Копія Справа № 2а-2755/10/1170
Категорія статобліку 2.26
27 квітня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого Ї судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі Ї Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
21.07.2010 р. ОСОБА_2 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у її повідомленні від 03.06.2010 року №06/3-3500-10 про припинення подальшого провадження в органах прокуратури за зверненнями ОСОБА_2 з питань відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районнної у м. Дніпропетровську ради за ст. 364, 367 КПК України (далі -оскаржуване рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного рішення, порушив норми ч. 5 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими, провадження по скаргах в органах прокуратури припиняється тільки після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України.
У судовове засідання з'явився позивач ОСОБА_2, який просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився. Письмових заперечень на позов, не дивлячись на вимоги ухвали про відкриття провадження у справі, до суду не надав. Про дати, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином. Вруховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання за умови належного повідомлення про його проведення не є перешкодою для подальшого розгляду справи, на підставі норм ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач разом із супровідним листом від 19.04.2010 р. (а.с. 50) направив на адресу Генерального прокурора України свої скарги від 19.04.2010 р.: на бездіяльність Прокуратури Дніпропетровської області щодо розгляду та реагування на заяви та скарги щодо протиправних діянь прокурора Бабушкінського району (а.с. 54-55) та на постанову помічника прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 р. про відмову в порушені кримінальної справи (а.с. 51-53).
Генеральна прокуратура України разом із листом від 31.05.2010 р. №06/2-7521-03 (а.с. 49) направила копію зазначеної скарги позивача на адресу першого заступника прокурора Дніпропетровської області з пропозицією повторно перевірити доводи позивача та у строк до 09.06.2010 р. надати ґрунтовну інформацію, матеріали перевірки з висновком про законність прийнятого рішення.
01.06.2010 р. був складений висновок щодо припинення провадження по скаргах позивача з питань незаконної відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, затверджений прокурором Дніпропетровської області 01.06.2010 р. (а.с. 62-63). У даному висновку було, зокрема зазначено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а тому, у зв'язку з наданням позивачеві обґрунтованої відповіді із вказаного питання за підписом прокурора області від 27.04.2010 р., було прийнято рішення про припинення листування з позивачем з питань відмови в порушенні кримінальної справи.
Прокуратура Дніпропетровської області своїм листом від 03.06.2010 р. №06/3-350010 (а.с. 7-8) повідомила позивача про прийняте нею рішення щодо припинення подальшого провадження в органах прокуратури України за зверненнями позивача з питань відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради з додатковим посиланням на ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
На підставі ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Відповідно до змісту зазначених статей Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів усіма громадянами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржене вищестоящому прокурору, а в передбачених законом випадках - до суду. Однак викладене не свідчить про те, що рішення й дії прокурорів, прийняті ними у сфері управлінської діяльності, а також їхні дії чи бездіяльність, які неможливо оскаржити в кримінально-процесуальному порядку, не можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Оскільки висновок Прокуратури Дніпропетровської області щодо припинення провадження по скаргах позивача з питань незаконної відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 01.06.2010 р. позивачеві не надсилався та про нього не було зазначено у листі відповідача від 03.06.2010 р., суд вважає, що кінцеве рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за скаргами позивача було викладене у його листі - повідомленні від 03.06.2010 року №06/3-3500-10 і воно підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 99№ Кримінально-процесуального кодексу України, постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови. Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236№ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Оскільки скарга позивача від 19.04.2010 р. була подана на постанову помічника прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 р. про відмову в порушені кримінальної справи та була адресована вищостоящому прокурору, суд критично оцінює посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», згідно з якою не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також зазначено, що рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Так, на думку суду, Закон України «Про прокуратуру», у даному випадку, є спеціальним законом, тому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, повинен був застосовувати саме його норми до спірних правовідносин, а згідно з нормами ч. 5 ст. 12 цього Закону, провадження по скарзі в органах прокуратури може бути припинено лише після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України.
У даному випадку Генеральна прокуратура України не приймала рішення по скаргам позивача від 19.04.2010 р., а разом із листом від 31.05.2010 р. №06/2-7521-03 направила копію зазначеної скарги позивача на адресу першого заступника прокурора Дніпропетровської області з пропозицією повторно перевірити доводи позивача.
