Категорія №5.4
Іменем України
05 травня 2011 року Справа № 2а-3581/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальової Т.І.
при секретарі судового засідання Скрипкіній А.О.,
За участю
представників сторін:
від позивача: Бєлікова М.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення суми економічних санкцій, -
07 травня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до державного підприємства «Луганськвугілля», в якому позивач просить стягнути з відповідача економічні санкції у сумі 29583,96 грн. на користь Державного бюджету України.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що у період з 29.03.2010 року по 02.04.2010 року проводилася перевірка Житлово-експлуатаційної дільниці №6 Відокремленого підрозділу «Соцвугілля» Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 02.04.2010 № 185.
В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п.5 ч.1 ст.20, п.6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.2 Загальної частини Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №560.
Рішенням Держінспекціі з контролю за цінами в Луганській області від 09.04.2010 року №115 за вказане порушення згідно ст.14 Закону України „Ціни та ціноутворення»" до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 29583,96 грн., які складаються з штрафу в сумі 19722,64 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 9861,32 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, не скористався правом надати заперечення на позовну заяву та взяти участь у судовому засіданні, не надав до суду будь-яких клопотань.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що у період з 29.03.2010 року по 02.04.2010 року проводилася перевірка Житлово-експлуатаційної дільниці №6 Відокремленого підрозділу «Соцвугілля» Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 02.04.2010 № 185.
Згідно акту перевірки від 02.04.2010 № 185 в ході її проведення встановлено, що у період з 01.11.2009 по 28.02.2010 року підприємством порушено порядок застосування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а саме допущено завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за рахунок включення повної вартості послуг «прибирання прибудинкової території», «Прибирання під'їздів» «Техобслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення », «Загальновиробничі витрати» при фактичному наданні цих послуг не в повному обсязі. Внаслідок чого підприємством необґрунтовано одержана виручка. Ці дії призвели до порушення п.5 ч.1 ст.20, п.6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.2 Загальної частини Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №560 (а.с.3-8).
Рішенням Держінспекціі з контролю за цінами в Луганській області від 09.04.2010 року №115 за вказане порушення згідно ст.14 Закону України „Ціни та ціноутворення»" до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 29583,96 грн., які складаються з штрафу в сумі 19722,64 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 9861,32 грн. (а.с.10)
13.04.2010 рішення від 09.04.2010 №117, претензія і припис були направлені на адресу відповідача, про що свідчить квитанція поштового відправлення (а.с.10 зворотній бік).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року провадження у справі було зупинено до вирішення адміністративної справи 2а-5351/10/1270 за позовом ДП «Луганськвугілля» до Державної інспекції контрою за цінами в Луганській області визнання дій неправомірними, недійсним рішення та припису.
Постановою від 04.11.2010 року по справі 2а-5351/10/1270 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Луганськвугілля”до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій неправомірними, визнання недійсним рішення № 115 від 09.04.2010 про застосування економічних санкцій та припису № 131 від 09.04.2010 щодо усунення порушень державної дисципліни цін відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року у апеляційну скаргу Державного підприємства “Луганськвугілля” було залишено без задоволення, а постанову суду залишено без змін (а.с. 32,33).
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п.1,3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.12.2000 №1819 Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до п.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, Держінспекція у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами.
Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Абзацом 1 п. 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №560, розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг.
Заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі сумі 29583,96 грн. відповідачем до теперішнього часу не сплачена.
Таким чином, позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області знайшли обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути на користь Державного бюджету України з Державного підприємства «Луганськвугілля» економічні санкції у сумі 29583 грн. 96 коп.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про ціни і ціноутворення», суд, -
Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення суми економічних санкцій задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» економічні санкції в сумі 29583,96 грн. на користь Державного бюджету України, код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет Ленінського району, код 24046582, р/р 31115106700006.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 10 травня 2011 року.
СуддяТ.І. Ковальова