Копія
Україна
19 травня 2011 року Справа № 1170/2а-1422/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
при секретарі -Дегтярьові Д.В.
за участю:
позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -Шевчука В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області про скасування постанови,
ФОП ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області від 02.12.2010 р. № 016855, яким до нього застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Кіровоградській області до нього застосовано фінансові санкції у сумі 1700,00 грн.
Вказану постанову позивач вважає незаконною з наступних підстав.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автомобілю марки ЗАЗ -Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1, але послуг з пасажирських перевезень він не надає.
На момент проведення перевірки автомобіль знаходився у користуванні громадянина ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності на керування транспортним засобом.
Позивач зазначає, що посадові особи ТУ Головавтотрансінспекції у Кіровоградській області помилково дійшли до висновку, що саме до нього необхідно застосовувати фінансові санкції, оскільки між позивачем та ОСОБА_3 трудові відносини не укладалися, факт зайняття позивачем підприємницькою діяльністю не є доказом того, що позивач займається наданням послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за надання послуг з перевезення пасажирів та багажу на таксі без оформлення ліцензійної картки, оскільки позивачем особисто така діяльність не провадиться, трудових договорів у цій галузі з найманими працівниками він не укладав.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області (далі -відповідач), не погодившись з адміністративним позовом надало письмові заперечення проти позову.
Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що 21.10.2010 р. державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області було проведено рейдову перевірку щодо додержання суб'єктами господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів на таксі, вимог законодавства України про автомобільний транспорт.
У ході перевірки встановлено, що позивач через водія ОСОБА_3 надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної картки на транспортний засіб.
Відповідач, зазначає, що оскільки на момент проведення перевірки у перевізника не була оформлена ліцензійна картка на транспортний засіб, на підставі цього за результатами перевірки до відповідача були застосовані фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.
Крім того відповідач зазначає, що перебіг процесуального строку на звернення до адміністративного суду почався з 09.12.2010 р., тому позивач пропустив місячний строк на звернення, встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України, відтак його позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення згідно адміністративного позову та просив суд скасувати оскаржувану постанову про застосування фінансових санкцій, зазначивши що даний автомобіль він придбав у 2006 році для власного користування, автомобілем позивач користувався до 2010 року, потім у серпні 2010 р. на підставі нотаріально посвідченої довіреності позивач передав автомобіль у безоплатне особисте користування ОСОБА_3
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у запереченнях проти позову.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він товаришує з позивачем, автомобіль у позивача він попросив для перевезення будівельних матеріалів. Того дня ОСОБА_3 спинили працівники ТУ Головавтотрансінспекції у Кіровоградській області. Свідок зазначив, що під час проведення перевірки пасажири у автомобілі були відсутні, оскільки він був завантажений будівельними матеріалами.
Акт перевірки ним був підписаний лише з тих підстав, що у свідка дійсно була відсутня ліцензійна картка. Свідок зазначив, що він у трудових відносинах з позивачем не перебуває.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 24.05.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.03.2003 р., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (а.с. 20).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМ України від 08.09.2004 р. № 1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 р. N 888 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі - територіальні управління) в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.
Отже, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області у розумінні п. 7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі -Закон № 2344-III)
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.
Згідно з абз. 17 та 18 ч. 1 цієї ж статті автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Абзацом 67 ч.1 ст. 1 Закону № 2344-III встановлено, що таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Судом встановлено, що посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області 21.10.2010 р. по вул. Медвєдєва у м. Кіровограді проведено перевірку транспортного засобу марки ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував на підставі нотаріально посвідченої довіреності водій ОСОБА_3 Вказаний автомобіль належав ОСОБА_1
Про проведення перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом № 205492 від 21.10.2010 р., в якому зафіксовано порушення (мовою оригіналу): «надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього закону, а саме ліцензійна картка, дорожній лист, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»(а.с. 31).
На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 016855 від 02.12.2010 р., якою до позивача застосовано штраф у сумі 1700,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до нього застосовано штраф за те, що ним 21.10.2010 р. о 08 год. 40 хв. по вул. Медвєдєва у м. Кіровограді на т/з ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1, на таксі допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме відсутня ліцензійна картка та дорожній лист.
Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Виходячи з системного аналізу вказаної норми закону, суд приходить до висновку, що для притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачене абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III необхідна наявність всіх ознак складу цього правопорушення.
Так, об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини які забезпечують державне регулювання у сфері автомобільного транспорту, відносини між фізичними та юридичними особами при наданні послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Суб'єкт даного правопорушення спеціальний, а саме -особа, що надає послуги з перевезення пасажирів на автомобілі, облаштованому як таксі.
З пояснень позивача вбачається, що він дійсно є фізичної особою -підприємцем, який займається підприємницькою діяльністю, проте фактично послуги з перевезення багажу не надає.
Автомобіль ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1 належить позивачеві на праві приватної власності.
Даний автомобіль, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.08.2011 р. був переданий ОСОБА_3 у користування строком на три роки. (а.с. 8).
Як пояснив суду позивач, додаткового договору оренди транспортного засобу або трудового договору з ОСОБА_3 він не укладав.
Вищезазначене також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3, який пояснив суду, що він на підставі довіреності має право керувати транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1 для особистих цілей, трудового договору з позивачем він не укладав.
Свідок зазначив суду, що він попросив у позивача автомобіль лише на час здійснення ним ремонту у власній квартирі.
На час проведення перевірки жодного пасажира він не перевозив.
Суд вважає, що для притягнення до відповідальності відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III необхідний наявний склад усіх ознак цього правопорушення.
У ході судового розгляду справи позивачем доведено те, що його неправомірно притягнуто до відповідальності, оскільки він ні особисто, ні опосередковано не надавав послуги з перевезення пасажирів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не є суб'єктом правопорушення, передбаченого абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III, оскільки не є автомобільним перевізником у розумінні абз. 17 та 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 2344-III.
Власний автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1 позивачем було передано за попередньо укладеною усною домовленістю та на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_3 у користування для особистих цілей.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не приймає твердження представника відповідача про те, що позивачем при звернені до адміністративного суду було порушено строк, встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України, оскільки судом ухвалою від 15.04.2011 р. вже надано оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, строк на звернення до суду позивачеві поновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин твердження представника відповідача про можливу необ'єктивність показань свідка ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, оскільки законом встановлено обов'язок суду дослідити усі обставини справи, усі можливі докази і оцінити їх належність, допустимість та достовірність кожного окремо а також зв'язок доказів у їх сукупності.
Показаннями свідка ОСОБА_3 на думку суду підтверджено те, що на момент проведення рейдової перевірки позивач ні особисто, ні опосередковано через ОСОБА_3 не надав послуги з перевезення пасажирів на таксі.
Твердження представника відповідача про відсутність у ОСОБА_3 тимчасового технічного талону не може розцінюватися судом як доказ укладання усного трудового договору між позивачем та ОСОБА_3, а може бути лише, у випадку, коли це порушує Правила дорожнього руху, підставою для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а тому такі посилання представника відповідача є необґрунтованими.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поширення дії Закону № 2344-III лише на визначене коло суб'єктів, зокрема тих, що провадять діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на таксі обумовлює необхідність доведення посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській здійснення позивачем саме такої діяльності.
У судовому засіданні встановлено, що позивач на момент проведення рейдової перевірки послуг з перевезення пасажирів на таксі не надавав, самостійно транспортним засобом не керував, особа, яка керувала транспортним засобом - ОСОБА_3 вказівки позивача, як роботодавця, не виконував.
За таких обставин, жодних доказів порушення позивачем приписів Закону № 2344-III відповідач суду не надав, а відтак судом не вбачається підстав, які б обумовлювали можливість притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 № 2344-III.
У суду також відсутні підстави вважати, що на позивача потрібно покласти відповідальність за дії іншої особи, а саме ОСОБА_3, який користувався на законних підставах належним позивачеві автомобілем.
Отже, зазначене в акті перевірки твердження перевіряючих осіб щодо необхідності наявності саме у позивача ліцензійної картки та дорожнього листа на думку суду не відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Представником відповідача у ході розгляду справи не доведено, що оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до необґрунтованого застосування фінансових санкцій до невинної у вчиненні правопорушення особи, відтак оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 980744.455.1 від 14.04.2011 р.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області про скасування постанови задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області № 016855 від 02.12.2010 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.
Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24.05.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна