Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
04.05.2011 р. №2а-955/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін: представника позивача - Кошелевої О.О.,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття, -
встановив:
Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку на свою користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3545,02 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
30.12.2008 року ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Нововодолазького районного центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки як шукаюча роботу. Згідно поданої заяви відповідача, наказом від 30.12.2008 року №НТ081239 їй надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з 30.12.2008 року по 24.12.2009 рік. 09.11.2009 року наказом №НТ091109 ОСОБА_3 припинено виплату допомоги та знято з обліку у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до п.п.10 п.1 ст.31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Загальна сума нарахованої та виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період з 30.12.2008 р. по 08.11.2009 р. складає 3545,02 грн. Позивачем 01.06.2010 року проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, шляхом звіряння з відомостями державного реєстратора, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_3 з 30.12.2008 року по 09.11.2009 рік була зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, та водночас зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 25.06.2008 року, згідно витягу державного реєстратора №6206085. Таким чином, позивач зазначив, що на момент отримання статусу безробітного встановлена належність відповідача до категорії зайнятих осіб, виплата відповідачу нарахованої та виплаченої допомоги по безробіттю становить 3545,02 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплатила.
Відповідач проти позову заперечувала, від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що факт реєстрації фізичної особи приватним підприємцем не свідчить про те, що зазначений громадянин не може бути зареєстрований як безробітний. Крім того, відповідач не здійснювала будь-якої діяльності як ФО-П, тому не отримувала доходу від цієї діяльності. Представник відповідача вважала, що відповідно до п. 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, розслідування повинно бути проведено лише під час перебування особи на обліку. Оскільки акт складений 01.07.2011 року, після зняття особи з реєстрації, відповідач вважає його незаконним. 18.01.2011 року діяльність ФО-П ОСОБА_3 припинена.
Представник позивача - Кошелева О.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на викладені в письмових запереченнях обставини.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
30.12.2008 року ОСОБА_3 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Нововодолазького районного центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки як шукаюча роботу №202900308122300004 (а.с.4). Згідно поданої заяви відповідачу, наказом від 30.12.2008 року №НТ081239 їй надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з 30.12.2008 року по 24.12.2009 рік, розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 10). У заяві про надання статусу безробітного зазначено, що ОСОБА_3 не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 9).
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
09.11.2009 року наказом №НТ091109 ОСОБА_3 припинено виплату допомоги та знято з обліку у зв'язку з поданням відповідачем письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до п.п.10 п.1 ст.31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с. 10, зворотній бік).
Згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.13) станом на 21.06.20101 року ОСОБА_3 з 25.06.2008 рокузареєстрована як фізична особа-підприємець Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області за №2467000000001571, 04059645, відомості щодо припинення підприємницької діяльності відсутні.
Згідно ч.3 ст.46, ч.15 ст.47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року № 803-XII, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення”, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Виходячи з аналізу зазначених норм, а також враховуючи встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідач на час звернення за працевлаштуванням до центру зайнятості 23.12.2008 р. в розумінні Закону України “Про зайнятість населення” фактично належала до категорії зайнятого населення та не мала статусу безробітного.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки на момент отримання статусу безробітної ОСОБА_3 належала до категорії зайнятого населення та отримала матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 3545,02 грн. без достатніх правових підстав.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року (далі -Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Позивачем 01.06.2010 року проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, шляхом звіряння з відомостями державного реєстратора, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_3 з 30.12.2008 року по 09.11.2009 рік була зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, та водночас зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 25.06.2008 року, згідно витягу державного реєстратора №6206085.
При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо порушення позивачем п. 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, щодо проведення розслідування після зняття особи з реєстрації, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1 № 60/62, встановлено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Таким чином, з аналізу зазначеної норми вбачається, що розслідування здійснюється шляхом перевірки достовірності даних, які зазначені в тих документах, що подані особою під час реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної до державної служби зайнятості.
Умови проведення розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виключно під час періоду перебування особи на обліку як безробітної пунктом 2 або іншими нормами зазначеного Порядку не встановлено.
Також суд не бере до уваги той факт, що на час звернення ХОЦЗ до суду з зазначеним позовом підприємницьку діяльність відповідача припинено, оскільки юридичне значення для розгляду справи має факт реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності на час її звернення до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.
Як вбачається зі штампу на копії свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця, державну реєстрацію припинення особи проведено 18.01.2011 року, що не впливає на висновку суду щодо порушення відповідачем вимог ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно довідки (а.с.15) та додатку до персональної картки відповідача з даними про виконані платежі (а.с.5-6), сума, яка виплачена безробітній ОСОБА_3 за період з 30.12.2008 р. по 01.11.2009 р. складає 3545,02 грн.
05.07.2010 року відповідачу направлена претензія за №366 про вирішення питання повернення коштів, отриманих незаконним шляхом, як допомогу по безробіттю (а.с.17).
Відповідно до п.7 зазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
На підставі виявлених правопорушень з боку ОСОБА_3, директором Нововодолазького районного центру зайнятості винесено наказ про повернення коштів №86 від 01.07.2010 року про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3 як допомога по безробіттю в сумі 3545,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки у судовому засіданні встановлено факти подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю, що є невиконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх обов'язків застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, а позивачем надано належні та допустимі докази невиконання відповідачем таких обов'язків, суд дійшов висновку про наявність підстав та обґрунтованість прийнятого директором Нововодолазького районного центру зайнятості наказу №86 від 01.07.2010 року про повернення відповідачем коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
Відповідачу направлено зазначений наказ та лист-претензію №366 від 05.07.2010 року про вирішення питання повернення коштів, отриманих незаконним шляхом, які отримані відповідачем 10.07.2010 року, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні та матеріалами справи.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом забезпечення.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що відповідачем вартість матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 3545,02 грн. не відшкодовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття -задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 63212) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості (61068, м.Харків, вул.Броненосця Потьомкіна, 1а, р/р 37178304900001 в ГУДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 03491277) кошти у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 3545.02 грн. (три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 02 копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 10.05.2011 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко