Категорія №8.2.1
Іменем України
04 травня 2011 року Справа № 2а-2806/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Солоніченко О.В.
при секретарі: Балябі В.С.,
за участю
представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 05.11.2010 року),
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 22/10 від 23.03.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
01 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262360 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 140028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року від 21.03.2011, який позивачем отримано 30 березня 2011 року. В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.1.8. ст..1, пп.7.3.1.п.7.3., пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 140028,00 грн. З наявністю фактів порушення вказаних вимог Закону позивач не погоджується зазначаючи, що суть порушень, як визначено відповідачем, це «незадовільний стан підприємств по ланцюгам постачання». Такий висновок відповідача, на думку позивача, ґрунтується виключно на припущеннях. Позивач вказує також, що оскільки відповідачем здійснювалась невиїзна документальна перевірка, при її проведенні не досліджувались первинні документи податкового обліку позивача, в тому числі й видані та отримані податкові накладні, тому висновки про порушення вимог ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» є безпідставними.
Посилаючись на вимоги п.7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає, що в разі сумнівів щодо суми заявленого бюджетного відшкодування, податковий орган мав провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності такого бюджетного відшкодування. Позивач вказує, що таку перевірку з дослідженням всіх первинних документів, які підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень-серпень 2008 року, відповідачем пррведено в лютому 2009 року. Вказаною перевіркою порушень виявленого не було та підтверджено суму бюджетного відшкодування. Крім того, позивач зазначає, що перевірку проведено всупереч нормам ст.ст.77, 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, які встановлюють порядок та підстави проведення документальних перевірок.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення щодо суті позовних вимог, просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких серед іншого зазначено, що право на проведення перевірок платників податків для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено ст. 20 Податкового кодексу України. Відповідачем дотримано також і вимоги п.79.1 Податкового кодексу України, оскільки керівником податкового органу видано відповідний наказ на проведення перевірки, а також за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 цього Кодексу. Відповідач вказує, що за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення позивачем податкового законодавства. Порушення податковим органом порядку проведення перевірки та складання акту перевірки, на думку відповідача, самі по собі не спростовують факту наявності порушення норм діючого законодавства. Щодо суті виявлених порушень відповідач вказав, що в ході перевірки виявлено, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту 140028, 0 грн. у зв'язку з не підтвердженням сплати податку до бюджету по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій), при тому, що обов'язковою умовою виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є сплата податку до бюджету,як це передбачено п.1.3, п.1.8. ст.. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.19 ст.1, ст.. 9 Бюджетного кодексу України. Також з посиланням на зміст п.79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідач вказує, що оскільки вказаний період вже був предметом перевірки податкового органу, та відповідно всі первинні документи були предметом дослідження, то необхідності надання додаткових документів до перевірки чи необхідності присутності представників позивача при перевірці немає.
За таких підстав представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач - приватне акціонерне товариство «Інвестхолдінг» (ідентифікаційний код 33846041) зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.10.2005, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстровано платником податку на додану вартість Ленінською міжрайонною податковою інспекцією в м. Луганську 04.11.2005, є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Інвестиційна група «Імперія», про що зазначено у статуті позивача (а.с. 16-20, 63-83).
З 18 по 21 березня 2011 року відповідачем - Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку на додану вартість у банку за серпень 2008 року, про що 21.03.2011 складено акт за № 340/23-616/33846041 (а.с.10-15).
Висновками акту зафіксовано, що на порушення п.1.8, ст..1, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7,пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі ПДВ) на суму 140028,0 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010, який набрав чинності 01.01.2011.(Надалі ПК України).
Серед прав органів державної податкової служби пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачає Податковий кодекс України право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.ст. 78,79 ПК України. Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що всі вимоги ПК України які регулюють порядок призначення та проведення перевірок податковим органом дотримано в повному обсязі. При цьому відповідних підтверджуючих документів (наказу про проведення перевірки або інших відомостей) відповідачем до матеріалів справи не надано. Проте, суд погоджується з доводами відповідача, що порушення податковим органом порядку проведення перевірки чи складання акту перевірки само по собі не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки не спростовують факту наявності порушень з боку платника податку.
Разом з тим, при вирішенні спору по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
До 01.01.2011 порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97. (надалі - Закон 168), який втратив чинність на підстав Податкового кодексу України. Проте, оскільки правовідносини щодо визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ виникли до 01.01.2011, суд перевіряє правомірність висновків відповідача як суб'єкта владних повноважень, саме на підставі Закону 168.
Згідно зі ст. 1 Закону 168 податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Виходячи з вимог вказаних норм, Закону єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Про невідповідність отриманих позивачем від своїх контрагентів податкових накладних будь-яким вимогам чинного законодаства України відповідач не зазначає.
Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Однак суд не приймає це посилання до уваги з огляду на наступне.
В акті перевірки зазначено, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за серпень 2008 року та уточнюючого розрахунку сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку складає 345 396 грн. Також в акті перевірки зазначено, що заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у травні 2008 року, перевірена в ході позапланової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 27.02.2009 № 172/23-616/33846041. Актом від 27.02.2009 встановлено, що основними постачальниками позивача в травні 2008 року були ЗАТ «Ілліч-Сталь» та ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія Алчевськ».
В акті перевірки від 21.03.2011 вказано також, що аналізом Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено постачальників ЗАТ «Ілліч-Сталь» та ТОВ «Українська гірничо-металургійної компанії Алчевськ». Відповідачем в акті наведено перелік таких постачальників із зазначенням про внесення до ЄДР щодо цих підприємств записів про припинення, про відсутність за місцем знаходження, та наявність судових рішень про визнання банкрутом. У зв'язку з цим акт перевірки містить висновки відповідача, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачання до виробника продукції (виконавця послуг) або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Такі висновки відповідача, на думку суду, суперечать наведеним вимогам чинного законодавства України. Виходячи з вимог п. 1.3 ст. 1 Закону платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Із цього випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
На підтвердження суми бюджетного відшкодування сум ПДВ та фактичного здійснення господарської операції позивачем в судовому засіданні надано копії договорів із ЗАТ «Ілліч-Сталь» та ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія Алчевськ», податкових накладних, які видані позивачу вказаними контрагентами, митних декларацій, накладних, копії рахунків, виписки з особових банківських рахунків, актів виконаних робіт та платіжних доручень. (а.с. 36-247). Вказаними документами підтверджується право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у травні 2008 року. При цьому в судовому засіданні представником відповідача факти здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем та ЗАТ «Ілліч-Сталь», ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія Алчевськ» не заперечувались.
Твердження відповідача про обов'язковість надходження сум ПДВ по ланцюгам постачання до бюджету для нарахування бюджетного відшкодування з посиланням на п.1.8. ст.1 Закону не заслуговують на увагу, оскільки зазначений пункт визначає поняття бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з його надмірною сплатою. Розглядаючи ці норми разом з нормами п.7.7. ст. 7 Закону, слід зробити висновок, що відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до Державного бюджету України. Відшкодування з бюджету повинно здійснюватися на підставі суми отриманої різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, які сформовані на підставі податкових накладних та вказані у податковій декларації.
Крім того, суд вважає, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності, та підтверджено суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року, про що податковим органом 27.02.2009 складено відповідну Довідку за № 172/23-616/33846041 (а.с.84-112), що відповідачем не заперечувалось.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Оскільки суд дійшов висновку про правильність нарахування позивачем бюджетного відшкодування сум ПДВ, тому податкове повідомлення - рішення № 0000262360 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 140028,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 0000262360 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140028,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 10 травня 2011 року.
СуддяО.В. Солоніченко