14
Ухвала
про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі
"10" травня 2011 р.№ 2а-3377/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качуріна Л.С., перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії , -
20 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху і запропоновано позивачу у строк до 04 травня 2011 року усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду квитанції про сплату судового збору та додання до матеріалів справи постанови «про залучення до справи автомобіля у якості речового доказу».
04 травня 2011 року на адресу суду від позивача на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року надіслана квитанція про сплату судового збору та постанова «про залучення до справи автомобіля у якості речового доказу».
Провадження за вказаною позовною заявою не може бути відкрито з наступних підстав.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 КАС України).
Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч.2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) обєднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Згідно зі ст. 1 ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильно застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;
3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;
5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Згідно частини 5 статті 234 КПК України дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.
Як встановлено судом, правовідносини, що склались між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Згідно зі ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження по справі за вказаним адміністративним позовом позивачам слід відмовити.
Керуючись ст. 109 ч.1 п.1 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадженні в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії - у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства.
Ухвала про відмову в відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. В інших випадках в строк, встановлений ст. 254 КАС України.
Суддя Л.С. Качуріна