Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 5002-26/6139.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Воронцової Н.В.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
прокурор, ОСОБА_2, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морских Сил України;
представник позивача, ОСОБА_3, довіреність № 220/663/д від 28.12.10, Міністерство оборони України;
представник позивача, не з'явився, Військовий радгосп "Гурзуфський" Міністерства оборони України;
представник відповідача, не з'явився, Зеленогірська сільська рада Білогірського району Автономної Республіки Крим;
представник третьої особи, ОСОБА_4, довіреність № 164/01-16 від 13.01.11, Білогірська районна державна адміністрація;
третя особа, ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_1 від 25.03.02, ОСОБА_5;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_6;
третя особа, ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_2 від 08.01.97, ОСОБА_7;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_8;
третя особа, ОСОБА_9, паспорт НОМЕР_3 від 24.02.04, ОСОБА_9;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_10;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_11;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_12;
третя особа, ОСОБА_13, паспорт НОМЕР_4 від 01.06.96, ОСОБА_13;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_14;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_15;
представник третьої особи, ОСОБА_16, довіреність № 2-4094 від 29.11.10, ОСОБА_17;
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_17, ОСОБА_9, Білогірської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 25.02.2011 у справі № 5002-26/6139.1-2010
за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27,Сімферополь,95026)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України (вул. Новосадовська, 22,Зуя, Білогірський р-н,97630)
до Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 2,Зеленогірське, Білогірський р-н,97640)
за участю 3-х осіб: Білогірської районної державної адміністрації (вул. Мира, 1,Білогірськ,97600)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)
ОСОБА_6 (АДРЕСА_5)
ОСОБА_8 (АДРЕСА_1,Севастополь,99055)
ОСОБА_7 (АДРЕСА_6)
ОСОБА_10 (АДРЕСА_7)
ОСОБА_9 (АДРЕСА_8)
ОСОБА_11 (АДРЕСА_9)
ОСОБА_12 (АДРЕСА_10)
ОСОБА_13 (АДРЕСА_11)
ОСОБА_14 (АДРЕСА_12)
ОСОБА_15 (АДРЕСА_13)
(АДРЕСА_14)
ОСОБА_17 (АДРЕСА_15)
про визнання недійсним рішення та спонукання до певних дій
Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військового радгоспу «Гурзуфський»Міністерства Оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Зеленогірської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Зеленогірської сільської ради від 21.12.2001 №57 "Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський»щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою військового радгоспу загальною площею 34,2 га та спонукання відповідача повернути Міністерству Оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський»МО України земельну ділянку загальною площею 34,2 га., мотивуючи тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням діючого на момент його прийняття законодавства, адже вилучення земельної ділянки за вказаним рішенням, яка віднесена до земельної оборони, здійснено без дозволу Міністерства оборони України чи уповноваженого на це органу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2009 позов Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військового радгоспу «Гурзуфський»Міністерства Оборони України задоволено частково, визнано недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський», у позові про спонукання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський»Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 34,2га, відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2010 рішення господарського суду АР Крим від 19.05.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 здійснена заміна третіх осіб - ОСОБА_19 на його правонаступника ОСОБА_13, ОСОБА_20 на її правонаступника ОСОБА_21 та прийнято відмову ОСОБА_17 від апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 19.05.2009, оскільки оскаржуване рішення скасовано відповідною постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2010, у зв'язку з чим провадження по апеляційній скарзі було припинено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 (суддя Медведчук О.Л.) у справі № 5002-26/6139.1-2010 позов Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України задоволено частково. Визнано недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський». В частині позовних вимог про зобов'язання Зеленогірську сільську раду Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський»Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 34,2га. відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, ОСОБА_17 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради від 21.12.2001 № 57 "Про створення земель запасу з земель радгоспу "Гурзуфський", прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові.
Не погодившись з постановленим судовим актом, ОСОБА_9 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити в повному обсязі.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Білогірська районна державна адміністрація звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційних скарг мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також висновки викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, а також рішення прийнято при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для вирішення справи.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П. здійснено її заміну на суддю Євдокімова І.В.
У судове засідання 17.05.2011 представники Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України, Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить штемпель з відміткою про відправлення ухвали сторонам при призначенні розгляду справи на 17.05.2011.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
10.06.1996 військовий радгосп "Гурзуфський" на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Білогірської районної ради від 23 листопада 1993 року отримав Державний акт на право постійного користування землею площею 2.292,1 га в селищі міського типу Зуя Білогірського району Автономної Республіки Крим для сільськогосподарського користування серії ІІ-КМ № 004022.
21.12.2001 на 10 сесії 22 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим на підставі наказу №164 від 21.11.2001 по військовому радгоспу було прийнято рішення „Про створення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський”, яким припинено військовому радгоспу "Гурзуфський" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 34,2 га розташованої на території цього радгоспу-заводу, та ця земельна ділянка передана до складу земель Зеленогірської сільської ради для подальшого надання громадянам для ведення особистого підсобного господарства.
Вказані обставини були виявлені військовою прокуратурою Сімферопольського гарнізону під час проведення перевірки додержання посадовими особами військового радгоспу „Азовський” Міністерства оборони України вимог Земельного кодексу України та Закону України „Про використання земель оборони”, проведеної з 03 березня по 02 квітня та з 28 по 30 травня 2008 року документальної ревізії фінансово-господарської діяльності цього радгоспу Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням яким встановлено, що за період з 01.01.2000 по 26.02.2008 будь-яких рішень уповноважених службових осіб Міністерства Оборони України щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначеної земельної ділянки площею 34,2 га до Зеленогірської сільської ради не приймалось.
Вищевказана земельна ділянка була передана до земель запасу Зеленогірської сільської ради на підставі акту, який був підписаний колишнім директором радгоспу ОСОБА_22
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Відповідно до п. 45 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 50 зазначеного Положення, оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, передача земель радгоспу у кількості 34.2 га здійснена директором військового радгоспу "Гурзуфський" ОСОБА_22 на підставі листа від 30.1 1.2001 на ім'я голови Зеленогірської сільської ради ОСОБА_23 та наказу директора військового радгоспу "Гурзуфський" за № 164 від 21.11.2001. Акт прийому - передачі земель в запас з боку радгоспу підписано його посадовими особами - директором ОСОБА_22, головним агрономом Курських В. В., головним бухгалтером Курило Н. Г.
Військовий радгосп "Азовський", Статут якого затверджено 25 травня 1994 року заступником Міністра оборони України по тилу - начальником тилу Збройних Сил України, заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю.
Статтею 2 Статуту військового радгоспу "Азовський" визначено, що підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.
Відповідно до статті 4 вказаного Статуту майно військового радгоспу "Азовський" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Як вбачається з матеріалів справи 29 травня 1994 року військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності -державна, що підтверджується свідоцтвом № 08388742.
Згідно довідці № 09/2-5-01/701 від 25.03.2003 військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України включений в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України як державне підприємство, орган управління -Міністерство оборони України, з загальнодержавною формою власності.
Згідно з частиною 2 статті 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкту підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно вимог частини 5 статті 75 цього ж кодексу, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлене законом. Розпоряджатися в іншій спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Господарським кодексом України та іншими законами.
Пунктом 7 цієї ж статті передбачено, що списання з балансу основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.
Пунктом 7.3. Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до компетенції Міністерства оборони України.
Таким чином, враховуючи, що військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України, в структурі Міністерства оборони та Збройних Сил України правом прийняття рішення щодо відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а в окремих випадках (якщо це потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів України та Президента України.
В даному випадку, земля, якою користується військовий радгосп "Азовський", відноситься до основних фондів цього підприємства, а тому директор військового радгоспу "Азовський" не наділений законодавством повноваженнями стосовно самостійного розпорядження земельними ділянками радгоспу.
Вищезазначені положення перекликаються із положеннями частини 2 статті 14 Закону України “Про Збройні сили України”, відповідно до якої земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління (для держпідприємств на праві господарського відання).
Також, вищезазначені положення законодавчих актів закріплюються і деталізуються Наказом Міністра Оборони України № 483 1997 року, відповідно до якого відчуження земельних ділянок Міністерства оборони можливе лише за згоди Міністра оборони України.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 70 Земельного кодексу України (в редакції Закону України N2196-XII від 13 березня 1992 року, з змінами на 12 люте 1998 року) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Як вбачається з Статуту, військовий радгосп "Гурзуфський" є юридичною особою, яка заснована на майні Міністерства оборони України та підпорядкується цьому Міністерству через його Управління сільського господарства, створено з метою виробництва сільськогосподарської продукції та планового забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.
Тому необґрунтовані доводи відповідача про те, що вилучена земельна ділянка не відноситься до земель оборони.
Враховуючи наведене, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення було порушено порядок вилучення у військового радгоспу «Гурзуфський»земельної ділянки площею 34,2 га та порядок її передачі органу місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що вказане рішення прийняте з порушенням законодавства, адже Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, тому господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно визнав недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський».
Статтею 71 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року передбачалось можливість надання підприємствами оборони невикористовувані ними землі за рішенням сільських, селищних, міських рад народних депутатів у тимчасове користування громадян з взиманням плати. Отже рада, в прагненні задовольнити потреби населення в здійсненні фермерського господарства, не обов'язково мала вилучати земельну ділянку у підприємства оборони, адже вона не позбавлена була права надати цю ділянку лише у тимчасове користування при цьому із взиманням плати за таке користування.
Щодо вимог про спонукання Зеленогірську сільську раду Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі військового радгоспу "Гурзуфський" земельну ділянку площею 34,2га, суд має зазначити наступне.
Згідно листа Білогірського районного відділу по земельних ресурсах за № 380/01-11 від 06.04.2009, починаючи з 2003 Білогірською районно державною адміністрацією прийняті зокрема розпорядження за № 188-4р від 06.03.2003, № 304-Зр від 03.06.2003, № 304-16р від 17.06.2003, № 364-р від 09.10.2008, 74-23р від 17.03.2005, 765-р від 24.11.2008, № 344-р від 16.08.2007, № 14-8 від 24.01.2006, за якими земельні ділянки загальною площею 34,2 га, які були передані до запасу земель, були передані у власність громадян для ведення особистого фермерського господарства. На підставі вказаних розпоряджень громадянами, які залучені третіми особами для участі у даній справі, отримані державні акти на право власності на земельні ділянки.
Крім того, з реєстру земельних ділянок, що надані для ведення особистого фермерського господарства у власність громадянам з земель запасу, утворених з колишніх земель радгоспу «Гурзуфський» вбачається, що загальна площа переданих у власність земельних ділянок становить 31,6 га, тобто майже вся площа вилученої за рішенням Зеленогірської сільської ради від 21.12.2001 №57 у військового радгоспу «Гурзувський»земельної ділянки загальною площею 34,2 га, передана у власність громадян для ведення особистого господарства.
Доказів визнання недійсними розпоряджень про передачу цих ділянок у власність громадян, як і визнання недійсними чи анулювання Державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на підставі вказаних розпоряджень, не надано, а відтак зобов'язання відповідача передати спірну земельну ділянку позивачу без попереднього вилучення її у інших власників є неможливим.
За таких обставин господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання Зеленогірську сільську раду Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський»Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 34,2га.
Судова колегія вважає, що даний спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки сторони по справі є юридичні особи, спір стосується прав позивача відносно земельної ділянки, відповідач у справі при прийнятті оскаржуємого рішення не здійснював владні управлінські функції та не виступав у цих відносинах суб'єктом владних повноважень.
Необґрунтовані доводи апеляційної скарги відносно пропуску строку позовної давності.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (Закон України № 435-IV від 16 січня 2003 року з змінами) позовна давність на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, не поширюється.
У зв'язку з чим, позовна давність не поширюється на заявлені прокурором вимоги.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.02.2010 у справі № 2-5/10580-2008.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_17, ОСОБА_9, Білогірської районної державної адміністрації викладені в апеляційних скаргах, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, оскільки воно прийнято згідно чинного законодавству.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_17, ОСОБА_9, Білогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 у справі № 5002-26/6139.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Н.В. Воронцова
І.В. Євдокімов
Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону
(вул. Казанська, 27,Сімферополь,95026)
Міністерство оборони України
(Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
Військовий радгосп "Гурзуфський" Міністерства оборони України
(вул. Новосадовська, 22,Зуя, Білогірський р-н,97630)
Зеленогірська сільська рада Білогірського району Автономної Республіки Крим
(вул. Леніна, 2,Зеленогірське, Білогірський р-н,97640)
Білогірська районна державна адміністрація
(вул. Мира, 1,Білогірськ,97600)
ОСОБА_5
(АДРЕСА_4)
ОСОБА_6
(АДРЕСА_5)
ОСОБА_8
(АДРЕСА_1,Севастополь,99055)
ОСОБА_7
(АДРЕСА_6)
ОСОБА_10
(АДРЕСА_7)
ОСОБА_9
(АДРЕСА_8)
ОСОБА_11
(АДРЕСА_9)
ОСОБА_12
(АДРЕСА_10)
ОСОБА_13
(АДРЕСА_11)
ОСОБА_14
(АДРЕСА_12)
ОСОБА_15
(АДРЕСА_13)
(АДРЕСА_14)
ОСОБА_17
(АДРЕСА_15)
ОСОБА_16
(АДРЕСА_3, Сімферополь, 95007)