Справа № 2 - 96 2009 p.
10 липня 2009 р. Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
У складі: головуючого судді Димашка В.П.
За участі секретаря Чернової О.А.
Позивача ОСОБА_1
Представника позивача ОСОБА_2
Розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1
Василівни до Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу" про
поновлення на роботі і стягнення недоплаченої заробітної плати і моральної шкоди
Позивач звернулася з позовом який уточнила та просила поновити її на посаді заступника директора із заочної форми навчання і структурного підрозділу Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу", та стягнути з Приватного вищого навчального закладу „Коломийського коледжу права і бізнесу" на її користь 100 000 грн. моральної шкоди.
Вимоги мотивувала тим, що наказом № 158 - к від 31.08.1994 року її було прийнято на роботу до Коломийського вільного виробничо - технічного коледжу на посаду викладача економічних дисциплін. З 01.11.2001 року наказом № 129 її було переведено на посаду завідувача практикою економічних дисциплін, а з 01.09.2003 року наказом № 56 - к переведено завідувачем економічного відділення вказаного навчального закладу, до того ж з 03.09.2004 року наказом № 52-к її призначили тимчасово виконувати обов'язки завідувача юридичним відділенням, залишивши на посаді завідувача економічним відділенням денної форми навчання. 01.08.2007 року наказом № 45-к по Приватному вищому навчальному закладі "Коломийський коледж права і бізнесу" її було переведено на посаду заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу. Протягом зазначеного періоду вона продовжувала викладати економічні дисципліни в даному навчальному закладі на 0, 5 ставки посадового окладу.
23.06.2008 року наказом № 16-к директора коледжу "Про зміни в штатному розписі коледжу" посада заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу, на якій вона працювала, була скорочена.
01.07.2008 року наказом директора коледжу № 17-к вона та інші працівники, мали бути попереджені про звільнення за скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України), а вже наказом від 01.09.2008 року за № 29-к її було звільнено з посади заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу", залишивши на посаді викладача економічних дисциплін.
Таке звільнення вважає незаконним та проведеним з грубим порушенням її трудових прав, оскільки відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ст. 33 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та інших випадках, передбачених законодавством. В даному випадку з нею не було погоджено переведення на посаду викладача економічних дисциплін та звільнення з посади заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу, що також не відповідає вимогам п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11. 92 "Про практику розгляду судами трудових спорів". У зв'язку із звільненням її з вказаної посади керівництвом коледжу було також зменшено кількість навчальних годин, за 2007 - 2008 навчальний рік їй було встановлено 626 годин, а на 2008 - 2009 навчальний рік зменшено до 386 годин.
В наказі директора коледжу за № 29 - к від 01.09. 2008 року "Про звільнення працівників коледжу в зв'язку зі скороченням штату" робиться посилання на правову норму, статтю 493 КЗпП України, яка вже давно втратила чинність.
Крім того, всупереч ч. 3 ст. 40 КЗпП України, де зазначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, її наказом № 29 - к від 01.09.2008 року було звільнено з основної посади під час стаціонарного перебування в лікувальному закладі, що підтверджується лікарняним листком непрацездатності № 861877 виданим 19 вересня 2008 року. Це також суперечить вимогам п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92. "Про практику розгляду судами трудових спорів".
До того ж, звільняючи її з посади, керівництвом коледжу, було грубо порушено вимоги ст. 184 КЗпП України, оскільки станом на 27.06. 2008 року вона перебувала вже на 9 -10 тижні вагітності, що підтверджується довідкою № 189 жіночої консультації від 27 червня 2008 року, яка була надіслана нею на адресу відповідача поштою 15.08.2008 року крім того відповідно до листка непрацездатності № 949754 виданого 1 липням 2008 року, вона з 01.07.08 по 09.07.08 року знаходилась на амбулаторному лікуванні.
Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлюється, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Вирішуючи питання про звільнення її з основної посади керівництвом коледжу було грубо порушено ч. 3 ст. 43 КЗпП України, де зазначено, що подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Її на засідання профспілки, яке як їй у послідуючому стало відомо відбулося 25.06.2008 року, з приводу скорочення штату та наступного її звільнення, ніхто не запрошував та рішення профспілкового комітету з цих питань до неї жодним чином не доводилось. На своєму засіданні, що відбулося 25.06.2008 року (Протокол № 33 від 25.06. 2008 року) профком коледжу, погоджуючи питання про скорочення посад вийшов за межі своєї компетенції передбаченої ст. 43 та 247 КЗпП України, оскільки до його повноважень в даному випадку віднесено лише надання згоди або відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом профспілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом, а не погодження переліку посад, що скорочуються. До того ж, згідно наведеного протоколу засідання профкому коледжу питання про її звільнення з посади не розглядалося зовсім, оскільки її прізвище серед працівників, звільнення яких погоджував профком відсутнє, а щодо погодження скорочення посад то воно до компетенції профкому не відноситься.
Накази директора коледжу № 17 - к від 01.07. 2008 року; № 29 - к від 01.09.2008 року та рішення профкому коледжу (Протокол № 33 від 25.06. 2008 року) до неї жодним чином, керівництвом коледжу доведено не було. Вказані накази, щодо її звільнення з посади заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу станом на 23.09.2008 року, всупереч статті 48 КЗпП України, навіть не знайшли свого відображення в її трудовій книжці, що підтверджується нотаріально завіреною копією її трудової книжки станом на 23 вересня 2008 року. Фактично, з наказами вона була ознайомлена лише 23.09.2008 року, коли вийшла на роботу із лікарні.