На підставі аналізу наведених норм законодавчих актів, суд дійшов висновку про те, що відповідач не був наділений правом приймати рішення про припинення подальшого провадження в органах прокуратури України за зверненнями позивача з питань відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, оскільки провадження по скарзі в органах прокуратури може бути припинено лише після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України, чого у даному випадку не було.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав до суду заперечень на позов та не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі цього суд вважає, що рішення відповідача, викладене у його повідомленні від 03.06.2010 року №06/3-3500-10 про припинення подальшого провадження в органах прокуратури за зверненнями позивача з питань відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районнної у м. Дніпропетровську ради за ст. 364, 367 КПК України, прийняте ним не на підставах, не у межах повноважень та не у спосіб що передбачені законами України, необґрунтовано, а тому є протиправним і підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
У відповідності до ст. ст. 97, 98 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Оскільки позивач, є інвалідом ІІ групи (а.с. 6), він був звільнений від сплати та не сплачував судовий збір при подачі позовної заяви до суду.
У своєму позові позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 200 грн. компенсації понесених судових витрат на оплату правової допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Частинами 1, 2, 5, 6 статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/VI) передбачено, що гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Згідно наданої позивачем довідки про надану правову допомогу та її оплату по реєстру-відомості (а.с. 11) та розрахунку витрат робочого часу адвоката на надану правову допомогу, позивачу на підставі письмового договору на виконання послуг правової допомоги від 12.07.2010 р. (а.с. 9) адвокатом юридичної консультації ОСОБА_3 (а.с. 10) була надана правова допомога та зазначено, що позивачем було оплачено по реєстру-відомості 200 грн., але позивачем не надано належних доказів (чеку, рахунку, квитанції, тощо), які б підтверджували, що зазначені кошти дійсно були оплачені.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені позивачем, не підлягають компенсації з Державного бюджету України.
Позивач у судовому засіданні надав до суду розрахунок судових витрат у справі, пов'язаних з прибуттям до суду, в загальній сумі 140,88 грн.
На думку суду, зазначені позивачем судові витрати підлягають частковій компенсації з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 91 КАС України витрати, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За нормами ч. 1 ст. 94 КАС України, суд може присудити з Державного бюджету України лише здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати. Оскільки документально підтвердженою відповідним автобусним квитком є вартість переїзду позивача з м. Світловодська до м. Кіровограда в сумі 37,29 грн. (а.с. 64), стягненню на його користь підлягає тільки ця сума.
Щодо відшкодування позивачеві добових у розмірі 35 грн., суд зазначає, що добові - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Оскільки позивач є пенсіонером, не перебуває у трудових відносинах з жодним підприємством, установою або організацією, а тому під час виклику до суду не перебуває у відрядженні і не отримує добові у встановленій законодавством сумі, суд вважає, що розмір витрат на харчування та фінансування інших особистих потреб позивача, які були ним фактично сплачені у разі переїзду до іншого населеного пункту, має бути документально підтверджений відповідними касовими чеками, рахунками, квитанціями тощо, які позивач до суду не надав, а тому добові не підлягають відшкодуванню позивачеві.
З приводу стягнення на користь позивача компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 31,30 грн. суд зазначає, що така компенсація стосується лише осіб, які не є зайнятими, тобто не працюють. Під "звичайними заняттями" у коментованій статті розуміється буденна діяльність пенсіонера. Розрахунок цієї компенсації здійснюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, тобто для цього використовується наступна формула.
ВЗЗ = МЗП : КМ х Ч, де:
МЗП - розмір мінімальної заробітної плати = 960 грн.;
Ч - час, який було витрачено для участі у розгляді справи з урахуванням часу переїзду до суду та від суду до місця проживання (у год.) = 8 год. (3,5 год. х 2 (згідно з автобусним квитком) + 1 год. (участі у судовому засіданні згідно журналу СЗ));
КМ - календарний місяць (у годинах) = 720 год. (30 календ. днів х 24 год.).
ВЗЗ = 960 : 720 х 8 = 10,67 грн.
На думку суду, стягненню на користь позивача в якості компенсації за відрив від звичайних занять підлягає сума 10,67 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 12 Закону України «Про прокуратуру», ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 71, 87, 90-98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Прокуратури Дніпропетровської області, викладене у її повідомленні від 03.06.2010 року №06/3-3500-10 про припинення подальшого провадження в органах прокуратури за зверненнями ОСОБА_2 з питань відмови в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб виконавчого комітету Бабушкінської районнної у м. Дніпропетровську ради за ст. 364, 367 КПК України.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в загальній сумі 47 грн. 96 коп., які складаються з витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 37,29 грн., а також компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 10,67 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.04.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.05.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко