Україна
10 березня 2011 року Справа № 1170/2а-356/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі: судді: Хилько Л.І. при секретарі судового засідання : Муляренко О.В.
за участю представників:
від позивача - Романяк М.Я.
від відповідача -Швець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Мир»(далі: позивач) до Кіровоградської районної державної адміністрації (РДА) Кіровоградської області (далі: відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі та зобов'язання прийняти розпорядження про поновлення названого договору оренди землі шляхом укладення поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих же умовах,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мир»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо відмови прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі, укладеного 11.08.2004 року між СТОВ «Мир»та Кіровоградською РДА, зареєстрованого у Кіровоградському районному відділі земельних ресурсів 25 травня 2005 року за № 756 та зобов'язання позивача прийняти розпорядження про поновлення названого договору оренди землі шляхом укладення між СТОВ «Мир»та Кіровоградською РДА договору оренди землі площею 84,98 га на той самий строк на тих самихумовах, що були визначені в договорі оренди землі від 11.08.2004 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що правовідносини між учасниками спору виникли в результаті укладеного 11.08.2004 року договору оренди відповідно до розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації №528-р від 28.07.2004 року, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Мир» передано в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу 109, 88 га землі. За клопотанням позивача, погодженим з відповідачем розпорядженням №307-р від 20.05.2008 року площа орендованої земельної ділянки зменшена до 84,98 га. Згідно до п.3.1 вказаного договору оренди термін дії договору закінчився 25.05.2010 року, однак на даний час позивач фактично продовжує користувтись земельною ділянкою, сплачує орендну плату. Натомість, від відповідача в порядку ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»протягом місяця з дня закінчення терміну дії договору оренди не надходили письмові заперечення щодо неможливості або небажання продовжити дію договору. Позивач звернувся до відповідача з листом №91 від 22.11.2010 року з проханням поновити дію договору, але листом №01-20-219/1 від 20.12.2010 року відповідач відмовився поновлювати дію спірного договору. Підставою для відмови відповідач визнає ненадання позивачем технічної документації у зв'язку зі змінами у 2006 році цільового призначення землі та недотримання позивачем п.3.2 договору оренди земельної ділянки.
Позивач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати саме ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутні письмові заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору, тобто договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач зазначає, що відповідно з ч. 2, 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Позивачем пояснено, що абз. 20 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі. Тому позивач вважає, що відповідно ч. 3 статті 33 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі, укладений 11.08.2004 р. між СТОВ «МИР»та Кіровоградською РДА, підлягає поновленню без проведення аукціону на право її оренди.
Позивач також вважає неправомірною відмову відповідача в поновленні договору оренди землі з підстав ненадання позивачем технічної документації у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та обґрунтовує зазначене приписами ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України, якою визначені категорії землі за основним цільовим призначенням та Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № 14-1-7/1205. Виходячи з зазначеного, позивач пояснює що, оскільки у п. 1.1 Договору оренди землі від 11.08.2004 року зазначено, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то і переведення землі із категорії «пасовища»в категорію «рілля»не змінює цільового призначення землі. Позивач вказує, що у листі відповідача від 20.12.2010 р. взагалі не зазначено нормативно-правові підстави для виготовлення технічної документації в тому разі, якщо б цільове призначення спірної земельної ділянки дійсно було б змінено. Позивач пояснює, що згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Позивач просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав. В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить в позові повністю відмовити, оскільки позивачем в період дії договору оренди не були внесені відповідні зміни до договору оренди на підставі виготовленої ним технічної документації із землеустрою стосовно складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Відповідач зазначає, що після видання Кіровоградською РДА розпорядження від 20 травня 2008 року № 307-року, яким були внесені зміни до розпорядження № 528-р в частині зменшення площі земельної ділянки на 84,98 га. позивач повинен був внести відповідні зміни до договору оренди на підставі виготовленої ним технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідач обґрунтовує зазначене приписами ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», відповідно якої дана документація повинна включати в себе, крім документів, що посвідчують право на земельну ділянку, план земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку, матеріали польових геодезичних робіт, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання тощо. Відповідачем пояснено, що названа документація необхідна для визначення вірного складу угідь (так як склад угідь з пасовищ змінився на ріллю) та встановлення меж земельної ділянки (в зв'язку зі зміною площі земельної ділянки).
Відповідач вважає невірним посилання позивача на відмову Кіровоградської РДА в поновленні договору оренди землі в зв'язку з не виготовленням технічної документації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки йшлось про технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідачем пояснено, що розпорядженням Кіровоградської РДА № 310-р було переведено склад угідь з пасовищ в ріллю в межах однієї категорії - земель сільськогосподарського призначення, тобто без зміни цільового призначення земельної ділянки.
Також відповідач наголошує на тому, що відповідно до статті 123 Земельною кодексу України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування або державної виконавчої влади. Відповідні рішення приймаються на підставі проектів землеустрою (а не технічної документації), зокрема при зміні цільового призначення земельної ділянки. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що позивач невірно трактує лист районної державної адміністрації від 20.12.2010 року № 01-20-219/1.
