Іменем України
26 травня 2011 року Справа № 2-9/196-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Ткаченка М.І.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна"- 26.05.2011 р. ОСОБА_1, дов. № б/н від 10.08.2009 р., 12.05.2011 р. не з'явився;
відповідача: підприємство "Біотех" - 26.05.2011 р. ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.05.2011 р., 12.05.2011 р. не з'явився;
третьої особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Трейд" - 26.05.2011 р. ОСОБА_1, дов. № 0902/1 від 09.02.2009 р., 12.05.2011 р., не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 28 березня 2011 року у справі № 2-9/196-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" (с. Ольгине, Горностаївський район, Херсонська область,74621, код ЄДРПОУ 31173704)
до підприємства "Біотех" (вул. Донська, 41, к.105, Сімферополь, 95038, код ЄДРПОУ 31173704)
3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Трейд" (вул. Часника, 34, Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 22282045)
про розірвання договору та стягнення 307569,20 грн.
09 січня 2011 року ТОВ "Торговий Дім "Україна" на підставі ст.ст. 612, 623, 852 ЦК України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до підприємства "Біотех" (з урахуванням уточнень від 17.06.2009 р.) про розірвання договору б/н від 18.05.2007 р. про виконання ремонтних робіт, укладеного між ТОВ "ТД "Україна" та підприємством "Біотех", стягнення з відповідача пені у сумі 33.283 грн., збитків у сумі 272.689 грн. 20 коп. (т.1 а.с. 3-6, т.2 а.с. 69-70).
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємством "Біотех" не виконані умови за договором підряду від 18.05.2007 р. по виконанню зобов'язань по ремонту обладнання позивача, у зв'язку з чим у ТОВ "Торговий Дім "Україна" виникли збитки у вигляді сплаченої за договором вартості робіт та оренди приміщень.
Рішенням господарського суду АР Крим від 28 березня 2011 року у справі № 2-9/196-2009 у задоволені позовних вимог ТОВ "ТД "Україна" відмовлено (т.5 а.с. 43-48).
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи, висновком судово-економічної експертизи встановлено, що підприємством "Біотех" виконано ремонтні роботи за оскарженим договором на загальну суму 266.476 грн. 54 коп., що значно більше, ніж сплачена за договором вартість ремонтних послуг, а між понесеними ТОВ "ТД "Україна" витратами по оплаті орендної плати та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ТД "Україна" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (т.5 а.с. 54-57).
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального закону:
- судом 1-ої інстанції необґрунтовано прийнято акт технічного стану, як доказ виконання підприємством "Біотех" своїх зобов'язань, який не має номеру, дати його складання, складений працівниками позивача та ТОВ "Транс-Трейд" та свідчить про те, що ТОВ "ТД "Україна" за свій рахунок здійснило ремонтні роботи: кошторисна документація, акт форми КБ-2 та КБ-3, первинні бухгалтерські документи на придбання та використання запчастин та витратних матеріалів,
- висновок судово-економічної експертизи, виконаної експертом Жиліною А.Г. ТОВ „Кримське експертне бюро” не відповідає нормам чинного законодавства, так як експерт не має компетенції по предмету спору,
- судом не прийнято до уваги те, що підприємство "Біотех" не мало ліцензії на виконання ремонтних робіт, передбачених оскарженим договором підряду.
Від підприємства "Біотех" надійшли письмові заперечення, в яких підприємство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як здійснення робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт, первинними бухгалтерськими документами та проведеною судово-економічною експертизою, а на здійснення робіт з ремонту технологічного обладнання не потребує обов'язковому ліцензуванню.
У судове засідання, призначене на 12 травня 2011 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У зв'язку з відпусткою судді Латиніна О.А. та хворобою судді Градової О.Г., їх замінено на суддів Ткаченка М.І. та Проценко О.Ї за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати Остапової К.А. від 25.05.2011 р.
У судовому засіданні 26 травня 2011 року представника позивача підтримував апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував проти її доводів.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що 18.05.2007 р. ТОВ "ТД "Україна" і підприємством "Біотех" укладений договір підряду № б/н, відповідно до якого відповідач узяв на себе виконання робіт по ремонту, відновленню, наладці технологічного устаткування, що складається з: зерноочистка Петкус К 531, млин FRD 500/1000, млин Р-6 АВМ-7, вентиляційне устаткування у м. Севастополь по вул. Вакуленчука, 29 (т.1.а.с. 15-17) .
Відповідач взяв на себе зобов'язання виконати: ремонтно-відновні і налагоджувальні роботи млинового технологічного устаткування по виробництву муки, що складається з: зерноочистка: Петкус К 531, млин FRD 500/1000, млин Р-6 АВМ-7, вентиляційне устаткування здійснити постачання додаткового технологічного устаткування, необхідного для функціонування всього технологічного процесу по виробництву муки макаронної ГОСТ 12306, муки хлібопекарської ГОСТ 26574, ДСТУ 46.004.-99.
Виконання робіт, передбачених договором від 18.05.2007 р., вимагають отримання спеціального дозволу (ліцензії). Відповідач зобов'язався здійснити роботи після отримання відповідного дозволу (ліцензії) і/або шляхом залучення субпідрядника (ч.3 п.п. 1.1 п.1), що має відповідний дозвіл (ліцензію) (т.1 а.с. 15).
Пунктом 1.2 договору сторони ухвалили строк виконання робіт: 45 робочих днів з моменту здійснення «Замовником» (позивачем по справі) передоплати, передбаченої п.3.2 договору, шляхом передоплати у розміру 90 % згідно виставленого рахунку.
Пунктом 3.1 договору встановлене, що загальна вартість робіт по договору складає: 233448 грн., у тому числі ПДВ.
