Іменем України
12 травня 2011 року Справа № 5002-30/5685.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Проценко О.І.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.11.10р. - Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг";
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 24/01-55/104 від 18.01.11р. - Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 08 лютого 2011 року у справі №5002-30/5685.1-2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" (вул. Севастопольська, 41/4, м. Сімферополь,95036)
до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь,95000)
про зміну умов договору
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача -Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, в якому просив суд зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради підписати додаткову угоду №1 до договору про участь у комплексному соціально -економічному розвитку міста від 12.05.2005р,. про виключення з тексту договору пункту 2.1.3, у редакції наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг".
В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач заявою від 02.10.2009р. змінив позовні вимоги та просив суд змінити умови договору про участь у комплексному соціально -економічному розвитку міста від 15.05.2005р. та виключити пункт 2.1.3 з тексту договору.
Рішенням господарського суду від 30.09.2009р. у справі №2-4/3915-2009 (суддя І.К. Бєлоглазова) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. у справі №2-4/3915-2009 апеляційна скарга Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради залишена без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 07.10.2009р. по справі №2-4/3915-2009 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2010 року касаційна скарга Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задоволена частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. та рішення господарського суду АР Крим від 23.09-07.10.2009 року у справі №2-4/3915-2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Справа була передана до господарського суду АР Крим на новий розгляд з присвоєнням справі номера 5002-30/5685.1-2010.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року (суддя Ловягіна Ю. Ю.) у справі №5020-30/5685.1-2010 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зокрема виходив з того, що спірна умова договору не суперечила вимогам чинного законодавства, що діяло на час укладення договору, позивачем не надано належних і допустимих доказів істотної зміни обставин у розумінні суті статті 652 ЦК України.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" 24 лютого 2011 року звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги були обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, в своїй апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що на момент укладення сторонами у справі договору про участь у комплексному соціально -економічному розвитку міста від 12.05.2005р. розмір пайової участі замовника законодавством визначався лише у вигляді коштів, які призначалися для соціально -економічного розвитку населеного пункту, однак обов'язку замовника, щодо виділення житла органам місцевого самоврядування діючим законодавством передбачено не було та більш того з 14.10.2008р. на це прямо встановлена заборона статтею 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", в котру було внесено зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. №509-IV.
Таким чином, апелянт стверджує, що встановлення у п. 2.1.1 договору про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста від 12.05.2005р. додаткового обов'язку щодо передачі виконавчому комітету 6,4% загальної площі житла або оплатити вартість квартир не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виключень із тексту договору.
Більш того, не приведення спірного договору у відповідність із діючим законодавством, на думку позивача, суперечить суспільним інтересам та потягне за собою значну шкоду для нього, призведе до порушення його прав та погіршить його становище в порівняні з іншими суб'єктами будівельного ринку, які укладають аналогічні договори на нових умовах та не беруть на себе зобов'язання передати виконавчому комітету безплатно у власність квартири або сплатити їх вартість.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий -Воронцова Н. В., судді Л. М. Заплава, О. Г. Градова.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Остапової К. А. від 12 травня 2011 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. замінено на суддю Проценко О. І.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Остапової К. А. від 12 травня 2011 року, в зв'язку з поважними причинами, суддю Градову О. Г. замінено на суддю Євдокімова І. В.
26 квітня 2011 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі з документальним обґрунтування.
Також, 04 травня 2011 року на адресу суду від Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні, яке відбулося 12 травня 2011 року, позивач наполягав на задоволені апеляційної скарги та прийняті нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради заперечував про задоволення скарги, за мотивами викладеними у відзиві, зокрема стверджував, що зобов'язання забудовника передати загальну площу житла, яке вводиться в експлуатацію у розмірі 6,4% для забезпечення загальноміської черги, виникають безпосередньо з акту органу місцевого самоврядування, а саме - з рішення 11 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради № 177 від 15 липня 2003 року, яким затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, у відповідності до якого був укладений договір з позивачем та яке не визнавалося недійсним у судовому порядку. Також, відповідач посилався на те, що відміна п. 2.1.3 договору фактично змінює правову природу укладеного договору, його зміст і ціль, та фактично робить договір в цілому фіктивним для відповідача, таким що не спрямований на настання юридичних наслідків для виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, на які він розраховував при його укладенні.
Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 12 травня 2005 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" був укладений договір про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста (а.с.7).
Пунктом 1.1 договору передбачена участь позивача в комплексному соціально-економічному розвитку міста при будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-побутового призначення по вул.Камська/вул.Ростовська на земельній ділянці площею 0,39 га, наданій у короткострокову оренду строком на три роки на підставі рішення 22 сесії міської ради IV скликання від 21 жовтня 2004 року № 337.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" зобов'язано перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 147 900,00 грн. до місцевого бюджету міста Сімферополя або виконати на цю суму роботи з будівництва загальноміських об'єктів інженерної інфраструктури міста.
Пунктом 2.1.3 договору встановлено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" виділити виконавчому комітету загальну площу житла квартир в розмірі 6,4% для забезпечення загальноміської черги або оплатити вартість квартир за ціною, що визначається виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла по регіонах України, затвердженої Міськбудом України на момент здачі будинків в експлуатацію. Квартири передаються за окремим актом приймання-передачі.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року №509-VІ, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, згідно з яким органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" 15 травня 2009 року направило на адресу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради лист за вих. №39 з пропозицією внести зміни до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року шляхом укладення додаткової угоди №1 відповідно до якої пункт 2.1.3 договору з тексту договору від 22 березня 2006 року виключити (а.с.11-12).