Відповідач вказує, що згідно зі ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»та ст. 17 Земельного кодексу України місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Відповідач пояснює, що чинним законодавством, у тому числі ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування або державної виконавчої влади та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі. При цьому відповідач посилається також на Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року.
В зв'язку з тим, що позивач не подав до районної державної адміністрації технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також вчасно (у місячний термін до закінчення договору оренди землі (п. 3.2 договору, ст. 33 ЗУ «Про оренду землі») не звернувся до районної державної адміністрації з клопотанням про поновлення договору оренди землі, відповідач вважає, що у районної державної адміністрації не було правових підстав для поновлення даного договору після його закінчення. Відповідач вказує, що у даних правовідносинах відсутня неправомірність бездіяльності районної державної адміністрації щодо відмови в прийнятті розпорядження про поновлення договору оренди, так як позивач не виконав жодної дії, передбаченої чинним законодавством щодо поновлення договору оренди землі, а у райдержадміністрації не було правових підстав для прийняття даного розпорядження. Відповідач вказує, що земельна ділянка повинна передаватись в оренду згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України за результатами проведення земельних торгів, так як термін дії договору оренди закінчився за 6 місяців до звернення позивача до райдержадміністрації, тобто це вже не поновлення договору, а надання земельної ділянки із земель запасу державної власності.
Також відповідач, посилаючись на п. 14 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08 вважає, що позовна вимога позивача щодо зобов'язання районної державної адміністрації прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі є незаконною.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову із зазначених вище підстав. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 березня 2011 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд прийшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмовити в їх задоволенні повністю враховуючи наступне.
Між Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мир»11.08.2004 року укладено договір оренди землі (а.с. 10-17) відповідно до розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації №528-р від 28.07.2004 року (а.с. 9), яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Мир» передано в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу 109, 88 га землі.
За клопотанням позивача (а.с.18,41), погодженим з відповідачем розпорядженням №307-р від 20.05.2008 року (а.с.19), площа орендованої земельної ділянки зменшена до 84,98 га.
За приписами ст.ст. 33,35 Закону України «Про оренду землі»до повноважень суду щодо вирішення земельних переддоговірних спорів є продовження строків договору оренди земельної ділянки. Згідно із цією статтею після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, що належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк. Тобто фактично йдеться про переважне право орендаря на укладення договору оренди землі та його автоматичну пролонгацію в разі відсутності письмових заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку оренди. Однак, механізм реалізації такого права законодавцем до сих пір не запропоновано.
При цьому судом враховуються різні підходи до вирішення спірного питання та нестала судова практика, зокрема, Вищого господарського суду України, який листом від 01.01.2010 № "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" висловив протилежну думку та зазначив, що ВСУ та ВГСУ переважно дотримуються думки, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.
Але при цьому судом враховується, що домовленість щодо істотних умов договору була досягнута сторонами в попередній редакції договору і стаття 33 Закону України «Про оренду землі»передбачає поновлення договору на тих самих умовах, які були передбачені договором; такий договір, відповідно до ст. 35 названого закону, може бути пролонгований на новий строк за рішенням суду.
Поряд з цим, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію такого договору за відсутності вказаного рішення, є порушенням його визначеної законом компетенції. Саме зволікання з боку позивача з підготовкою відповідних документів для розгляду у встановленому порядку і прийняття рішення призвели до відмови скористатись правом на переважне укладення договору виділеної раніше в оренду земельної ділянки.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій": землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років; види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої; документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка; план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Стаття 2 названого закону визначає, що землеустрій забезпечує, у тому числі, реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, тощо
Згідно до вимог ст.56 Закону України "Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає в себе, крім документів які посвідчують право на земельну ділянку також наступне:пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, в тому числі на умовах оренди; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Таким чином, до складання у повному обсязі технічної документації із землеустрою, чи надання такої документації без обов'язкових документів, не є можливим стверджувати про неврахування державних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні.
Складовою частиною технічної документації, що посвідчує право на земельну ділянку є рішення органу влади - не про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а про надання або передачу земельної ділянки у користування, у тому числі на умовах оренди, тобто згідно до рішення, яке відповідачем взагалі ще не було прийнято, оскільки його прийняття проводиться взагалі на наступному етапі надання або передачі земельної ділянки у користування.
Як свідчить стала судова практика Верховного Суду України правова позиція при вирішенні таких справ зводиться до того, що суд не застосовує до спірних правовідносин ст. 179, 187 ГК України, оскільки ні Земельний кодекс України, ні Закон України «Про оренду землі»не передбачає обов'язок власника земельної ділянки (органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладення або продовження строку дії договору оренди землі. Така позиція є цілком обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.
Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Тобто мається на увазі, що прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, є не обов'язком органів державної влади чи місцевого самоврядування, а їхнім правом. Іншими словами, це прояв вільного волевиявлення власника щодо реалізації свого права на розпорядження своїм майном, яке гарантується законом та випливає з принципу диспозитивності при укладенні господарських договорів.
Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду. Тому зобов'язання цього органу надати земельну ділянку в користування на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого ст. 13, 41 Конституції України, права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
Як вбачається з клопотання №17 від 15.02.2008 року позивач звертався до відповідача про зміну умов договору оренди земельної ділянки щодо вилучення земельної ділянки площею 24,9 га (пасовище), яка не використовується, що посвідчується договором оренди землі від 11.08.2004 року та про надання згоди на продовження терміну дії даного договору до 11 серпня 2019 року на площі 84 га. Суд не враховує позицію відповідача щодо відсутності звернення позивача з клопотанням про продовження строку оренди земельної ділянки та невиконання ним п.3.2 договору та розцінює її як безпідставну, оскільки вказаним пунктом договору сторонами в результаті вільного волевиявлення погоджено переважне право орендаря на поновлення договору оренди на новий строк та обов'язок зацікавленої сторони повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку цього договору. Вказане твердження відповідача повністю спростовується наданою позивачем копією клопотання №17 від 15.02.2008 року з відміткою відповідача про його отримання -вх..№23-172 від 18.02.2008 року (а.с.41). Тобто, клопотання позивача №17 від 15.02.2008 року було розглянуто частково, відповідь щодо продовження терміну дії договору оренди від 11.08.2004 року фактично не було розглянуте. При цьому позивачем у вказаному клопотанні допущено помилку при визначенні розміру земельної ділянки яку він просив залишити в оренді: 84 га замість 84, 98 га згідно до облікових даних орендодавця (а.с.19).
Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації №307-р від 20.05.2008 року внесено зміни до розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 28.07.2004 року №528-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акта визначення збитків», а саме: у пункті 3 розпорядження слова: загальною площею 109,88 га, з них земель тимчасової консервації- 84,98 га, у тому числі пасовищ- 84,98 га».
Необхідність проведення робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: актом визначення земельних меж земельної ділянки в натурі на місцевості (у зв'язку зі зміною розміру)-а.с.14, акту приймання- передачі об'єкта оренди (у зв'язку зі зміною розмірі)- а.с.15-17, лопотання позивача від 15.02.2008 р-а.с.18, Розпорядження від 20.05.2008 року (а.с.19), листа- претензії від 22.11.2010 року (а.с.20), відповіддю на претензію (а.с.21).
Натомість, використання позивачем після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки площею 84, 98 га (а.с.22) протирічить приписам ст.31 Закону України «Про оренду землі»відповідно якої, у разі закінчення строку на який його було укладено, договір оренди припиняється. Не отримавши від орендодавця після дати припинення договору оренди будь-якої відповіді щодо подальшого використання орендованої земельної ділянки, позивач фактично після 25.05.2005 року (дати реєстрації у Кіровоградському районному відділі земельних ресурсів безпідставно користувався земельною ділянкою площею 84,98 га, тому незаконні дії позивача не підпадають під захист у судовому порядку.
Проаналізувавши наявність підстав для фактичної зміни цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки, суд приймає до уваги, що за приписами Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002 року «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» та відповідно до статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) додаються: а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку; б) для громадянина -власника земельної ділянки -копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи -власника земельної ділянки -копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; г) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.
Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Отже, при вирішенні питанні про перевід земельної ділянки з пасовищ на ріллю без зміни їх цільового призначення як земель сільськогосподарського призначення не було враховано інтереси сааме орендаря, оскільки як вбачається з відповіді голови Кіровоградської райдержадміністрації №01-20-219/1 від 20.12.2010 року (а.с.21) підставою для прийняття розпорядження №310-р від 22.06.2006 року «Про переведення угідь» було клопотання Іванківської сільської ради від 22.11.2005 року №53 та акт обстеження земельної ділянки.
Поряд з цим, керуючись ст.19 Конституції України відповідно якої всі органи державної влади повинні діяти лише в межах визначених законами повноважень, суд не вправі постановляти рішення про зобов'язання органу виконавчої влади прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі укладеного 11.08.2004 року, оскільки при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про визнання неправомірною бездіяльності щодо не розгляду заяви про надання земельної ділянки в оренду, про передачу земельної ділянки у власність, суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати конкретне рішення про надання в оренду (передачу у власність), що не належить до компетенції суду. Саме таку правову позицію викладено в п.14 Листа Верховного Суду України № 19-3767/0/8-08 від 29.10.2008року «Щодо розгляду земельних спорів».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Позивач не надав суду безспірних доказів про наявність неправомірної бездіяльності Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо відмови прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі, укладеного 11.08.2004 року між СТОВ «Мир»та Кіровоградською РДА, зареєстрованого у Кіровоградському районному відділі земельних ресурсів 25 травня 2005 року за № 756, а зволікання з боку позивача з підготовкою відповідних документів для розгляду у встановленому порядку і прийняття рішення, произвели до відмови скористатись правом на переважне укладення договору виділеної раніше в оренду земельної ділянки та привели до необхідності визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Виходячи із суті прийнятого рішення, згідно до ст.94 КАС України судовий збір з позивача не стягується, оскільки ним повністю був сплачений при зверненні з позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанову виготовлено в повному обсязі 15 березня 2011 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько