Іменем України
18 травня 2011 року Справа № 5020-157/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Волкова К.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №02-04/867 від 02.12.10, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність №687 від 18.11.11, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 20 квітня 2011 року у справі №5020-157/2011
за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (вул. Ковпака, б. 29, місто Київ, 03150) в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (вул. Кірова, б. 36, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 2 501 422,21 грн. та розірвання договору.
24 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Севастополя з заявою про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року у справі №5020-157/2011, що набрало законної сили 26 березня 2011 року, строком на п'ять років.
Вказана заява боржника подана з посиланням на статтю 121 Господарського кодексу України, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України". Так, боржник стверджує, що у зв'язку з кризовими явищами в соціально-економічному розвитку України різко погіршилась платоспроможність та фінансова стабільність боржника, а стягнення заборгованості за рішенням суду приведе до фактичної зупинки фінансово-господарської діяльності боржника,
12 квітня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до місцевого господарського суду було подано клопотання (вх. №3834/11), у якому боржник просив надати розстрочку виконання вказаного рішення, про стягнення 2 479 842, 39 грн., строком на 60 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року, а саме, стягувати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” у період з 01 травня 2011 року по 01 травня 2016 року щомісячно суму у розмірі 41 330,71 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2011 року у справі №5020-157/2011 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року по справі №5020-157/2011 залишено без задоволення.
22 квітня 2011 року, не погодившись з ухвалою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2011 року скасувати.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції при винесенні ухвали не врахував, що боржник, наполягаючи у наданні розстрочки виконання рішення суду, зазначив та доказав наявність суттєвих та виняткових обставин, котрі можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.
Також, боржник стверджує, що надання розстрочки виконання рішення суду, надало б боржнику можливість реально виконати рішення суду та не порушити права та інтереси стягувача.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 травня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Плут В.М., судді: Гонтар В.І., Борисова Ю.В.
За розпорядженням керівництва суду, суддів Борисову Ю.В. та Гонтаря В.І. було замінено на суддів Лисенко В.А. та Волкова К.В.
У судове засідання, що відбулось 18 травня 2011 року, з'явились представники сторін. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та стверджував, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з дотриманням вимог діючого законодавства, тому є законною і не підлягає скасуванню. Представник відповідача, у свою чергу, наполягав на доводах апеляційної скарги та просив судову колегію врахувати наявність суттєвих та виняткових обставин та задовольнити апеляційну скаргу, надавши розстрочку виконання рішення суду господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року по справі №5020-157/2011.
При повторному розгляді справи в порядку статті 99, 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2011 року публічне акціонерне товариства „Укрсоцбанк” в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просив стягнути заборгованість за договором №947/006-ДИ5-ВЛ від 14 березня 2008 року відновлювальної кредитної лінії в сумі 2 479 842,39 грн., у тому числі поточну суму кредиту - 1 770 810,00 грн., прострочену суму кредиту - 214 252,00 грн., поточну суму процентів - 22 630,78 грн., прострочену суму процентів - 427 532,87 грн., пеню - 44 616,74 грн. та розірвати зазначений договір, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року у справі №5020-157/2011, що набрало законної сили 26 березня 2011 року, позов задоволений повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” заборгованість за договором №947/006-ДИ5-ВЛ від 14 березня 2008 року відновлювальної кредитної лінії в сумі 2 479 842,39 грн., у тому числі поточну суму кредиту - 1 770 810,00 грн., прострочену суму кредиту - 214 252,00 грн., поточну суму процентів - 22 630,78 грн., прострочену суму процентів - 427 532,87 грн., пеню - 44 616,74 грн., а також 24 798, 42 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
Також, було розірвано договір відновлювальної кредитної лінії №947/0Об-ДИ5-ВЛ від 14 березня 2008 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, та ОСОБА_4.
28 березня 2011 року було видано відповідний наказ.
Оскільки, на думку боржника, є підстави та обставини, що ускладнюють виконання рішення у справі, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про надання розстрочки виконання вказаного рішення.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки встановлених обставин та повноти їх встановлення в оскаржуваній ухвалі, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського процесуального кодексу України в частинах, якими врегульовано правові наслідки та порядок виконання рішення, ухвали, постанови, а також, порядок надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Виходячи зі змісту вказаної норми права, а також зі змісту положень статті 129 Конституції України, згідно якої забезпечення апеляційного та касаційного оскарження, крім випадків, встановлених законом, є однією із основних засад судочинства, ухвала про відстрочку виконання рішення та ухвала про відмову в наданні відстрочки виконання рішення підлягають оскарженню.
Так, стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 1.2 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до приписів статті 33 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заява боржника мотивована тим, що договір відновлювальної кредитної лінії №947/006-ДИ5-ВЛ від 14 березня 2008 року (розірваний рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року), був укладений між сторонами за умовою кінцевого строку погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05 березня 2018 року. В цей строк боржник, з урахуванням планування фінансово-господарської діяльності по виробництву та реалізації продукції, розраховував отримати необхідні доходи (прибуток), які дозволили б йому повернути стягувачу кредит.
Більш того, у зв'язку з набранням чинності пункту 1.12 статті 139 Податкового кодексу України, витрати підприємств, співпрацюючих з відповідачем як з платником єдиного податку, з 01 квітня 2011 року не підлягають включенню у зміст витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток. Внаслідок вказаної норми, договірні відносини з підприємствами, що забезпечують оплату послуг та товарів, які постачаються від ОСОБА_4, призупиняються, внаслідок чого боржник не отримує значного прибутку. На підтвердження викладеного, боржником було надано свідоцтво про сплату єдиного податку, довідку про взаємовідносини боржника з суб'єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування, з якої вбачається, що боржником, на виконання вказаної вище норми, було розірвано сім договорів.
Також, боржник стверджує, що стягнення заборгованості за рішенням суду приведе до фактичної зупинки фінансово-господарської діяльності підприємця та настання ускладнень життєдіяльності ОСОБА_4, як особистості та громадянина, наслідком чого, стане неможливим розвивати та підтримувати і без того низький рівень виробництва та реалізації продукції, оплачувати в бюджет та в Пенсійний фонд України податки та збори.
Крім того, з 2009 року різко погіршилась платоспроможність та фінансова стабільність боржника. На підтвердження викладеного, останнім було надано довідку про отримані доходи за період кредитування, фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за 2010 рік, декларації про прибутки, отримані з 01 січня по 31 грудня 2007 року, 01 січня по 30 червня 2008 року, 01 січня по 30 вересня 2008 року, 01 січня по 31 грудня 2008 року, 01 січня по 31 грудня 2009 року, з яких вбачається, що з 2009 року розмір прибутку боржника значно знизився порівняно з попередніми роками.
Також, боржник, у своїй заяві, посилається на світову фінансову кризу, як на причину погіршення свого фінансового стану, але судова колегія відхиляє вказаний довід та погоджується з твердженням стягувача, що фінансова криза торкнулася і Банківської сфери.
Однак, враховуючи викладене та матеріали справи, приймаючи до уваги те, що стягнення суми боргу одним платежем неможливе у зв'язку з фінансовою неспроможністю відповідача на теперішній час, судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року по справі №5020-157/2011 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” 2 479 842,39 грн. на 60 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року по 01 травня 2016 року зі сплатою щомісячно суми у розмірі 41 330,71 грн.
Так, колегія суддів вважає, що в порушення приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки місцевого господарського суду зроблено без детального дослідження виниклих між сторонами правовідносин, за невідповідністю обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права й не застосовані ті, що підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору, тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, ухвала суду - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.
Керуючись статтями 99, 101, пункт 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 20 квітня 2011 року у справі №5020-157/2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року по справі №5020-157/2011 задовольнити.
Надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року по справі №5020-157/2011 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” 2 479 842,39 грн. на 60 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року по 01 травня 2016 року зі сплатою щомісячно суми у розмірі 41 330,71 грн.
4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.В. Волков
В.А. Лисенко