Іменем України
23 травня 2011 року Справа № 2-7/8258-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Рибіної С.А.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
стягувач: ОСОБА_1, дов. № 2 від 04 січня 2010 року (Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя")
боржник: не з'явився (житлово-комунальне підприємство "Трудове")
суб'єкт оскарження: не з'явився (відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим)
розглянувши апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 14 квітня 2011 року у справі № 2-7/8258-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95053)
до житлово-комунального підприємства "Трудове" (вул. Шосейна, 6, с. Трудове, Сімферопольський район, 97533)
про стягнення 13935,23 грн.
за скаргою Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя"
на дії Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
У 2008 році Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до житлово-комунального підприємства "Трудове" про стягнення 13935,23 грн. (а.с. 2-4).
Позов мотивований неналежним виконанням умов договору № 4570 від 01 вересня 2007 року щодо своєчасної та повної сплати за надані послуги.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2008 року у справі № 2-7/8258-2008 позов задоволено (а.с. 40-43).
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які підтвердженні матеріалами справи.
29 вересня 2008 року, на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2008 року у справі № 2-7/8258-2008, був виданий наказ про примусове виконання вказаного рішення (а.с. 45).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010 року у справі № 2-7/8258-2008 видано дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року (а.с. 67-68, 70).
23 березня 2011 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, а саме, визнати недійсними постанови відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві (а.с. 71-74).
Скарга мотивована тим, що постанова відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві не відповідає вимогам та нормам чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2011 року у справі № 2-7/8258-2008 задоволена скарга Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (а.с. 103-107).
Визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року по справі № 2-7/8258-2008).
Визнано недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2011 року про повернення виконавчого документу (дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року по справі № 2-7/8258-2008) стягувачеві.
Ухвала мотивована тим, що прийняття державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим постанови від 09 лютого 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу без наявності достатніх на це підстав, фактично позбавило Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя»права на своєчасне отримання присудженої господарським судом Автономної Республіки Крим у справі № 2-7/8258-2008 суми заборгованості.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.
Скарга мотивована тим, що виконавчі дії по поверненню виконавчого документу від 29 вересня 2008 року по справі № 2-7/8258-2008 ґрунтуються на вимогах пункту 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що у боржника відсутні грошові кошти для погашення заборгованості, а також у останнього відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення. Також, стягувачу було роз'яснено про те, що повернення виконавчих документів стягувачу, не позбавляє права останнього повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
19 травня 2011 року від відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.
Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що воно є не обґрунтованим, оскільки заявник не зазначив про поважні причини неможливості забезпечити явку уповноваженого представника. Також, судова колегія зазначає, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою та суд апеляційної інстанції обмежений процесуальними строками розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції.
23 травня 2011 року від Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій скаржник (стягувач) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін, вважаючи її законною.
В судове засідання, яке призначене на 23 травня 2011 року, житлово-комунальне підприємство "Трудове" та відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі не з'явившихся сторін, за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши обставини справи на підставі статей 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2008 року у справі № 2-7/8258-2008 був виданий наказ від 29 вересня 2008 року про стягнення з житлово-комунального підприємства «Трудове»на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя»суми заборгованості у розмірі 13052,70 грн., 3% річних у сумі 57,81 грн., 395,11 грн. інфляційних втрат, пені у розмірі 429,61 грн., 139,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказаний наказ знаходився на примусовому виконанні в відділі державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, однак постановою від 09 лютого 2011 року був повернутий стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, передумовою повернення виконавчого документа стягувачу є здійснення державним виконавцем всіх дій, направлених на виявлення належного боржнику майна, тобто сумлінне виконання виконавцем своїх обов'язків.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»обумовлено, що державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
При цьому, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.
Проте, зазначені дії державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим виконані не були.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
Нормами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Частиною 1 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Однак, під час розгляду скарги державним виконавцем не були надані суду докази виконання вимог вищевказаних норм та з'ясування наявності у боржника майна, і на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, у тому числі такого майна, яке не підлягає реєстрації в СМБРТІ, УДАІ тощо - побутова техніка, цінні і папери, частки в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про звернення до територіального відділу органів державного земельного кадастру з вимогою про надання інформації щодо наявності у боржника земельних ділянок.
Також, характер діяльності боржника пов'язаний з надходженням грошових коштів безпосередньо в касу підприємства, у зв'язку з чим постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2008 року був накладений арешт на грошові кошти в сумі 156216,72 грн., що знаходяться та надходять до каси житлово-комунального підприємства «Трудове». Постановою було приписано грошові кошти, що знаходяться та надходять до каси підприємства, не пізніше наступного дня, перераховувати на розрахунковий рахунок відділу державної виконавчої служби.
Однак, зі складеного державним виконавцем акта від 22 вересня 2010 року вбачається, що в ході перевірки касової книги житлово-комунального підприємства «Трудове» були виявлені порушення вищевказаної постанови.
Так, не зважаючи на накладений арешт, грошові кошти на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби не перераховуються, хоча надходять до каси щоденно.
При цьому, зазначений акт був складений державним виконавцем через 2 роки після винесення постанови про накладення арешту, що дозволяє зробити висновок про те, ще надходження коштів до каси боржника 2 роки органом відділу державної виконавчої служби не контролювалося.
Крім того, з аналізу пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що підставою для повернення виконавчого документу є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, тобто чітка, конкретна та безумовна обставина безперспективності виконання судового рішення. Проте, сам державний виконавець в акті від 22 вересня 2010 року зазначив, що грошові кошти надходять до каси щоденно, що свідчить про наявність у боржника майна та неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, у той час як статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження»закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічне положення міститься в частині 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену і законом (частина 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Таким чином, прийняття державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим постанови від 09 лютого 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу без наявності достатніх на це підстав фактично позбавило Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя»права на своєчасне отримання присудженої суми заборгованості.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про і деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»№ 04-5/365 від 28 березня 2002 року за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя»підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин із правильним застосуванням норм процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасуванні. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу ухвали.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2011 року у справі № 2-7/8258-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді С.А. Рибіна
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95053)
2. Житлово-комунальному підприємству "Трудове" (вул. Шосейна, 6, с. Трудове, Сімферопольський район, 97533)
3. Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
4. до господарського суду Автономної Республіки Крим.