копія
14 квітня 2011 р. Справа № 2а-1870/104/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Бакланової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ,-
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Сумська МДПІ), в якому просить суд:
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010р. №0002421702/0, винесеного на підставі акта перевірки від 01.07.2010р. №10/17-3023106698-300, яким позивачу визначено (донараховано) суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 31315,27грн.;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010р. №0002431702/0, винесеного на підставі акта перевірки від 01.07.2010р. №10/17-3023106698-300, яким позивачу визначено (донараховано) суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" з урахуванням штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 41006,43грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оскільки, зокрема, при обчисленні за 1 кв. 2010р. валового доходу (обсяг виручки) в сумі 236255,96грн. були відсутні будь які посилання на первинні документи, а саме: накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, (тощо), що дало б змогу достовірного обрахування вищевказаної суми та її доказовості з боку інспектора. Крім того, при перевірці правильності нарахування, утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів найманим працівникам, інспектором не взято до уваги заяви про застосування податкової соціальної пільги, написані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Також позивач стверджує, що відповідачем безпідставно нараховано податок з доходів найманих працівників по громадці ОСОБА_8, оскільки вона не перебувала з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах, грошові виплати їй не здійснювались, а у податкового органу були відсутні відомості про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_8 помісячно за період грудень 2007р. - грудень 2009р., без чого неможливо зробити нарахування податку. Також позивач зазначає, що ним не здійснювалась закупівля товару у невідомих фізичних осіб для подальшої реалізації за період з 08.05.2007р. по 31.10.2007р. в сумі 67492,24 грн. Позивач стверджує, що в даному випадку він не міг бути податковим агентом згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та утримувати відповідний податок. Цей факт виявлено на підставі пояснень самого позивач, до яких, як зазначає ФОП ОСОБА_1 треба ставитись критично, оскільки ним неодноразово зазначалось, що підписані пояснення, які додані до акту перевірки, були написані під диктовку старшого державного податкового ревізора-інспектора оподаткування фізичних осіб ОСОБА_9 бухгалтером ОСОБА_10. По мірі того, як інспекторами були виявлені в ході перевірки порушення податкового законодавства, всі зазначені пояснення підписувались позивачем у стані сильного душевного хвилювання, що значно знижувало його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, оскільки був втрачений самоконтроль та самооцінка, зважаючи на те, що це перша така перевірка діяльності в якості підприємця. Тому ці пояснення, стверджує позивач, не можуть цілком братись до уваги.
Відповідач проти позову заперечував. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважав прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства, згідно приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», з врахуванням поданих самим позивачем ряду заяв, підстави не довіряти яким у податкового органу були відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.18-19).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав. Пояснив, що ним у заявах, під час перевірки, помилково було вказано розмір торгівельної націнки 100%, яка застосовувалась лише з 01.04.2010р. Крім того, відсутність первинних документів на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого донараховано податок в сумі 31 315грн. 27коп., пояснював тим, що частина товару не була реалізована, через його крадіжку продавцями, або через псування (була розбита вітрина), хоча таких фактів він ніде не фіксував. Різницю задекларованого доходу та даними перевірки, в результаті чого було донараховано 10 123грн. податку з доходів фізичних осіб пояснював тим, що на початку діяльності господарську діяльність він фактично не здійснював, але звіти подавати потрібно було, тому ним у звіті за 2007р. було проставлено 166160грн.90коп. суму доходу без підтверджуючих документів. Також пояснив, що всі заяви під час перевірки були написані бухгалтером, але підписані дійсно ним особисто, примусу у підписанні з боку будь-кого не було, він не був позбавлений можливості прочитати дані заяви та пояснення, які підписував. Однак, все відбувалось у стані сильного душевного хвилювання, а тому вважає, що заяви не слід приймати до уваги. Просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченні (а.с.18-20), у задоволенні позову просив відмовити.
ОСОБА_10, допитана в судовому засіданні, в якості свідка пояснила, що вона працює у позивача бухгалтером. Під час перевірки нею було написано ряд заяв та пояснювальних записок, які стосувались господарської діяльності позивача за період, коли вона ще не працювала у ФОП ОСОБА_1 Потім дані заяви були підписані позивачем. Також доповнила, що під час перевірки заяви про надання соціальної пільги п'ятьом працівникам були відсутні, однак, дані заяви були знайдені вже після перевірки.
ОСОБА_8, допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона не перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_1, якого знає близько трьох років. Він є товаришем її сина. ОСОБА_1 заходив до сина, та інколи цікавився особливостями та порядком ведення фінансово-господарської діяльності, подання звітності, однак, ніяких угод, ні в усному ні в письмовому вигляді на надання консультацій вони не укладали і гроші за вказані консультації вона не отримувала.