Листом від 04 червня 2009 року за вих. 24/01 -11/442 Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради відмовився від підписання додаткової угоди та вимагав від позивача виконання зобов'язання, викладеного у пункті 2.1.3 договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року, негайно безоплатно передати 6,4% загальної площі житла, що вводиться (а.с.13).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо зміни умов договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для внесення змін у спірний договір про участь у комплексному соціально -економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) вихідними даними на проектування об'єкту містобудування можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2000р. № 1930 "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" (що діяла на момент укладення договору) було встановлено, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
Постановою КМУ від 24.01.2007р. № 40, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ від 28.04.2009р. № 415, граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), був зменшений до 2 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року № 509-VІ Закон України "Про планування і забудову територій" доповнено статтею 27-1, за змістом якої пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати, зокрема, 5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.
Проте, абзацом восьмим наведеної статті прямо встановлено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів , крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
Також, відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства, застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Судова колегія вважає, що на момент укладення сторонами у справі договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року розмір пайової участі замовника законодавством визначався лише у вигляді коштів, які призначалися для соціально-економічного розвитку населеного пункту, однак обов'язку замовника щодо виділення житла органам місцевого самоврядування законом не передбачалося.
Міністерством регіонального розвитку та будівництва України видано лист від 11 серпня 2009 року N 12/10-848, адресований Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування, яким вимагалось від адресованих осіб неухильно виконувати законодавчі норми щодо пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України), а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч. 1 ст. 652 ЦК України).
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що на час укладення договору від 12.05.2005р. для розвитку комплексу інженерних, транспортних споруд і комунікацій населених пунктів могли залучатись саме грошові кошти замовників, у встановленому граничному розмірі, а з внесенням змін до Закону України "Про планування і забудову територій" і доповнення його статтею 27-1, в імперативному порядку встановлена заборона на залучення матеріальних активів, якими, в даному випадку, є житлові площі.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що зміст оскаржуваного пункту договору, яким на позивача покладено обов'язок передати виконавчому комітету житлові площі, не відповідає предмету та цілям договору, а також діючому законодавству.
Посилання суду першої інстанції на рішення 11 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради від 15 липня 2003 року № 177, яким затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності при будівництві, розміщенні, реконструкції об'єктів одноразово передають, окрім коштів в якості участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста, також корисну площу житла в розмірі 8% з урахуванням фактичного зносу житлового фонду з майданчику будівництва об'єкту є неспроможними, оскільки положення вказаного рішення Сімферопольської міської ради не відповідають діючому законодавству, що згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України є підставою для незастосування його господарським судом при вирішенні спорів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належить залучення на договірних засадах коштів підприємств , установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, отже, встановивши спірним пунктом договору обов'язок позивача передати житлові площі в якості пайового внеску, понад встановлений пунктом 2.1.1 договору пайовий внесок у вигляді коштів на розвиток інженерної інфраструктури міста в сумі 147 900,00грн., відповідач діяв з перевищенням наданих повноважень, що суперечать вимогам статті 19 Конституції України.
Отже, з метою приведення договору у відповідність до вимог діючого законодавства, позивач, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, виключивши спірний пункт 2.1.3 договору з тексту договору, втім, виконавчий комітет відмовився від її підписання та натомість вимагав виконання від позивача його виконання, в зв'язку з чим позивач обрав саме такий спосіб судового захисту як внесення змін у договір шляхом виключення спірного пункту з тексту договору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку умовам спірного пункту 2.1.3 договору на відповідність його вимогам чинного законодавства як на момент укладення договору, так і на момент звернення до відповідача з пропозицією приведення договору у відповідність до діючого законодавства шляхом укладення додаткової угоди, щодо виключення спірної умови з тексту договору, встановили наявність матеріально-правових підстав для внесення змін до договору способом виключення з нього спірного пункту 2.1.3.
В зв'язку з чим, вимоги позивача змінити вказаний договір шляхом виключення з його змісту пункту 2.1.3 судова колегія визнає обґрунтованими, виходячи з того, що ураховуючи зміни в діючому законодавстві, відповідачеві як органу місцевого самоврядування заборонено залучення, окрім грошових коштів, будь-яких матеріальних активів, в т.ч. житлових приміщень, в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а тому спірний пункт 2.1.3 договору має бути виключений з тексту договору з метою приведення його у відповідність з вимогами діючого законодавства.
Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 21.02.2011 по справі 2-2/990-2010 та від 20.07.2010 по справі 2-24/6184-2009.
Оцінивши докази, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
За наведених вище обставин висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права при неповному дослідженні всіх обставин у справі, в зв'язку з чим, рішення господарського суду АР Крим підлягає скасуванню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Також, колегія суддів беручи до уваги, що наказом господарського суду АР Крим від 20.10.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" було повернуто зайво сплачені кошти за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн. та те, що станом на час прийняття постанови розмір витрат з інформаційно -технічного забезпечення судового процесу становить -236,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. №825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258», вважає за необхідне стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" в дохід державного бюджету 118,00 грн.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, статями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року у справі № 5002-30/5685.1-2010 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року у справі № 5002-30/5685.1-2010 скасувати.
3. Постановити нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг".
4. Внести зміни до договору про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року, шляхом виключення пункту 2.1.3 з тексту договору.
5. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" (юридична адреса: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 59 // фактична адреса: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41/4, код ЄДРПО України 32219318) судові витрати з оплати державного мита у сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" (юридична адреса: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 59 // фактична адреса: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41/4, код ЄДРПО України 32219318) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (п/рахунок 31218259700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050000, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 118,00 грн.
7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.І. Проценко
І.В. Євдокімов