"11" травня 2011 р. Справа №Б-19/266-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.,
суддя Бородіна Л.І.,
суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін:
апелянта Публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк»- ОСОБА_1., за довіреністю №02-07/409 від 04.03.2011 року; ОСОБА_2., за довіреністю №02-07/818 від 18.04.2011 року;
ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддетальсервіс»- ОСОБА_3., за довіреністю б/н від 13.04.2011 року;
боржника Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»- ОСОБА_4., за довіреністю б/н від 01.02.2011 року;
Відкритого акціонерного товариства «ІБК «Авантаж» - ОСОБА_5., за довіреністю б/н від 07.02.2011 року;
Акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж" - ОСОБА_6., за довіреністю б/н від 19.01.2011 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м.Харків (вх.№1758Х/2), на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2011 року за результатами розгляду заяви кредитора ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»з вимогами на загальну суму 167926712,11 грн. по справі №Б-19/266-10,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддетальсервіс», м.Харків,
до Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив «Авантаж», м.Харків,
про визнання банкрутом,-
встановила:
Кредитор, ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», у січні 2011 року звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання грошових вимог у сумі основного боргу 146 988 169,19 грн., пені та штрафних санкцій - 20 938 542,92 грн., всього на суму 167 926 712,11грн., яка виникла на підставі неналежного виконання боржником умов Кредитних договорів та договорів поруки.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2011 року по справі №Б-19/266-10 (суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги частково на загальну суму 81 060 511 грн. 32 коп., з якої основний борг та відсотки у розмірі 66 992 474,05 грн. включено до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, штраф (пеня) у загальному розмірі 14 067 912,27 грн. включено до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, 125,00 грн. (держмито та судові витрати) до першої черги. У розмірі 86 866 325,79 грн. кредитору відмовлено.
ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 06.04.2011 року по справі №Б-19/266-10 в частині відхилення вимог кредитора на суму 86866325,79 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»до Споживчого товариства «ЖБК «Авантаж», не включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а саме: за договором поруки №805/13/18-5/8-615 від 17.07.2008 року на суму 81378 665,38 грн. укладеним в забезпечення виконання договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року (укладений заявником -кредитором з ВАТ «ІБК «Авантаж»); за договором поруки №839/4/27/38/8-279 від 25.03.2008 року на суму 369 018,04 грн. укладеним в забезпечення виконання договору кредиту №839/3/27/38/8-240 від 25.03.2008 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_12.); за договором поруки №839/4/27/38/8-21 від 11.01.2008 року на суму 629236,26 грн. укладеним в забезпечення виконання договору кредиту №839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_11.); за договором поруки №861/27/39-19/8-106 від 09.04.2008 року на суму 2068229,11 грн. укладеним в забезпечення за договором кредиту №861/27/39-18/8-72 від 09.04.2008 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_7.); за договором поруки №839/4/27/38/7-960 від 21.12.2007 року на суму 460382,41 грн. укладеним в забезпечення за договором кредиту №839/3/27/38/7-676 від 21.12.2007 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_8.); за договором поруки №839/4/27/38/7-962 від 19.12.2007 року на суму 263366,51 грн. укладеним в забезпечення за договором кредиту №839/3/27/38/7-677 від 19.12.2007 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_8.); за договором поруки №839/4/27/38/8-344 від 23.04.2008 року на суму 974230,72грн. укладеним в забезпечення за договором кредиту №839/3/27/38/8-317 від 23.04.2008 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_9.); за договором поруки №839/4/27/38/8-62 від 22.01.2008 року на суму 723197,36 грн. укладеним в забезпечення за договором кредиту №839/3/27/38/8-57 від 22.01.2008 року (укладений заявником -кредитором з ОСОБА_10.). В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Кредитор в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відхилені вимоги до боржника за договорами на загальну суму 86866 325,79 грн. Боржником не надано жодних доказів збільшення його відповідальності, як поручителя, необґрунтоване припущення, що відповідальність поручителя збільшилась у зв'язку з підписанням додаткових угод до кредитних договорів між кредитором та позичальниками.
Апелянт стверджує, що обсяг відповідальності боржника саме такий, який встановлений укладеними сторонами договорами поруки, при нарахуванні вимог кредитором не враховувались збільшені відсотки, встановлені додатковою угодою з позичальниками, а відтак, на думку заявника скарги, незважаючи на те, що положеннями ст.554 Цивільного кодексу України і передбачено, що поручитель пов'язаний із позичальниками певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором та вимоги до боржника, як поручителя заявлені саме в межах його відповідальності перед кредитором.
