ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/12001.06.11
За позовом Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс»
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 147 168,00 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2. по довіреності б/н від 01.12.2010р.
Від відповідача ОСОБА_1. -СПД;
ОСОБА_3 по довіреності б/н від 22.11.2011р.
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс»про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 147 168,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. порушено провадження у справі № 36/120, розгляд справи призначено на 13.04.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.05.2011р.
В судовому засіданні 18.05.2011р. відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2011р., на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі, оголошено перерву в судовому засіданні до 01.06.2011р.
В судовому засіданні 01.06.2011р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав. Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Аско-Транс»(далі позивач, орендар) 21.12.2009р. було укладено договір оренди № 20/10.
За умовами даного договору відповідач надав позивачу у платне тимчасове користування, на правах оренди окремі приміщення майнового комплексу, для використання їх орендарем у своїй виробничій діяльності за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до п. 1.2 договору орендар прийняв на себе зобов?язання використовувати об?єкт оренди для розміщення парку автоцистерн.
Сторони визначили (пункт 6.1 договору), що він набирає чинності з 01.01.2010р. і діє до 31.12.2010р.
За актом приймання-передачі від 01.01.2010р., підписаним представниками сторін, який є невід?ємною частиною укладеного між сторонами договору, відповідач передав позивачу окремі приміщення майнового комплексу, а саме майстерню з верстатами (токарний, фрезерувальний, свердлильний, кран-балка), асфальтове покриття, офісні приміщення - 4 кімнати.
Спір у справі виник у зв?язку з тим, що позивач вважає, що відповідач з вересня 2010 року заблокував йому доступ до його майна, яке знаходиться в орендованих приміщеннях, отже майно вибуло з володіння власника, у зв?язку з чим просить суд стягнути з відповідача 147 168,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В силу статті ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором.
Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Таким чином, обов'язок відшкодувати збитки покладається на боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавством або договором прямо передбачена відповідальність незалежно від вини.
Тобто, на позивача покладається обов'язок доказування факту порушення зобов'язання або недодержання правил здійснення господарської діяльності, розміру завданих збитків, наявності вини відповідача, та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та збитків, які виникли у позивача внаслідок такого порушення.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належними засобами доказування не доведено, що відповідачем завдані йому збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 147 168,00 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 147 168,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено 03.06.2011р.