21.05.2007 р. позивач у виконання п.3.2 договору перерахував на рахунок відповідача 210.103 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 546 (т.1 а.с. 94).
У зв'язку з виконанням позивачем зобов'язань, передбачених п. 3.2 договору 21.05.2007 р., строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору настає 23.07.200 7р.
Позивач також просить розірвати договір підряду від 18.05.2007 р., стягнути з відповідача збитки - грошові кошти у сумі 210103грн., перераховані ним платіжним дорученням № 576 від 21.05.2007р. на рахунок відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 612 Цивільного кодексу України якою передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, а також на ст. 852 Цивільного кодексу України якою передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що договір є дійсним до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Суд 1-ої інстанції ухвалою від 31.05.2010 р. призначив по справі судову експертизу, одним з питань на вирішення експерта поставлено питання про встановлення об'єму виконаних відповідачем робіт по ремонту млинового комплексу.
Як убачається з висновку судову-економічної експертизи №78/10 від 24.12.2010 р. роботи по договору від 18.07.2007р. виконувались відповідачем у період з червня 2007р. по травень 2008 р. і були виконані на суму 266476,54грн., а сплачені позивачем в сумі 210.103 грн. (т. 5 а.с.2-13).
Висновок експертизи має опис проведених досліджень та містить відповіді на поставлені судом питання.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги відносно допущених порушень норм чинного законодавства при проведені судово-економічної експертизи № 78/10 від 24.12.2010 р., з наступних підстав.
Частиною 3 п. 4.16 наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. „Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень” встановлено, що якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням ідентифікаційного номеру. Якщо експерт працює у складі юридичної особи, його висновок також засвідчується підписом керівника та печаткою юридичної особи.
Відповідно до наданих суду 1-ої інстанції пояснень, експерт Жиліна А.Г. є одночасно директором ТОВ „Кримське експертне бюро”, а тому вимоги законодавства відносно засвідчення експертного висновку виконані.
Крім того, що висновок судово-економічної експертизи № 78/10 від 24.12.2010 р. відповідає вимогам п.п. 4.13-4.15 зазначеної вище інструкції.
Наказом Мінюсту України № 53/5 від 08.10.1998 р. (п.п. 127-131) економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій та наданий орієнтовний перелік питань, які виносяться на експертизу, а тому твердження позивача відносно того, що експертом вирішені питання, які не віднесенні до його компетенції, є безпідставними.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання позивача на те, що судовою експертом прийняті документи, які не відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 р., з тих підстав, що позивачем не вказано які саме документи він ставить під сумнів, що надані судом (т.4) для виконання судово-економічної експертизи документи містять документи, які передбачені ст. 9 цього закону: найменування постачальника, найменування придбаних товарно-матеріальних цінностей, види робіт, сума, печатка постачальника.
Факт виконання відповідачем робіт по договору від 18.05.2007р. також підтверджується актом свідоцтва технічного стану млинів, підписаним комісією у складі заступника директора ТОВ "Торговий Дім "Україна" Іванової І.Е., заступника директора ТОВ «Транс-Трейд» Куркович А.Ф., механіка Малишева В.І. (т.2 а.с.46-49).
Позивач також просить стягнути з відповідача збитки у вигляді сплаченої орендної плати за період з 24.07.2007р. по 01.12.2008р. у сумі 52586 грн. (згідно заяві від 17.06.2009р.).
Позовні вимоги в цій частині позову позивач обґрунтовує тим, що майно, яке зобов'язався відремонтувати відповідач, знаходиться у приміщенні, орендованому позивачем відповідно до договору оренди №15/05 від 15.05.2007р.
Відповідно з договором оренди від 15.05.2007 р. позивач провів оплату орендодавцю оренди: за період з 15.05.2007 р. по 01.08.2008 р. 2200 грн. за кожний повний місяць, за період з 01.08.2007 р. по 01.12.2008 р. у сумі 3250грн. за кожний повний місяць оренди, які і просить стягнути з підприємства „Біотех”.
В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, здійснені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.
Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
З огляду на викладене, господарський суд 1-ої інстанції вірно дійшов висновку, що між понесенням ВАТ „Торговий дім ”Україна” витрат по оплаті орендної плати та невиконанням відповідачем зобов'язання по договору підряду відсутній причинно-наслідковий зв'язок, у зв'язку з чим відсутній склад цивільного правопорушення і у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 52586грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача збитки у сумі 10000 грн., які сплачені за послуги адвоката. В цій частині позову судом 1-ої інстанції також вірно відмовлено, оскільки згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвокату покладаються на позивача при відмові у позові. ВАТ „Торговий дім ”Україна” у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення вказаної вище суми.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Пунктом 6.3 договору від 18.05.2007 р. сторони передбачили, що у випадку затримання виконання робіт відповідач сплачує пеню у розміру облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочки.
Позивач у заяві про уточнення позову від 17.06.2009 р. просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.07.2007 р. по 12.12.2008 р. у сумі 33283 грн. (т.2 а.с. 69-70).
Згідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, судом 1-ої інстанції вірно встановлено, що позивач невірно визначив період стягнення пені. Таким періодом є з 24.07.2007 р. по 24.01.2008 р., та розмір пені за цей період складає 9721 грн.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позивна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), яка позивачем пропущена.
У зв'язку з тим, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відносно стягнення заборгованості за договором підряду та збитків, у суду не має підстав для задоволення вимог про стягнення пені.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року у справі № 2-9/196-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді М.І. Ткаченко
О.І. Проценко
Розсилка:
1. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" (с. Ольгине, Горностаївський район, Херсонська область,74621)
2. підприємства "Біотех" (вул. Донська, 41, к.105,Сімферополь, 95038)
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Трейд" (вул. Часника, 34, Севастополь, 99008)