Кредитор також наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов неправомірному висновку, про те, що у зв'язку з укладанням додаткових угод до договорів кредиту, договори поруки припинилися.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
10.05.2011 року боржник надав через канцелярію суду відзив (вх.№4734) в якому зазначив, що проти апеляційної скарги заперечує та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що укладення між кредитором та позичальниками додаткових угод до кредитних договорів, згідно з яких процентна ставка за користування кредитом за договором кредиту №805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року укладеним між заявником - кредитором та ВАТ «ІБК «Авантаж»з 12.02.2009 року була збільшена та за користування кредитом в доларах США була встановлена у розмірі LIROR (12M) + 10% річних в доларах США, за користування кредитом в ЄВРО була встановлена у розмірі EURIBOR (12M) + 10% річних в ЄВРО, що на 1% більше встановленої договором; за договором кредиту №839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008 року, укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_11., з 31.07.2008 року була збільшена до 20% річних що на 6,75% більше встановленої договором; за договором кредиту №839/3/27/38/8-240 від 25.03.2008 року укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_12. з 20.10.2008 року була збільшена до 14,0% річних, що на 1,75% більше встановленої договором; за договором кредиту №861/27/39-18/8-72 від 09.04.2008 року укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_7. з 20.10.2008 року була збільшена до 14,0% річних, що на0,5% більше встановленої договором; за договором кредиту №839/3/27/38/7-676 від 21.12.2007 року укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_8. з 31.07.2008 року була збільшена до 20% річних, що на 6,75%, більше встановленої договором; за договором кредиту №839/3/27/38/7-677 від 19.12.2007 року укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_8. з 31.07.2008 року була збільшена до 20% річних, що на 6,75%, більше встановленої договором; за договором кредиту №839/3/27/38/8-57 від 22.01.2008 року укладеним між заявником - кредитором та ОСОБА_10. з 17.10.2008 року була збільшена до 14% річних, що на 1,75%, більше встановленої договором призвело до збільшення обсягу відповідальності позичальників за цими кредитними договорами, що в силу вимог закону призвело до збільшення обсягу відповідальності боржника, як поручителя за договорами поруки, укладеними у забезпечення належного виконання кредитних договорів. Отже, на думку боржника, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що за кредитними договорами відбулася зміна забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, як поручителя за договорами поруки, відповідне відбулося без згоди боржника, а тому, в силу вимог закону порука є припиненою, а твердження кредитора є безпідставними та спростовуються як матеріалами справи, так і положеннями чинного законодавства.
11.05.2011 року представник ПАТ «Укрсоцбанк»надав через канцелярію суду клопотання про припинення провадження у справі (вх.№4739). В обґрунтування зазначеного клопотання посилається на те, що за визначенням наданим законодавством СТ «ЖБК «Авантаж»не може бути боржником у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Представники ініціюючого кредитора ТОВ «Буддетальсервіс», боржника Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж», ВАТ «ІБК «Авантаж»та АТЗТ «Спецбудмонтаж»проти заявленого клопотання заперечували.
Колегія суддів розглянувши заявлене клопотання дійшла висновку щодо відмови в його задоволені виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що боржник -це, зокрема, суб'єкт підприємницької діяльності.
Частиною 2 статті 111 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що споживче товариство -самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів.
Пунктом 1.1 Статуту СТ «ЖБК «Авантаж»встановлено, що СТ «ЖБК «Авантаж»є споживчим житлово-будівельним кооперативом згідно з законодавством України, та утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для будівництва житла, його експлуатації, спільного господарювання та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів -у житлі та його експлуатації.
Частина 2 статті 3 Господарського кодексу України передбачає, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Пункт 2.1 Статуту СТ «ЖБК «Авантаж»встановлює, що метою споживчого товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів (асоційованих членів) у житлі.
Таким чином, враховуючи викладене СТ «ЖБК «Авантаж»є суб'єктом підприємницької діяльності (некомерційної господарської діяльності) і може у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнаватися боржником.
Крім того, п. 13.1 Статуту СТ «ЖБК «Авантаж»встановлено, що ліквідація провадиться за рішенням загальних зборів, суду або господарського суду, а також у випадках, передбачених діючим законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ПАТ «Укрсоцбанк»про припинення провадження у справі є необґрунтованим, а отже не підлягає задоволенню.
