Категорія №3.3
Іменем України
28 квітня 2011 року Справа № 2а-2248/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.
секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.02.2011)
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Алчевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку,
Алчевський міській відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - позивач) звернувся з позовом про примусове видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., уродженця м. Баку, Азербайджан (далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прибув в Україну 14.09.2008 через Пропускний пункт «Лантратівка», про що свідчить штамп у паспорті про перетинання держкордону. В Україну громадянин Азербайджану ОСОБА_2 прибув за приватними справами до своєї знайомої громадянки України.
Після закінчення терміну перебування на Україні з 14.12.2008 відповідач не виїхав з території України, продовжував перебувати на території України нелегально, у зв'язку з чим 16.09.2010 ВГІРФО УМВС України в Луганській області було прийнято рішення про видворення з України без заборони в'їзду на територію України забороною в'їзду на територію України. Згідно постанови про видворення покинути територію України він зобов'язаний був до 16.10.2010.
У встановлений строк відповідач не покинув територію України.
В даний час громадяни Азербайджану ОСОБА_2 перебуває на території України без відповідних документів, які дають право легального перебування на території України.
У зв'язку з порушенням відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців, позивач просить примусово видворити за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_2 та допустити постанову суду до негайного виконання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, пояснив, що прибув до України з приватним візитом, повернутися до Азербайджану не має можливості через відсутність коштів. Визнає себе винним у порушенні міграційного законодавства України. Надав суду письмову заяву про визнання позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що відповідач - є громадянином Азербайджану, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1, виданого 11.03.2005 владою Азербайджану (а.с. 6-9).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за №3929-XII іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за №3929-XII за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Азербайджану, має паспорт громадянина Азербайджану № НОМЕР_1 виданий 11.03.2005 владою Азербайджану та дійсний до 11.03.2010, є нелегальним мігрантом, знаходиться на території України, куди прибув в приватних справах за адресою: АДРЕСА_1.
Під час перебування на території України відповідач порушив вимоги Правил в'їзду іноземних громадян на територію України, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, у зв'язку з чим постановою органу внутрішніх справ - УМВС України в Луганській області від 16 вересня 2010 року прийнято рішення про його видворення за межі України без заборони в'їзду на територію України та зобов'язано покинути територію України до 16 жовтня 2010 року (а.с. 5).
Однак відповідач вказане рішення не виконав, у встановлений постановою строк не покинув територію України.
Вказані обставини підтверджуються копією паспорту ОСОБА_2, Постановою про видворення з України органу внутрішніх справ - УМВС України в Луганській області від 16 вересня 2010 року.
Згідно з ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за № 3929-XII іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України. Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути витвореними за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, в тому числі не виконують законні вимоги та рішення органів державної влади України та їх посадових осіб, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно до п. 44 Постанови КМУ „Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію ” від 29.12.1995 за №1074 іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за №3929-XII орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно з ч. 10 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за №3929-XII іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач звертався з питань отримання статусу біженця до відділу національностей та релігій Луганської обласної державної адміністрації, а тому суд приходить до висновку, що перебування відповідача на території України без належної реєстрації є порушенням правил перебування іноземців в Україні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач порушив вимоги ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Постанови КМУ „Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” і підлягає видворенню в примусовому порядку з території України.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить видворити у примусовому порядку за межі України відповідача.
Чинним законодавством України передбачено, що рішення про видворення іноземця приймають органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служби безпеки України, а у разі невиконання такого рішення - підлягають затриманню та примусовому видворенню з України на підставі постанови адміністративного суду, прийнятої за результатами розгляду позову відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність видворення у примусовому порядку за межі України іноземця, який добровільно не виконав рішення суб'єкта владних повноважень, у відповідності з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 за №3929-XIІ.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Визнання відповідачем позовних вимог не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, тому визнання відповідачем адміністративного позову приймається судом.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 було порушено вимоги Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію та Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, позовні вимоги Алчевського МВ УМВС України в Луганській області щодо примусового видворення громадянина Азербайджану ОСОБА_2 законні та обґрунтовані.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 30, 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 136, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку, задовольнити повністю.
Видворити за межі України громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Азербайджану, м. Баку.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяО.В. Захарова