Іменем України
24 травня 2011 року
Справа № 5002-19/534-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль";
відповідача: Астаф'єва Марія Вікторівна (повноваження перевірені), наказ №17 від 27.04.11, Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Фудспар";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 28 березня 2011 року у справі № 5002-19/534-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль" (вул. Западна, 3, Сімферополь, 95014)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" (вул. Московська, 21, Ялта, 98600)
про стягнення 15413,05 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магистраль”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Фудспар” про стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки товарів №10М-16 від 17 травня 2010 року у розмірі 14 269,04 грн., пеню у розмірі 513,43 грн., індекс інфляції 485,15 грн., 3% річних - 145,43 грн. (а.с. 2).
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором поставки товарів №10М-16 від 17 травня 2010 року в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року у справі №5002-19/534-2011 (суддя Мокрушин В.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магистраль” задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Фудспар” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магистраль” заборгованість за поставлений товар в розмірі 14 269,04 грн., індекс інфляції - 485,15 грн., 3% річних - 145,43 грн. та пеню - 513,43 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Фудспар” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, що міститься у матеріалах справи (а.с. 56).
У судовому засіданні, призначеному на 24 травня 2011 року, представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
17 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магистраль” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фудспар” (покупець) укладено договір поставки продукції на умовах відстрочки платежу №10м-16 (а.с.7).
Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується поставити товар на протязі строку, визначеного даним договором. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару (пункт 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 4.1 вказаного Договору встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, готівковими коштами в касу однієї з торгівельних точок постачальника, оформленням чеку РРО.
Згідно пункту 4.2 Договору №10М-16 від 17 травня 2010 року покупець зобов'язаний оплатити поставленими постачальником товар на протязі 14 календарних днів з дня отримання товару. При порушенні строків оплати постачальник вправі припинити / зупинити поставку товару.
Відповідно до пункту 4.3 вказаного Договору покупець має право оплатити поставлений товар представнику постачальника готівковими коштами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі - продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 статті 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати у встановлений строк за поставлений товар.
Так, актом звірки взаєморозрахунків підтверджується факт заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Фудспар” перед позивачем, що станом на 02 лютого 2011 року складає 14 269,04 грн. Оригінал акту був наданий суду першої інстанції для огляду у судовому зсіданні.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання, щодо поставки товару в обсязі, встановленому договором.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 14 269,04 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму пеню у розмірі 513,43 грн., індекс інфляції 485,15 грн., 3% річних - 145,43 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми у розмірі 145,43 грн. та індекс інфляції у розмірі 485,15 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлену продукцію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи складає 145,43 грн. та індекс інфляції у сумі 485,15 грн. (а.с.13-14).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 546, 549 , пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (Закон України від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1 Договору поставки товарів №10М-16 від 17 травня 2010 року встановлено, що за невиконання строків оплати згідно пункту 4.2 Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, за весь строк наявної простроченої заборгованості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 14 269,04 грн., 485,15 грн. індекс інфляції, 145,43 грн. 3% річних, 513,43 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фудспар” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року у справі №5002-19/534-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.Є. Дмитрієв
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль" (вул. Западна, 3,Сімферополь,95014)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудспар" (вул. Московська, 21,Ялта,98600)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)