Представник апелянта в судовому засіданні 11.05.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представник боржника проти вимог апеляційної скарги заперечував. Представник АТЗТ «Спецбудмонтаж»проти доводів апеляційної скарги також заперечував, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та надав усні пояснення, в яких зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу законної та обґрунтованою та просить залишити її без змін. Представники ВАТ «ІБК «Авантаж»та ТОВ «Буддетальсервіс»залишити вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами 17.07.2008 року між кредитором та ВАТ «ІБК «Авантаж»(третьою особою) було укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-090, за умовами якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику (третій особі) у користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у межах максимального ліміту заборгованості до 5300000,00 доларів США (п'яті мільйонів триста тисяч доларів США 00 центів) зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у доларах США у розмірі LIROR (12M) + 9% річних у доларах США, відсоткової ставки за користування кредитом в ЄВРО у розмірі EURIBOR (12M) + 9% річних в ЄВРО з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 30.06.2014 року (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.3.3.5- 3.3.7 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за використання кредиту, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ВАТ «ІБК «Авантаж»перед кредитором за договором про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-090 складає 81378 665,38 грн., з яких за кредитом в Євро: заборгованість по кредиту - 3638000,00 євро, еквівалентного по курсу НБУ (1051,9973 грн. за 100 євро), складає 38271661,77 грн.; заборгованість по відсоткам 843449,71 євро, еквівалентного по курсу НБУ (1051,9973 грн. за 100 євро), складає 8873068,18 грн.; заборгованість за кредитом в дол. США: заборгованість за кредитом 2900000,00 дол. США, еквівалентного по курсу НБУ (794,2 грн. за 100 дол. США) складає 23031800,00 грн.; заборгованість по відсоткам 629479,31 дол. США, еквівалентного по курсу НБУ (794,2 грн. за 100 дол. США) складає 4975498,68 грн.; пеня по простроченим відсоткам та кредиту 4577837,19 грн., штраф 1648799,56 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру вимог кредиторів.
Матеріали справи, також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 17.07.2008 року, між кредитором, боржником та ВАТ «ІБК «Авантаж», на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року було укладено договір поруки №805/13/18-5/8-615 від 17.07.2008 року.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 81378665,38 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються боржником. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Заперечення боржника фактично зводяться до того, що порука є припиненою в силу положень ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
На підтвердження відповідного боржником до матеріалів справи надано копію додаткової угоди №1 від 12.02.2009 року до договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-090., згідно якої між кредитором та ВАТ «ІБК «Авантаж», була збільшена відсоткова ставка, та починаючи з 02.02.2009 року за користування кредитом в доларах США відсоткова ставка встановлена в розмірі LIROR (12М) + 10% річних в доларах США, за користування кредитом в ЄВРО відсоткова ставка встановлена в розмірі EURIBOR (12М) + 10% річних в ЄВРО.
Відповідно до цієї угоди, відсоткову ставку за користування кредитом як у доларах США так і у ЄВРО було збільшено на 1%. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кредитор не заперечує ані факту підписання між ним та ВАТ «ІБК «Авантаж»вищевказаної додаткової угоди, ані факту того, що боржник не був повідомлений про їх підписання та не погоджував таку додаткову угоду.
Заперечення кредитора фактично зводяться до того, що порука не є припиненою, оскільки сам по собі факт підписання таких додаткових угод жодним чином не збільшив обсяг відповідальності поручителя (відповідача), оскільки такий обсяг встановлений у договорах поруки та вимоги ґрунтуються саме на договорах поруки, без врахування збільшених відсотків.
Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями кредитора, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать як умовам договорів поруки, так і положенням чинного законодавства, виходячи з наступного.
За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 1.1 спірного договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором, у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту.
Тобто, названий пункт договору поруки встановлює повну солідарну відповідальність.
Частиною 1 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зважаючи на те, що кредитор та третя особа шляхом підписання 12.02.2009 року додаткової угоди №1 до договору кредиту №805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року, без згоди боржника змінили зобов'язання щодо сплати відсотків з LIROR (12M) + 9% річних в доларах США до LIROR (12M) + 10% річних в доларах США, процентну ставку за користування кредитом в ЄВРО було змінено з EURIBOR (12M) + 9% річних до EURIBOR (12M) + 10% річних, колегія суддів вважає, що відповідними діями ці особи створили обставини, за яких збільшується обсяг відповідальності відповідача, а відтак, згідно з положеннями ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, саме з цієї дати порука вважається припиненою.
