ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" квітня 2011 р. cправа № 2a-1016/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області -Токара В.І.
представника відповідача: закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" про стягнення податкового боргу в сумі 11 599,38 грн., -
Калуська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 11 599,38 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 17 Закону України "Про плату за землю", статей 1, 14 Закону України "Про оренду землі", пункту 2.1 розділу 2 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пунктів 57.1., 57.3. статті 57, підпункту 14.1.175 пункту 14 статті 14, статті 287.3 Податкового кодексу України допустив заборгованість з податку на прибуток підприємств в розмірі 5,00 грн., податку на додану вартість в розмірі 204,00 грн., орендної плати за землю в розмірі 11 364,93 грн., комунального податку в розмірі 17,00 грн. та збору за забруднення навколишнього середовища в розмірі 8,45, грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 11 599,38 грн., яка ним не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового кодексу України. Крім того, у відповідності до пунктів 95.1., 95.3. статті 95 Податкового кодексу України просив стягнути вказану заборгованість з рахунків закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить відповідачу та надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна останнього, що перебуває у податковій заставі.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.
Судом встановлено, що 03.02.2005 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №838676 від 03.02.2005 року, та взятий на облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платник податків і зборів (а.с. 8).
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про оренду землі", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначених Законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, збір за забруднення навколишнього середовища, а комунальний податок відповідно до статті 15 вказаного Закону -до місцевих податків і зборів.
Відповідач у відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі", підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14, підпункту 269.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", пункту 2.1 розділу 2 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" являється платником орендної плати за землю, податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Аналогічні обов'язки платника податків і зборів (обов'язкових платежів) визначені підпунктами 16.1.1.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2011 року відповідачем було подано позивачу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, де ним самостійно обчислена сума податкових зобов'язань в розмірі 5,00 грн., яке на момент розгляду справи відповідачем не сплачено (а.с. 10).
Пунктом 2.1.1 статті 2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено платників податку на прибуток з числа резидентів -суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Крім того, відповідачем подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, в якій самостійно розраховано суму податкових зобов'язань в розмірі 204,00 грн., та які не сплачені відповідачем (а.с. 11).
Пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким періодом відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 даного Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
15.10.2010 року та 07.02.2011 року відповідач подав позивачу податкові розрахунки комунального податку за березень-квітень 2010 року, де ним самостійно обчислена сума податкових зобов'язань в розмірі 10,20 грн. та 6,80 грн. відповідно (а.с. 14, 15), які на момент розгляду справи не сплачено. Податкові зобов'язання відповідача із вказаного виду податку за березень-квітень 2010 року становлять 17,00 грн.
Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, граничні терміни сплати якого визначаються відповідними радами територіальних громад.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно нараховано суми сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 5,71 грн., за ІV квартал 2010 року в розмірі 2,74 грн., та подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища. Однак, визначений ним збір не сплачено, чим порушено Інструкцію "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища". Сума заборгованості за забруднення навколишнього природного середовища на момент розгляду справи становить 8,45 грн.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за №162/379 від 19.07.1999 року "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" (далі -Інструкції) інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.
Згідно пункту 2.1. розділу 2 Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Відповідно до пункту 9.1. розділу 9 Інструкції платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідач використовує землі державної і комунальної власності та 28.01.2010 року у відповідності до статті 14 Закону України "Про плату за землю" подав позивачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, де ним розраховано суми вказаних зобов'язань в загальному розмірі 34 094,69 грн. на 2010 рік (а.с. 12). Крім того, 25.01.2011 року відповідачем, у відповідності до статті 286.2 Податкового кодексу України, подано декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік, в якій самостійно розраховано податкові зобов'язання на 2011 рік в розмірі 34 094,69 грн. із відповідними щомісячними платежами - 2 841,22 грн. Дані самостійно задекларовані зобов'язання за 2010 рік та за січень-лютий 2011 року відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за вказані періоди становить 11 364,93 грн.: в тому числі за 2010 рік - 5 682,49 грн., за січень -лютий 2011 року -5 682,44 грн.
Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" та підпункт 269.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України визначає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
У відповідності до вимог пункту 287.3. статті 287 податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податкових розрахунках комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища, та які ним в повному обсязі не сплачені за 2010 рік та січень - лютий 2011 року є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем вручено відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/71 від 04.02.2009 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/156 від 10.03.2009 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінцях податкових вимог (а.с. 18). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 11 599,38 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями та розрахунками за 2010 та 2011 роки, а також першою та другою податковими вимогами від 04.02.2009 року і 10.03.2009 року відповідно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10-18).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" податкового боргу в сумі 11 599,38 грн. є обґрунтованими, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року. Втім, вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.1., 95.3. статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.
Відповідно до вимог пунктів 95.1., 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1244 від 29.12.2010 року ''Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України''.
Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що погашення податкового боргу за рішенням суду здійснюється шляхом стягнення коштів, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.
У випадку недостатності коштів на рахунках та готівки, що належить такому платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду безумовні докази такої недостатності коштів, шляхом подачі виписок із усіх рахунків платника податку у банку чи інші докази відсутності у нього таких коштів у касі.
За наявності вказаних даних суд при розгляді справи про стягнення податкового боргу у одному провадженні вирішує питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. За відсутності ж таких доказів щодо нестачі коштів, у суду відсутні правові підстави вирішувати питання про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
В судовому засіданні Калуська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області суду не надано доказів та не наведено будь-яких інших фактичних обставин недостатності на рахунках і у касі відповідача коштів чи готівки, достатньої для покриття податкового боргу в сумі 11 599,38 грн.
Враховуючи вказане не підлягає до задоволення позовна вимога про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", що перебуває у податковій заставі.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 33163373, вул. Долинська, 88 А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) в дохід бюджету податковий борг в сумі 11 599 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок з рахунків закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить закритому акціонерному товариству "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод".
В решта позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 29.04.2011 року