Іменем України
07.05.11Справа №2а-1495/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1174/43-1.1. від 11.03.11 Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя;
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.08.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до ОСОБА_3 про обмеження права на проведення пікету,
Ленінська РДА м. Севастополя звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про обмеження права на проведення пікету.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що повідомлення від відповідача про проведення пікету 09.05.2011 року надійшло до Ленінської РДА м. Севастополя 05 травня 2011 року, тобто менше, чим за 10 днів до його проведення, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості у повній мірі забезпечити громадську безпеку при проведенні пікету.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1495/11/2770.
Ухвалою від 05.05.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила суду, що повідомлення про проведення пікету надійшло не своєчасно, наполягала на задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача надав заперечення, які долучені до матеріалів справи. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є ветераном Великої Вітчизняної війни, який хоче привернути увагу громадськості до вирішення своєї проблеми. Крім того, акція буде проходити у складі трьох осіб, не більше однієї години, що не завдасть шкоди інтересам національної безпеки та громадського порядку, не призведе до заворушень чи злочинів, не завдасть шкоди здоров'ю населення, не порушить прав і свобод інших людей.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини (Рим, 1950, далі Конвенція), яка з 11.09.1997 р. набрала чинності для України, передбачено обов'язок держави забезпечити ефективне використання особою права мирних зборів, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно зі статтею 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо.
Відповідно до статті 182 частини 5 КАС України, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам та свободам інших людей.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 (справа N 1-30/2001) організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Судом встановлено, що 05.05.2011 року на адресу Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя надійшло повідомлення від ОСОБА_3, про проведення 09 травня 2011 року з 10-00, пікету пам»яті, поваги та дотримання прав ветеранів в районі площі Нахімова, на тротуарі. Дане повідомлення надійшло 05.05.2011, тобто за 4 доби до його проведення, що, на думку суду, не позбавляє позивача, як орган виконавчої влади, можливості здійснити всі необхідні заходи для підготовки забезпечення безпеки правопорядку під час її проведення.
Чинним законодавством України передбачено обмеження права на проведення громадських заходів у виняткових випадках, тобто лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Відповідно до статті 3 даного Закону об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи.
Згідно статей 27, 34, 49, 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 159 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Позивачем не надано суду переконливих доказів, які свідчили б, що при проведенні пікету існує реальна загроза національній безпеці, громадському порядку, правам і свободам інших осіб, а тому суд при таких обставинах не вбачає правової можливості покласти в основу рішення припущення, висловлені представником позивача, які не знайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні.
Суд бере до уваги, що за своїм змістом всі масові громадські заходи як загальнодержавні, так і регіональні (мітинги, походи, демонстрації, паради тощо), незалежно від того, ким вони проводяться: органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадськими організаціями, партіями чи окремими громадянами, - у тій чи іншій мірі порушують права і свободи інших осіб.
Підстав вважати, що під час проведення пікету може бути порушено громадський порядок, суттєво порушені права та свободи громадян, або виникне загроза здоров'ю населення немає.
Таким чином, оцінюючи у сукупності добуті у судовому засіданні докази, суд не вбачає правових підстав для обмеження права відповідача на проведення пікету з 10.00 до 11.00 годин, а тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 6 статті 182 КАС України постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.
Відповідно до ст.11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини, ст.39 Конституції України, Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2001 від 19 квітня 2001 року, керуючись ст.ст. 8,10,11, 17, 158, 159, 160, 161, 163, 182 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до ОСОБА_3 про обмеження права на проведення акції протесту - відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Гавура
Судді: