Справа № 2-а-202/11
31 травня 2011 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Чепурнова В.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV він належить до соціальної категорії «Дитина війни». Згідно ст. 6 цього Закону він має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. За вказаний період така допомога йому не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала йому виплачуватися.
У судове засідання позивач не з'явився, однак у позовній заяві просить розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження.
Представник відповідача, начальник Управління ПФУ в Перечинському районі, подав до суду заяву, в якій також просить розглянути справу без його участі - у порядку письмового провадження та подав письмове заперечення, в якому просить відмовити у позові, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна підтримка дітей війни підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак не передбачено, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата вказаної допомоги. Крім цього зазначає, що згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому такі виплати не можуть проводитись із бюджету Пенсійного фонду України, а отже і не має жодних порушень законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, а тому просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився 05 січня 1931 року, а отже на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивач є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV.
Згідно статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 723 гривні.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI на 2011 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні. Оскільки, дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, суд вважає чинними положення ст. 6 вказаного Закону і позовні вимоги позивача щодо покладення на відповідача зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.
Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України зазначає, що у разі відсутності Закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень, покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі слід стягнути на користь позивача недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 20 листопада 2010 року по 20 травня 2011 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 11, 17, 122, 160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Головуючий:В. О. Чепурнов