Той факт, що боржник при поданні заяві на суму основного боргу нарахував проценти у розмірі LIROR (12M) + 9 % річних в доларах США та у розмірі EURIBOR (12M) + 9% річних в ЄВРО, а не у розмірі LIROR (12M) + 10% річних в доларах США та у розмірі EURIBOR (12M) + 10% річних в ЄВРО, не має значення для справи, оскільки за змістом ст. 559 Цивільного кодексу України для визнання факту припинення поруки має значення лише факт зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 3.3.1 спірного договору поруки, кредитор зобов'язувався до припинення договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.
Чинним законодавством не передбачено, що після зміни, забезпеченого порукою зобов'язання, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, цей поручитель продовжує відповідати перед кредитором за належне виконання цього зобов'язання, але на первісних умовах - без врахування внесених змін до цього зобов'язання, навпаки, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, - ця порука припиняється.
За таких обставин, та з урахуванням приписів ст. ст. 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, правильним є висновок суду першої інстанції, що підписанням додаткової угоди №1 до кредитного договору кредиту кредитор та позичальник без згоди боржника змінили основне зобов'язання, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності боржника, як поручителя третьої особи, а тому в силу вимог закону порука є припиненою, у зв'язку з чим вимоги кредитора у сумі 81378665,38 грн. про включення до реєстру вимог кредиторів в цій частині задоволенню не підлягають.
21.12.2007 року між кредитором та ОСОБА_8 було укладено договір кредиту №839/3/27/38/7-676, за умовами якого, кредитор надав позичальнику (третій особі) у користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на фінансування будівництва житла у сумі 342024,00 грн. зі сплатою 13,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.12.2022 року (п. 1.1, 1.2 договорів).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_8 перед кредитором складає 460382,41 грн., з яких за кредитом -324633,03 грн.; за відсотками 80744,30 грн.; пеня -24222,92 грн.; штраф - 30782,16 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи, також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 21.12.2007 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/7-676 від 21.12.2007 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/7-960.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 460382,41 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Заперечення кредитора фактично зводяться до того, що порука не є припиненою, оскільки сам по собі факт підписання таких додаткових угод жодним чином не збільшив обсяг відповідальності поручителя (відповідача), оскільки такий обсяг встановлений у договорах поруки та вимоги ґрунтуються саме на договорах поруки, без врахування збільшених відсотків.
Заперечення боржника фактично зводяться до того, що порука є припиненою в силу положень ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Боржником надано копію додаткової угоди №1 про внесення змін від 31.07.2008 року, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №839/3/27/38/7-676 від 21.12.2007 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 13,25% річних до 20% річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Місцевим господарським судом встановлено, що у квітні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»звертався до суду з позовом про стягнення боргу з СТ «ЖБК «Авантаж»на підставі договору поруки №839/4/27/38/7-960 від 21.12.2007 року (справа №37/66-10). Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року у задоволенні позову відмовлено, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржником доведено, що внаслідок підписання без згоди боржника, додаткової угоди №1 про внесення змін від 31.07.2008 року, до договору кредиту №839/3/27/38/7-676 від 21.12.2007 року, зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника, отже договір поруки №839/4/27/38/7-960 від 21.12.2007 року припинив свою дію з 31.07.2008 року
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року, вказане рішення залишено без змін та воно набрало законної сили.
За змістом ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, та правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав про включення вимоги кредитора у сумі 460382,41 грн. до реєстру вимог кредиторів.
19.12.2007 року між кредитором та ОСОБА_8 було укладено договір кредиту №839/3/27/38/7-677, за умовами якого, кредитор надав позичальнику (третій особі) у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти на фінансування будівництва житла у сумі 195650,00 грн. зі сплатою 13,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.12.2022 року (п. 1.1, 1.2 договорів).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_8 перед кредитором складає 263366,51 грн., з яких за кредитом -185701,76 грн.; за відсотками 46189,82 грн.; пеня -13 866,43 грн.; штраф -17608,50 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи, також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 19.12.2007 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/7-677 від 19.12.2007 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/7-962.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 263366,51 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Заперечення кредитора фактично зводяться до того, що порука не є припиненою, оскільки сам по собі факт підписання таких додаткових угод жодним чином не збільшив обсяг відповідальності поручителя (відповідача), оскільки такий обсяг встановлений у договорах поруки та вимоги ґрунтуються саме на договорах поруки, без врахування збільшених відсотків.
Заперечення боржника фактично зводяться до того, що порука є припиненою в силу положень ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Боржником надано копію додаткової угоди №1 про внесення змін від 31.07.2008 року, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №839/3/27/38/7-677 від 19.12.2007 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 13,25% річних до 20% річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Місцевим господарським судом встановлено, що у квітні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»звертався до суду з позовом про стягнення боргу з СТ «ЖБК «Авантаж»на підставі договору поруки №839/4/27/38/7-962 від 19.12.2007 року (справа №37/66-10). Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року у задоволенні позову відмовлено, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржником доведено, що внаслідок підписання без згоди боржника, додаткової угоди №1 про внесення змін від 31.07.2008 року, до договору кредиту №839/3/27/38/7-677 від 19.12.2007 року, зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника, отже договір поруки №839/4/27/38/7-962 від 19.12.2007 року припинив свою дію з 31.07.2008 року
Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року, вказане рішення залишено без змін та набрало законної сили.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2011 року було відхилено клопотання кредитора про відновлення пропущеного строку для подачі касаційної скарги.
За змістом ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав про включення вимоги кредитора у сумі 263366,51 грн. до реєстру вимог кредиторів.
11.01.2008 року між кредитором та ОСОБА_11 було укладено Договір кредиту № 839/3/27/38/8-17, за умовами якого, Кредитор надав ОСОБА_11. (третій особі) у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти на фінансування будівництва житла, у сумі 272788,00 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.) зі сплатою 13,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.01.2033 року (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_11. перед кредитором по договору кредиту №839/3/27/38/8-17 складає 369018,04 грн., з яких за кредитом -265440,24 грн.; за відсотками 66073,54 грн.; пеня -12953,34 грн.; штраф - 24550,92 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи, також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 11.01.2008 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_11. зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/8-21.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання Кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 265440,24 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Заперечення кредитора фактично зводяться до того, що порука не є припиненою, оскільки сам по собі факт підписання таких додаткових угод жодним чином не збільшив обсяг відповідальності поручителя (відповідача), оскільки такий обсяг встановлений у договорах поруки та вимоги ґрунтуються саме на договорах поруки, без врахування збільшених відсотків.
Заперечення боржника фактично зводяться до того, що порука є припиненою в силу положень ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Боржником надано копію додаткової угоди №1 від 31.07.2008 року, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008., згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 13,25% річних до 20 % річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана юоржником (поручителем).
Колегією суддів встановлено, що у квітні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з СТ «ЖБК «Авантаж»заборгованості у розмірі 338560,16 грн. на підставі договору поруки №839/4/27/38/8-21 від 11.01.2008 року (справа №37/67-10). Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2011 року у задоволенні позову відмовлено, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржником доведено, що внаслідок підписання без згоди боржника, додаткової угоди №1 про внесення змін від 31.07.2008 року до договору кредиту №839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008 року, зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника, отже договір поруки №839/4/27/38/8-21 від 11.01.2008 року припинив свою дію з 31.07.2008 року.
Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року, вказане рішення залишено без змін та набрало законної сили.
За змістом ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав про включення вимоги кредитора у сумі 265440,24 грн. до реєстру вимог кредиторів.
23.04.2008 року між кредитором та третьою особою ОСОБА_9. було укладено договір кредиту №839/3/27/38/8-317, відповідно до умов якого, кредитор надав третій особі ОСОБА_9 у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 86970,00 доларів США (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят доларів США 00 центів) з кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.04.2033 року.
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_9. перед кредитором за договором кредиту №839/3/27/38/8-317 складає 974230,72 грн., з яких за кредитом -664026,81 грн.; за відсотками 190640,01 грн.; пеня -42643,89 грн.; штраф - 76920,01 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 23.04.2008 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_9. зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/8-317 від 23.04.2008 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/8-344.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 974230,72 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Місцевим господарським судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»звертався до суду з позовом про стягнення боргу з СТ «ЖБК «Авантаж»на підставі договору поруки №839/4/27/38/8-344 від 23.04.2008 року (справа №61/204-10). Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2010 року у задоволенні позову відмовлено, на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржником доведено, що строк виконання основного зобов'язання за цим договором кредиту настав 12.06.2009 року, та згідно положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, кредитор мав право протягом шести місяців від дня настання вказаного строку, тобто до 11.12.2009 року, пред'явити до боржника, як до поручителя відповідну вимогу про виконання поручителем забезпеченого порукою основного зобов'язання за договором кредиту, але зробив це несвоєчасно, отже договір поруки №839/4/27/38/8-344 від 23.04.2008 року припинив свою дію з 11.12.2009 року.
Рішення набрало законної сили.
За змістом ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав про включення вимоги кредитора у сумі 974230,72 грн. до реєстру вимог кредиторів.
25.03.2008 року між кредитором та ОСОБА_12. було укладено договір кредиту №839/3/27/38/8-240, за умовами якого кредитор надав позичальнику (третій особі) у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на фінансування будівництва житла у сумі 58270,00 доларів США (п'ятдесят вісім тисяч двісті сімдесят доларів США 00 центів) зі сплатою 12,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.03.2033 року (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за використання кредиту, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_12 перед кредитором по договору кредиту №839/3/27/38/8-240 складає 629236,26 грн., з яких за кредитом -448895,98 грн.; за відсотками 111876,81 грн.; пеня -26813,24 грн.; штраф - 41650,23 грн., яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 25.03.2008 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_12. зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/8-240 від 25.03.2008 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/8-279.
Боржником надано копію додаткової угоди №1 від 16.10.2008 року, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №839/3/27/38/8-240 від 25.03.2008 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 12,25% річних до 14 % річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кредитор не заперечує ані факту підписання між ним та ОСОБА_12. вищевказаної додаткової угоди, ані факту того, що боржник не був повідомлений про їх підписання та не погоджував таку додаткову угоду.
До того ж, згідно п. 3.3.2. вказаного договору поруки, закріплено, що кредитор зобов'язаний до припинення цього договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.
Місцевим господарським судом встановлено, що внаслідок підписання без згоди боржника, вказаної додаткової угоди зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено на 1,75%, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника.
За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 1.1 спірного договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту.
Тобто, названий пункт договору поруки встановлює повну солідарну відповідальність.
Чинним законодавством не передбачено, що після зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, цей поручитель продовжує відповідати перед кредитором за належне виконання цього зобов'язання, але на первісних умовах - без врахування внесених змін до цього зобов'язання, навпаки, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, - ця порука припиняється.
З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції, що укладений із боржником договір поруки №839/4/27/38/8-279 від 25.03.2008 року, припинив свою дію, відповідно до приписів ст. 559 Цивільного кодексу України, а кредитор, втратив своє право вимоги до боржника у сумі 629236,26 грн.
22.01.2008 року між кредитором та ОСОБА_10 було укладено договір кредиту №839/3/27/38/8-57, за умовами якого, кредитор надав позичальнику (третій особі) у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти, на фінансування будівництва житла, у сумі 68184,00 доларів США (шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири долари США 00 центів) зі сплатою 12,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.01.2025 року (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_10 перед кредитором по договору кредиту №839/3/27/38/8-57 складає 723197,36 грн., з яких за кредитом -512316,74 грн.; за відсотками 127684,17 грн.; пеня - 34459,89 грн.; штраф - 48736,56 грн. яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 22.01.2008 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_10. зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/8-57 від 22.01.2008 року було укладено договір поруки №839/4/27/38/8-62.
Боржником надано копію додаткової угоди №1 про внесення змін від 17.10.2008 року, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №839/3/27/38/8-57 від 22.01.2008 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 12,25% річних до 14% річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 723197,36 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Місцевим господарським судом встановлено, ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»звертався до суду з позовом про розірвання договору кредиту та стягнення боргу з солідарних боржників, а саме з СТ «ЖБК «Авантаж»на підставі договору поруки №839/4/27/38/8-62 від 22.01.2008 року (справа №2-3432/10). Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.09.2010 року у задоволенні позову відмовлено, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржником доведено, що внаслідок підписання без згоди боржника, додаткової угоди №1 про внесення змін від 17.10.2008 року до договору кредиту №839/3/27/38/8-57 від 22.01.2008 року, зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника, отже договір поруки №839/4/27/38/8-62 від 22.01.2008 року припинив свою дію з 17.10.2008 року.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2010 року по справі №22-ц-30164/2010 року, вказане рішення залишено без змін та набрало законної сили.
За змістом ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав про включення вимоги кредитора у сумі 723197,36 грн. до реєстру вимог кредиторів.
09.04.2008 року між кредитором та третьою особою ОСОБА_7 було укладено договір кредиту №861/27/39-18/8-72, за умовами якого, кредитор надав ОСОБА_7 (третій особі) у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти на фінансування будівництва житла, у сумі 187000,00 доларів США (сто вісімдесят сім тисяч доларів США 00 центів) зі сплатою 13,5 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості у конкретній сумі та кінцевим терміном погашення заборгованості до 08.04.2033 року (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за використання кредиту в порядку, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції. У зв'язку з порушенням цих умов, станом на 06.12.2010 року загальна сума боргу позичальника - ОСОБА_7 перед кредитором по договору кредиту №861/27/39-18/8-72 складає 2068 229,11 грн., з яких за кредитом -1440 579,85 грн.; за відсотками 378863,46 грн.; пеня -83635,77 грн.; штраф -165150,03 грн. яка й була заявлена про включення до реєстру кредиторів.
Матеріали справи також свідчать, що в день укладання кредитного договору, 09.04.2008 року, між кредитором, боржником та третьою особою, на забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за договором кредиту №861/27/39-18/8-72 від 09.04.2008 р. було укладено договір поруки №861/27/39-19/8-106.
Саме наявність відповідного договору поруки і стала підставою для подання кредитором вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів у розмірі 2068229,11 грн. При цьому, кредитором до матеріалів справи надано копії листів з доказами їх вручення боржнику, в яких кредитор просив боржника виконати забезпечене порукою зобов'язання та сплатити кредитору (банку) певні грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана сума боргу за кредитом та відповідні нарахування на неї не оскаржуються та не спростовуються кредитором. Наявні у справі докази свідчать про те, що направлені на адресу боржника претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, останньою залишені без задоволення.
Заперечення кредитора фактично зводяться до того, що порука не є припиненою, оскільки сам по собі факт підписання таких додаткових угод жодним чином не збільшив обсяг відповідальності поручителя (відповідача), оскільки такий обсяг встановлений у договорах поруки та вимоги ґрунтуються саме на договорах поруки, без врахування збільшених відсотків.
Заперечення боржника фактично зводяться до того, що порука є припиненою в силу положень ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Боржником надано копію додаткової угоди №1, укладеної між кредитором та третьою особою до договору кредиту №861/27/39-18/8-72 від 09.04.2008., згідно якої з 20.10.2008 року відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 13,50% річних до 14% річних. Як вбачається із змісту цієї угоди, вона не була погоджена та підписана боржником (поручителем).
Колегія суддів зазначає, що кредитор не заперечує ані факту підписання між ним та ОСОБА_7 вищевказаної додаткової угоди, ані факту того, що боржник не був повідомлений про їх підписання та не погоджував таку додаткову угоду.
До того ж, згідно п. 3.3.2. вказаного договору поруки, закріплено, що кредитор зобов'язаний до припинення цього договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок підписання без згоди боржника, вказаної додаткової угоди зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором збільшено на 0,50 %, що відповідними діями кредитора, дійсно створені обставини, за яких збільшився обсяг відповідальності боржника.
За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 1.1 спірного договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту.
Тобто, названий пункт договору поруки встановлює повну солідарну відповідальність.
Чинним законодавством не передбачено, що після зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, цей поручитель продовжує відповідати перед кредитором за належне виконання цього зобов'язання, але на первісних умовах - без врахування внесених змін до цього зобов'язання, навпаки, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, - ця порука припиняється.
За таких обставин, та з урахуванням приписів ст. ст. 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, правильним є висновок суду першої інстанції, що укладений із боржником договір поруки №861/27/39-19/8-106 від 09.04.2008 року, припинив свою дію, відповідно до приписів ст. 559 Цивільного кодексу України, а кредитор, втратив своє право вимоги до боржника у сумі 2068229,11 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка, а апеляційна скарга позивача ґрунтується на припущеннях, які не доведені належними доказами, у зв'язку з чим вона не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвалі по даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області по справі №Б-19/266-10 від 06.04.2011 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
У задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»про припинення провадження у справі відмовити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м.Харків залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2011 року по справі №Б-19/266-10 залишити без змін.
Справу №Б-19/266-10 направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови складено 13 травня 2011 року.