ОСОБА_11, допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона працює податковим ревізором інспектором, та проводила перевірку позивача. Під час перевірки позивачем були надані ряд заяв. Хто їх писав вона не бачила, оскільки вони були написані в іншій кімнаті в приміщенні магазину.
Заслухавши доводи позивача, представника відповідача, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та взятий на облік в Лебединському відділенні Сумської МДПІ. З 15.05.2007р. по 31.12.2007р. перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. - на загальній. Вказані обставини підтверджуються копією акта перевірки від 01.07.2010р. за №10/17-3023106698-300 (а.с.28-32).
У період з 14.06.2010 р. по 25.06.2010р. працівниками Сумської МДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 08.05.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт №10/17-3023106698-300 від 01.07.2010 р. (а.с.28-50).
В ході перевірки податковим органом серед іншого встановлено порушення позивачем:
- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», (далі - Декрет №13-92), який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889- ІV), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 31315,27 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. в сумі 31315,27 грн.;
- п.п. 6.3.2 п.6.3 ст. 6, п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2.а ст. 19, п.п. 4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п «а» п.17.2 ст. 17, п.19.2 ст. 19 Закону №889- ІV, в результаті чого донарахований податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 13668,81 грн., в т.ч. по періодах: 2007 р. -10198,84 грн., 2008 р. -1570,60 грн., 2009 р. -1714,56 грн., 2010 р. -184,81грн.
19.07.2010р. за результатами перевірки Сумською МДПІ відносно позивача прийняті податкової повідомлення - рішення:
- №0002421702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 31315,27 грн. (а.с.9);
- №0002431702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 41006,43 грн., в т.ч. 13668,81 грн. - за основним платежем, 27337,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд враховує наступне.
Як вбачається з акта перевірки (а.с.32-40), підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 31315грн. 27коп. стало порушення позивачем приписів ст.13 Декрету №13-92.
Так, відповідно до ст. 13 Декрет №13-92 згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону №889- ІV, встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
При цьому, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 13 Декрет №13-92 до загальної суми валового доходу, задекларованого протягом 1 кварталу 2010 р. не включено дохід, отриманий від продажу товару в сумі 208768,46 грн. (за даними перевірки - 236255,96 грн., за даними платника - 27487,50 грн.(а.с.91).
Так, в судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 15.05.2007р. по 31.12.2007 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. знаходився на загальній системі оподаткування; платником податку на додану вартість не зареєстрований. Книга обліку доходів та витрат (форма №10) за період з 01.01.2008 р. по 23.03.2010 р. для перевірки не надана. Як пояснював в судовому засіданні позивач вона була втрачена. Під час перевірки позивач пояснював, що книга обліку доходів і витрат за період з 08.05.2007р. по 23.03.2010р. була відсутня (а.с.26).
При цьому, як вбачається з акта перевірки (а.с.34-40) та списку-опису вибуткових товарно-транспортних накладних, наданих на перевірку (а.с.70-72), ФОП ОСОБА_1 за 2008р. придбав товарно-матеріальні цінності на суму 79416,97 грн., з якого згідно даних реєстратора розрахункових операцій та декларації про доходи за 2008р. (а.с.82), реалізовано на суму 73663,75 грн., тобто залишок нереалізованої продукції фактично повинна б була становити 5753,22 грн. (79416,97грн.-73663грн.75коп.). Під час обрахування таким чином суми залишку, в тому числі за наступні періоди, згідно товарно-транспортних накладних, наданих на перевірку за 2008р.(а.с.70-72), 2009р. (а.с.73-79), з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. (а.с.80-81), даних реєстратора розрахункових операцій, поданих звітів за 2008р.(а.с.82), 2009р.(а.с.83), за 1 ква.2010р. (а.с.84), та враховуючи придбаний товар за період з 01.04.2010р. по 13.06.2010р. на суму 50538грн. 38коп. та реалізований на суму 25300,50грн., станом на 31.03.2010р. у позивача повинно було обліковуватись товару на суму 244242,73грн. (а.с.35). Однак, інвентаризацією, проведеної під час перевірки (а.с.64-68) встановлено, що станом на 31.03.2010 р. залишок товарно-матеріальних цінностей, обрахованого згідно акту інвентаризації (а.с.64-68), враховуючи 100% надбавку на товар (а.с.24), склав на суму 7986грн. 77коп. (33224грн. 65коп.+25300,50грн.) - 50538грн. 38коп.). Таким чином, встановлено, що позивачем крім іншого було реалізовано також товару на суму 236255грн. 96коп. (244242грн.73коп.-7986грн. 77коп.), оскільки в залишках він не значився. Однак, ні під час перевірки, ні в ході судового розгляд справи ФОП ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження даної реалізації товару. Враховуючи, що частина сума позивачем була задекларована, сума, яка не була включена позивачем до складу валового доходу, становить 208768грн. 46коп.
