Справа № 2-124/11
31 травня 2011 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Шешені М.О.,
при секретарі - Ковач С.П.,
за участю представника позивача - Переста С.М.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області про звільнення майна з-під арешту, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3,-
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ВДВС Перечинського РУЮ про звільнення майна з-під арешту. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 24.03.2008 року було укладено кредитний договір №МКL6GA 00000026, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 49 800 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.03.2028 року. Позивач вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 Крім цього, позивач зазначає, що заставне майно, а саме вищезазначений житловий будинок, перебуває під арештом згідно акт опису й арешту майна серії АК № 851461 від 02.03.2010 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, а тому просить виключити дане майно з-під арешту.
У судовому засіданні представник позивача Переста С.М. позовні вимоги підтримала повністю і просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції та представник підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС головного управління юстиції у Закарпатській області в судове засідання не з'явилися, однак до початку розгляду справи подали заяви, у якій просили розглянути справу без їхньої участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 24.03.2008 року було укладено кредитний договір №МКL6GA00000026, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 49 800 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.03.2028 року. У забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 25 березня 2008 року, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Державна реєстрація обтяжень нерухомого майна іпотекою проведена була 26.03.2008 року, тоді ж і накладена заборона на відчуження переданого в іпотеку приміщення.
Також встановлено, що у відділі ДВС Перечинського районного управління юстиції до 05 травня 2010 року знаходилося зведене виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчих документів, а саме судового наказу № 2-н-132/2008 року від 05.09.2008 року, виданого Перечинським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗРУ ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” Ужгородське відділення №13 суму 121000 грн. 92коп., а також 620 грн 01коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита; виконавчого напису № 2197 від 25.12.2008 року, виданого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму 47990 рн. 40коп.; судового наказу №2-н-12516 від 14.11.2008 року, виданого Приморським районним судом м.Одеса про сягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ КБ “СоцКомБанк” 7867 грн. 46 коп. Боргу; виконавчого листа № 2-281/09 від 06.10.2009 року, виданого Перечинським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ “ Райффазен Банк Аваль” 327095 грн.58 коп. боргу, 1700 грн. 00коп. судового збору та 30 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ, а всього 328825грн.58коп.; виконавчого листа №1-138/09 від 22.12.2009 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом про конфіскацію в дохід держави всього майна засудженого ОСОБА_3, яке належить йому на праві власності; виконавчого листа №1-138/09 від 22.12.2009 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3на користь держави 7271грн.92коп. за проведення експертизи, після чого відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року та акту приймання-передавання виконавчих проваджень від 05 травня 2010 року таке зведене виконавче провадження було передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС головного управління юстиції у Закарпатській області.
Крім цього встановлено, що 02 березня 2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції було складено акт опису й арешту майна серії АК № 851461 від 02.03.2010 року, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3
03 березня 2010 року начальником відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції було повідомлено керуючого ЗАТ КБ ПриватБанка, що вони як заставодержателі наділені правом на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту в порудяку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.7 та 8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Згідно ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про іпотеку" передбачено обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Крім цього, пунктом 29 договору іпотеки від 25 березня 2008 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов”язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України “ Про іпотеку” або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України “ Про іпотеку” , для чого Іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у томучислі отримати витяг з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.
Таким чином, у разі перебування житлового будинку, який знаходиться у позивача в іпотеці, під арештом та забороною на відчуження, накладеними відділом ДВС Перечинського районного управління юстиції, позивач буде позбавлений свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно приписів Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки від 25 березня 2008 року.
Тому, ураховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.10,60,212, 213, 215,218 ЦПК України, ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.3,4,7, 33 Закону України “Про іпотеку”,суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області про звільнення майна з-під арешту, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити заставлене майно з-під арешту, а саме житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 Перечинського району Закарпатської області та належить на праві власності ОСОБА_3, накладеного 02 березня 2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: М. О. Шешеня