Категорія №10.1
Іменем України
21 квітня 2011 року Справа № 2а-2914/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Гончарової І.А.,
при секретарі: Фуджак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пені,
04 квітня 2011 року прокурор міста Лисичанська Луганської області звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості, в якій послався на те, що відповідач Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» зареєстроване в Лисичанському міському центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Станом на 01.10.2011 року відповідно до наданої відповідачем розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду за 2010 рік заборгованість по їх сплаті за період з 01.08.2008 року по 31.12.2010 року становить 63225,10 грн., з яких недоїмка складає 58995,99 грн. та пеня - 4229,11 грн. За результатами проведеної перевірки Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» складено акт №190 від 01.12.2010 року, в якому нараховано пеню в сумі 3003,65 грн. 30.12.2010 року на адресу відповідача було направлено рішення від 30.12.2010 року про сплату боргу, яке він отримав 06.01.2011 року, але протягом 10 днів не сплатив.
Позивач посилається на те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 року з відповідача було стягнуто 9855,91 грн., у тому числі недоїмка - 8630,45 грн. та пеня - 1225,46 грн.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» на користь Лисичанського міського центру зайнятості недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 50365,54 грн. та пеню в розмірі 3003,65 грн.
У судовому засіданні прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили стягнути з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» на користь Лисичанського міського центру зайнятості недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 50365,54 грн. та пеню в розмірі 3003,65 грн.
Представник Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» у судове засідання не з'явився, до початку слухання справи до суду надійшла заява, в якій відповідач позовні вимоги визнав, просив розглядати справу у його відсутність.
Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
За змістом статей 38, 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, судом встановлено, що Лисичанський міський центр зайнятості, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до п.5, 6 абзацу 3 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 11 частини 1 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.
Крім того, згідно з п.9.11 Інструкції про порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття і обліку їх надходження у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. № 30/5221 усі спірні питання, що виникають між платниками страхових внесків та органами Фонду з приводу нарахування страхових внесків, пені, стягнення недоїмки, штрафів та адміністративних стягнень, вирішуються в судовому порядку. Подавати позовні заяви та представляти інтереси Фонду щодо стягнення страхових внесків, пені і штрафів у судах мають право Державний центр зайнятості, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Порядок нарахування і сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, Законом України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року, Законом України від 11.01.2001 року № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», Інструкцією про порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття і обліку їх надходження у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. № 30/5221.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно з ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески; надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.
Пунктом 1.3 Інструкції передбачено, що роботодавцями являються власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи та фізичні особи, які використовуються найману працю.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Лисичанському міському центрі зайнятості (арк. справи 7).
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року відповідач набув статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації у Лисичанському міському центрі зайнятості.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Зазначена норма знайшла своє відображення в п. 5.3., 5.11 Інструкції.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний щомісячно в день виплати заробітної плати найманим працівникам сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до п. 7.1. Інструкції контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок. Позапланові перевірки здійснюються у разі реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації підприємства, установи, організації, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно п. 7.4. Інструкції № 339 від 18.12.2000 року за результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення при нарахуванні і сплаті страхових внесків. У разі виявлення під час перевірки простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (недоїмки) вони до нараховуються та стягуються з нарахуванням пені та накладанням штрафу.
За результатами проведеної планової перевірки Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» за період з 01 серпня 2008 року по 30 вересня 2010 року уповноваженою особою Лисичанського міського центру зайнятості було складено акт №190 від 01.12.2010 року. Перевіркою виявлено недоїмку зі сплати страхових внесків у розмірі 43291,01 грн. та нарахована пеня в сумі 3003,65 грн.
Рішенням № 5 від 30.12.2010 року директора Лисичанського міського центру зайнятості за результатами розгляду матеріалів документальної перевірки Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» зобов'язано відповідача сплатити недоїмку у сумі 43291,01 грн., пеню в розмірі 4229,11 грн., з них 3003,65 грн. нараховані згідно акту перевірки №190 від 01 грудня 2010 року, та 1225,46 грн. нараховані згідно актів перевірки за попередні періоди, в дохід Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вказані суми відповідач повинен був перерахувати до Фонду в десятиденний термін.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем сума заборгованості в розмірі 53369,19 грн. до Фонду не перерахована.
Відповідно до ч.2 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Пунктом 3 ч.1 ст.38 Закону передбачено, що пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Таким чином, наявність несплаченої відповідачем суми заборгованості до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підтверджується наданими позивачем доказами, а, також, не заперечується самим відповідачем, у зв'язку із чим суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.35, ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пені, задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» (юридична адреса: 93107, Луганська область, м.Лисичанськ, кв.Дружби Народів, 34, код ЄДРПОУ 20184663, р/р26001129502603, р/р26002129502605 в «УкрСиббанк» м.Харків, МФО351005) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (юридична адреса: 93113, Луганська область, м.Лисичанськ, пр.Леніна, 177, код ЄДРПОУ 13391634, р/р37173975900051 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013) недоїмку по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 50365 грн. 54 коп. (п'ятдесят тисяч триста шістдесят п'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) та пеню в розмірі 3003 грн. 65 коп. (три тисячі три гривні шістдесят п'ять копійок), всього - 53369 грн. 19 коп. (п'ятдесят три тисячі триста шістдесят дев'ять гривень дев'ятнадцять копійок).
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 26 квітня 2011 року.
СуддяІ.А. Гончарова