Як зазначає позивач, частина товару, яка була відсутня у фактичних залишках не була ним реалізована, у зв'язку з тим, що товар був розбитий чи мали місце крадіжки, а тому відповідних документів на підтвердження реалізації товару в нього відсутні. Однак, суд не може враховувати вказані обставини, викладені позивачем, оскільки доказів пошкодження чи крадіжки товару ним не надано. Під час перевірки позивачем таких пояснень не надавалось. Наданий позивачем акт обрахування залишків ТМЦ (а.с.113) та акт інвентаризації (а.с. 117-119) не можуть заслуговувати на увагу, оскільки на перевірку вони не надавались, що підтверджується описом документів, наданих для перевірки, підписаним самим позивачем (а.с.22), інформацією, викладеної в даних актах податковий орган, під час винесення оскаржуваних рішень, не володів, крім того, на переконання суду, дані акти не можуть бути доказом на підтвердження обставин крадіжки товару чи його псування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент перевірки, податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі тих документів та відомостей, повідомлених та наданих позивачем, ті обставини про які позивач повідомив в судовому засіданні, на переконання суду, не можуть спростовувати факт порушення вимог Декрету №13-62, встановленого під час перевірки.
Враховуючи, що згідно фактичних залишків товар позивачем був реалізований, документів на підтвердження даної реалізації позивачем, в порушення ст. 13 Декрету №13-92 не надано, суд приходить до висновку, що відповідачем, правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 31315грн.27коп. (208768грн.46коп.*15%).
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено вимоги підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закон №889- ІV, відповідно до якого платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закон №889- ІV передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При цьому перевіркою встановлено (а.с.41-42), що позивачем під час виплати працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заробітної плати надавалась соціальна пільга без заяви щодо права на її застосування. Під час перевірки позивачем особисто було підписано пояснювальну записку, в якій він зазначав, що такі заяви від вказаних працівників відсутні (а.с.21). ОСОБА_12, допитана в судовому засіданні в якості свідка також зазначала, що під час перевірки дані заяви були відсутні, які були відшукані вже після проведення перевірки (а.с.86-88).
Враховуючи відсутність таких заяв, під час перевірки, суд приходить до висновку, що на момент перевірки, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі тих документів та відомостей, повідомлених та наданих позивачем, ті обставини про які позивач повідомив в судовому засіданні, на переконання суду, не можуть спростовувати факт порушення вимог Закону №889- ІV, встановленого під час перевірки, а тому висновок Сумської МДПІ про донарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів найманих працівників в розмірі 858грн.05коп. є обґрунтованим.
Також перевіркою встановлено порушення п.п.8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.19.2 "а" ст. 19 Закону №889- ІV, згідно яких податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок
Під час перевірки (а.с.25,42-44) встановлено, що при виплаті доходу ОСОБА_8, яка здійснювала облік фінансово - господарської діяльності підприємця за період з 23.11. 2007 р. по 31.12.2009 р., отримала дохід за 2007 рік в сумі 500 грн., за 2008 - 2009 роки по 700 грн. щомісячно. Податок з виплаченого ОСОБА_8 доходу 2595,0 грн. в загальному розмірі позивачем не утримувався та до бюджету не перераховувався.
Позивач та свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснювали, що ніяких угод, в т.ч. усних між ними укладено не було, коштів за консультації ОСОБА_8 не отримувала. Однак, дані свідчення судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки під час перевірки позивачем надано письмову заяву, в якій він чітко зазначив, що ним з даною громадянкою було укладено усний договір за яким ОСОБА_8 отримала відповідну винагороду протягом 2007р., 2008р., 2009р. (а.с.25).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі тих документів та відомостей, повідомлених та наданих позивачем, а тому правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 податок з доходів найманих працівників в розмірі 2595,00грн.
Також перевіркою встановлено (а.с.44-46), що в порушення вимог пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п. 8, п.17.2 "а" ст. 17, п.19.2 "а" ст. 19 Закону №889- ІV позивачем не було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб з виплаченого громадянам доходу; податкові розрахунки сум доходів (форма 1-ДФ), нарахованих (сплачених) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку до Лебединського відділення Сумської МДПІ не подавав. За результатами перевірки, з врахуванням пояснень, наданих позивачем до Сумської МДШ (а.с.23), визначено розмір виплачених громадянам доходів у сумі 67492,24 грн. і донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 10123,84 гривень.
Під час перевірки позивач зазначав, що в період з 08.05.2007 р. по 31.10.2007 р. здійснював закупівлю товару у фізичних осіб, який у подальшому було реалізовано (а.с.23).
При цьому, суд зазначає, що підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №889- ІV передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно з п.1.15 ст. 1 Закону №889- ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, яка незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону №889- ІV).
Пунктом 17.2 "а" статті 17 Закону №889- ІV зазначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх надходження з України - податковий агент.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що даний товар не придбавався ним у фізичних осіб, а у звіті за 2007рік (а.с.85) було зазначено суму доходу 166160грн. 90коп. без підтвердження відповідних документів, оскільки в той час ним не здійснювалась фактично господарська діяльність. Однак, судом не можуть бути прийняті вказані доводи до уваги, оскільки під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надана письмова заява, в якій він чітко зазначив, що у період з 08.05.2007р. по 31.12.2007р. ним було придбано товар у фізичних осіб для подальшої реалізації.
При цьому згідно накладних (а.с.69) позивачем було придбано товару на суму 15588грн. 21коп. Враховуючи 100% націнку (а.с.24) при реалізації вказаного товару позивач отримав би дохід в сумі 31176грн. 42коп. (15588грн.21коп. *2). Однак, у звіті (а.с.85) вказано дохід в розмірі 166160грн. 90коп. Враховуючи вказаний звіт, а також пояснення позивача (а.с.23), суд приходить до висновку, що позивачем крім іншого, було придбано товару у фізичних осіб, на суму, яка не підтверджена накладними 67492грн.24коп. (166160грн. 90коп.(задекларований дохід з 100% націнкою) - 31776грн. 42коп. (дохід згідно накладних, враховуючи 100% націнку) =134984грн. 48коп./2(виключаємо націнку).
Враховуючи, що позивачем не було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб з виплаченого громадянам доходу, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10123грн.84коп.( 67492грн.24коп.*15%).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки (а.с.42, 120,121) позивачем на порушення вимог пп.6.3.3 п.6.3 ст. 6 , п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.19.2 а ст. 19 Закону №889- ІV при утриманні податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надавалась соціальна пільга за останній місяць, в якому працівник звільнився, в результаті чого збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 90грн. 74коп., а також занижено суму податку при виплаті доходу працівникам ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на суму 1грн. 18коп., що не заперечувалось і позивачем.
Однак, позивач, під час розгляду справи просив врахувати, що всі ті заяви, які ним були надані на перевірку, були підписані в стані сильного душевного хвилювання та просив їх не брати до уваги.
В підтвердження своєї позиції позивач надав заяви про застосування соціальної пільги (а.с.86-88), пояснення (а.с.116), в яких зазначив, що націнка на товар була не 100%, та наводить інші доводи на обґрунтування своєї позиції. Однак, суд не може прийняти їх уваги, оскільки під час перевірки позивачем надавались пояснювальні записки, в яких були викладені протилежні твердження. Крім того, позивач в судовому засіданні зазначив, що заяви були підписані ним особисто, ніхто його не примушував це робити, він не був позбавлений можливості ознайомитись з їх змістом. Також варто звернути увагу на той факт, що як вбачається з постанови Лебединського районного суду від 22.07.2010р. (а.с.115), позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку, встановленого вказаною перевіркою (а.с.28-50). Дану постанову, як зазначив ФОП ОСОБА_1 отримав, але не оскаржував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент перевірки, податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі тих документів та відомостей, повідомлених та наданих позивачем, ті обставини про які позивач повідомив в судовому засіданні, на переконання суду, не можуть спростовувати факт порушення вимог Закону №889- ІV та Декрету №13-62, встановленого під час перевірки, а тому висновок Сумської МДПІ про донарахування податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 13668грн.81коп., суд також вважає обґрунтованим.
Підпунктом 17.1.9. п. 17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Враховуючи, допущені позивачем порушення вимог Закону №889- ІV, факт вчинення яких не було спростовано в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування фінансових санкцій, в розмірі 27337грн. 62коп. ( а.с.10).
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.07.2010р. №0002431702/0, №0002421702/0 прийняті відповідачем обґрунтовано, вони ґрунтуються на нормам чинного законодавства, відповідач під час їх винесення діяв в межах повноважень наданих йому законами України та ст. 19 Конституції України, дані рішення відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для їх скасування.
Оскільки судове рішення прийнято на користь відповідача, то судові витрати, понесені позивачем, ФОП ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 19.07.2010р. №0002421702/0 та №0002431702/0 -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 19.04.2011р.