Як їй відомо посада, з якої її звільнили, заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу не скорочена, а тільки змінила формулювання на "завідувач заочним відділенням", і на ній працює ішла людина, тобто фактично, скорочення посади на якій вона працювала керівництвом коледжу не проводилось.
Їй спричинена моральна шкода, оскільки звільнення її з посади директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу призвели до того, що її стан здоров'я значно погіршився, вказані протиправні дії адміністрації коледжу спричинили нервовий стрес, який призвів, до загрози втрати дитини, в зв'язку із чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.09.2008року по 20.09.2008 року з діагнозом загроза переривання вагітності, фетоплацентарна недостатність.
У зв'язку із звільненням їй доводиться відчувати безвихідь, безсилля та душевні страждання, нервовий стрес. Керівництвом коледжу порушено мої нормальні життєві зв'язки, що проявилися зокрема в неможливості продовжувати активне громадське життя, з значним зменшенням розмірів доходів, що впливає на забезпечення її сім'ї та її самої, оскільки вона перебуває в стані вагітності, продуктами харчування та товарами повсякденного попиту. Внаслідок чого нею втрачено сон та спокій. Ця подія також порушила звичайний уклад її життя, а також членів її сім'ї.
Все це сталося з вини керівництва Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу", у результаті протиправного звільнення її з посади. Тобто, діями керівництва вказаного навчального закладу їй завдана моральна шкода, яку вона оцінюю в 100 000 грн.
Позивач позов підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, однак подано заперечення проти визнання позову згідно якого позивача не звільнено з роботи а звільнена тільки від обов'язків заступника директора, а тому мала місце зміна умов праці.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 158 - к від 31.08.1994 року прийнято на роботу до Коломийського вільного виробничо - технічного коледжу на посаду викладача економічних дисциплін, а згідно наказу від 01.08.2007 року наказом № 45 її було призначено на посаду заступника директора із заочної форми навчання і структурного підрозділу Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу".
Наказом від 01.09.2008 року за № 29-к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу за у зв'язку із скорочення штату (п.1 ст. 40 КЗпП України) з 01 вересня 2008 року, та залишено на посаді викладача економічних дисциплін.
Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 1 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2009 року було зупинено провадження по даній справі до вирішення профспілковою організацією Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу" питання згоди на звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України.
Згідно протоколу №37 від 26.05.2009 року засідання профкому „Коломийського коледжу права і бізнесу" ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2009 року залишено без розгляду по суті, з тих підстав, що згідно ст. 38 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ст. 43 КЗпП України до компетенції профспілкового комітету входить дача згоди на розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця, тобто на припинення взагалі трудових правовідносин між сторонами трудового договору, а ОСОБА_1 на даний час працює в коледжі на посаді викладача, відношення на дачу згоди на звільнення від керівництва коледжу до профспілкового комітету не поступало.
Тобто профспілковою організацією Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу" проігноровано ухвалу суду та не прийнято рішення по даному питанню.
Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як вбачається з наказу №17-К від 01.07.2008 року про попередження про звільнення працівників „Коломийського коледжу права і бізнесу" ОСОБА_1 не була ознайомлена з вказаним наказом у встановлений 2-х місячний строк, до звільнення а тільки 23 вересня 2008 року, тобто після її звільнення.
Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, (крім звільнення за п. 5 цієї статті).
В супереч наведеної вимоги ОСОБА_1 наказом від 01.09.2008 року за № 29-було звільнено з посади заступника директора з заочної форми навчання та структурного підрозділу у зв'язку із скорочення штату з 01 вересня 2008 року, у період її тимчасової непрацездатності, так як вона перебувала на стаціонарному лікуванні, з 01.09.2008 по 20.09.2008 року, що підтверджується листком непрацездатності №861877 від 19.09.2008 року.(а/с 17)
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Наведені обставини свідчать про звільнення позивача без законних на те підстав, а тому суд вважає, що це є підставою для поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено, та стягнення на її користь моральної шкоди, оскільки позивача звільнено без законної на те підстави, чим порушено її законні права, що привело до її моральних страждань, та переживань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки у неї зменшились доходи, а тому згідно ст. 237-1 КЗпП України, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що позивачем не представлено доказу того, що її перебування на стаціонарному лікуванні з 01.09.2008року по 20.09.2008 року з діагнозом загроза переривання вагітності, фетоплацентарна недостатність пов'язане з перенесеними моральними стражданнями з приводу незаконного звільнення.
На підставі наведеного, ст.ст. 1167 та керуючись ст.ст. 88, 213-215, п.4 ст. 367 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора із заочної форми навчання і структурного підрозділу Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу".
Стягнути з Приватного вищого навчального закладу „Коломийського коледжу права і бізнесу" на користь ОСОБА_1 3000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу" на користь держави 17 грн. судового збору, та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора із заочної форми навчання і структурного підрозділу Приватного вищого навчального закладу „Коломийський коледж права і бізнесу".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд.