Категорія №10.1
Іменем України
21 квітня 2011 року Справа № 2а-2956/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Бойко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення виплачених сум щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника та сум витрат з виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника в сумі 477272,59 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області звернулось до суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення виплачених сум щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника та сум витрат з виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника в сумі 477272,59 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі постанови КМУ від 26.03.2008 р. № 265 він виплатив державну адресну допомогу за період з 01.03.2009 року по 01.02.2011 року на суму 477 272,59 грн. Проте, всупереч вимогам законодавства, відповідач ухилився від відшкодування витрат на виплату та доставку зазначеної державної адресної допомоги. Просить стягнути з відповідача суми витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по виплаті державної адресної допомоги за період з березня 2009 року по лютий 2011 року на суму 477272,59 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував. Надав пояснення, у яких зазначив, що законодавчих підстав для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, та витрат з її доставки не вбачається. Просив визнати заявлені позовні вимоги необґрунтованими та в їх задоволені відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач заявив позов про стягнення суми витрат за особовою справою потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по виплаті державної адресної допомоги за період з березня 2009 року по лютий 2011 року на суму 477 272,59 грн. В обґрунтування позову позивачем надані акти щомісячної звірки з відповідачем витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня 2009 року по лютий 2011 року та таблиці розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2009 року по лютий 2011 року.
Отже предметом заявленого адміністративного позову є не суми відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, а саме суми відшкодування сплаченої позивачем державної адресної допомоги до пенсії та витрат на поштовий збір на щомісячну адресну допомогу.
Згідно розрахунку суми позову за зазначений період сума фактично сплаченої державної адресної допомоги з підвищенням по постанові №198 від 11.03.2009 та з поштовим збором складає 477 272,59 грн.
Виплата державної адресної допомоги, відшкодування якої є предметом заявленого позову, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про пенсійне забезпечення ” у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно із підпунктом „д” п. 1, ч. 1, ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Згідно ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок Відповідача відшкодовувати виплачені Позивачем суми державної адресної допомоги.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в МЮ України 16.05.2003 р. за № 376/7697.
Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Пунктом 4 Порядку 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.
Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Тому суд дійшов висновку про те, що зазначений Порядок відшкодування витрат передбачає здійснення відповідних розрахунків та перерахування коштів на централізованому рівні, а пунктом 4 вищевказаного Порядку визначений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відшкодування адресної допомоги, яка зазначена Позивачем в розрахунку позову за період з березня 2009 року по лютий 2011 року на суму 477272,59 грн., зазначеним Порядком не передбачена. Отже, заявлені позовні вимоги Управління Пенсійного фонду у Старобільському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення виплачених сум щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника та сум витрат з виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника в сумі 477272,59 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення виплачених сум щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника та сум витрат з виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника в сумі 477272,59 грн., відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 26 квітня 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра