Іменем України
12 травня 2011 року
Справа № 2-9/375-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Плута В.М.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 08 лютого 2011 року у справі №2-9/375-2010
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034)до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" (вул. Механізаторів, 8, місто Судак, 98000)
про стягнення 102820,06 грн.
Позивач, відкрите акціонерне товариство „Крименерго”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака, в якому, уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 102820,06 грн., у тому числі: 83240,67 грн. -основного боргу, 8521,13 грн. - індексу інфляції, 2259,94 грн. - 3% річних, 8798,32 грн. пені (а.с. 83-92 том 1).
Позовні вимоги, ґрунтуються на нормах статей 525, 625 Цивільного кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28, мотивовані порушенням відповідачем умов укладених між сторонами договору від 30 листопада 2005 року про постачання електричної енергії №16 та додаткової угоди до нього від 23 травня 2008 року №1/1202 в частині своєчасної та повної оплати за перетоки реактивної електричної енергії.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року у справі №5002-9/375-2011 (суддя Н.С. Пєтухова) змінено відповідача - виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака на його правонаступника Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака”.
Позов відкритого акціонерного товариства „Крименерго” задоволено частково.
Стягнуто з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака" на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 83240,67 грн., у тому числі: 19923,38 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію та 63317,29 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію за додатковою угодою №1/1202 від 23 квітня 2008 року, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 1023,74 грн., інфляційні витрати в сумі 8521,13 грн., 3 % річних у розмірі 2259,94 грн., 950,45 грн. державного мита, 218,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 7774, 58 грн. пені відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за укладеними між сторонами договору від 30 листопада 2005 року про постачання електричної енергії №16 та додаткової угоди до нього від 23 травня 2008 року №1/1202 в частині своєчасної та повної оплати за перетоки реактивної електричної енергії, однак не погодився з наданим позивачем розрахунком пені, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вважаючи, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, 24 лютого 2011 року відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи проти законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту, відповідач в апеляційній скарзі вказував на незгоду з висновком судового експерта щодо визначення заборгованості Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака" за перетоки реактивної електричної енергії у спірному зобов'язанні, на який послався суд першої інстанції.
Зокрема, заявник скарги стверджував, що при проведенні розрахунків судовому експерту не виявилось можливим перевірити правильність розрахунку позивачем коефіцієнту D (економічного еквіваленту), який є підставою для визначення кількості спожитої реактивної електричної енергії.
Крім того, сторона вважала безпідставним застосуванням експертом під час проведення дослідження значення - ЕЕРМ-0,8.
З наведених підстав відповідач стверджував, що розмір та підстави нарахування позивачем заборгованості належним чином місцевим судом перевірені не були, а тому викладені в оспорюваному рішенні висновки є необ'єктивними та не відповідають фактичним обставинам справи.
У судове засідання, призначене на 12 травня 2011 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
30 листопада 2005 року між відкритим акціонерним товариством „Крименерго” (постачальник) та Судацьким виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (споживач) укладений договір про поставку електричної енергії № 16 (а.с. 16 том 1).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язався поставляти електричну енергію споживачу. А споживач зобов'язався сплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню за графіком оплати заборгованості, по актах порушення ПКЕЕ) згідно умов цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами.
Під час виконання умов зазначеного договору, а також рішення всіх питань, які ним обумовлені, сторони зобов'язались керуватись діючим законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими у встановленому порядку (пункт 2 договору).
Зобов'язання сторін за спірним договором визначені у його розділі 2.
Так, згідно з пунктом 2.2.3. споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатків № 4.1, або 4.2. „Порядок розрахунків”.
Пунктом 2.2.4. визначений обов'язок споживача здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електрообладнанням споживача згідно з додатком № 5 „Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії”.
Також, 30 листопада 2005 року між сторонами за договором № 16 підписані додатки до нього № 3.1.- „Перелік та данні за комерційними засобами обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу”, № 4.2. -„Порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактично споживану електроенергію” (а.с.17,18 том 1).
У відповідність до додатку №4.2. сторонами, зокрема узгоджено, що розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6.6. ПКЕЕ, одним платежем за фактичними показниками приладів обліку в дату оплати. Розрахункова дата встановлена 25 числа кожного місяця (пункт 2 додатку № 4.2.).
Окрім того, 30 листопада 2005 року сторонами підписані додатки до спірного договору № 5 -„Порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії”, № 9 -„ Порядок і режим роботи електронагрівального обладнання”, № 11 „Обов'язковий порядок про створення та використання накопичувального авансового платежу”, № 13 -„ Графік роботи підприємства в 2007 р.(а.с.19-22 том 1).
В подальшому, 27 жовтня 2006 року між відкритим акціонерним товариством „Крименерго” (постачальник) та Судацьким виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (споживач) підписаний додаток № 5 до договору від 30 листопада 2005 року -„Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії”, який складений відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Мінпаливенерго від 17 січня 2002 року № 19 (а.с. 132 том 1).
У пункті 18 зазначеного додатку, сторонами, зокрема, узгоджено, що за підсумками розрахункового періоду 25 числа постачальник виписує споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії . Кошти для оплати за перетоки реактивної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника на протязі 5 днів з дня отримання розрахункових документів. Цей додаток набрав силу з жовтня 2006 року (пункт 19).
Встановлено, що Кримське Республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” є правонаступником Судацького виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
З матеріалів справи також вбачається, що 14 травня 2008 року між сторонами за договором № 16 від 30 листопада 2005 року складений акт звірень взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача по сплаті за реактивну електроенергію станом на 01 травня 2008 року склала 102377,02 грн. (а.с.116 том 1).
Зазначений акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.
Гарантованим листом від 14 травня 2008 року, скерованим на адресу позивача за вих. № 220, відповідач підтвердив наявність в нього заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 17936,58 грн. та за реактивну енергію в сумі 102377,02 грн., гарантуючи її сплату на протязі року (а.с.23 том 1).
23 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Крименерго” (енергопостачаюча організація) та Кримським Республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” підписано додаткову угоду до договору від 30 листопада 2005 року № 16, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався сплатити енергопостачальній організації заборгованість за електричну енергію у розмірі 120316,55 грн., з якої 102377,02 грн. -заборгованість за компенсацію перетоків реактивної електроенергії, згідно із затвердженим графіком (а.с. 24-45 том 1).
Втім, з позовної заяви слідує, що зазначені зобов'язання відповідач виконав лише частково, а тому несплаченою за перетоки реактивної енергії залишилась сума у розмірі 63317,29 грн.
Також, матеріали справи свідчать про те, що на оплату відповідачем компенсації реактивної потужності за договором від 30 листопада 2005 року позивачем у період з 01 травня 2008 року по 30 листопада 2009 року були виставлені рахунки на загальну суму 140755,75 грн (а.с. 26-78 том 1).
Як стверджував позивач, зазначені рахунки були сплачені відповідачем лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 19923,38 грн., яка в добровільному порядку сплачена ним не була.
Отже, як впливає з позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача за додатковою угодою від 23 травня 2008 року та договором від 30 листопада 2005 року №16 за період з травня 2008 року по листопад 2009 року складає 83240,67 грн., від її сплати в добровільному порядку сторона ухиляється, що з'явилось підставою для нарахування позивачем інфляційних витрат, 3 % річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також звернення із цим позовом до господарського суду.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки встановлених обставин та повноти їх встановлення у рішенні, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін врегульовані на договірних засадах, а саме на підставі договору від 30 листопада 2005 року №16 та додаткової угоди до нього від 23 травня 2008 року.
При цьому, виходячи з наведеного в обґрунтування позовних вимог, заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості фактично складається з двох частин: заборгованості у розмірі 63317,29 грн., яка виникла по оплаті за реактивну електричну енергію станом на 14 травня 2008 року, та заборгованості по оплаті рахунків за реактивну електричну енергію з травня 2008 року по листопад 2009 у розмірі 19923,38 грн.
Так, відповідно до пункту 2.2.4. договору від 30 листопада 2005 року №16 споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електрообладнанням споживача.
У пункті 5 додатку № 4.2. від 30 листопада 2005 року наведено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електроенергії. Дата оплати визначається до 30 числа кожного місяця ( у відповідності з пунктом 6.11. ПКЕЕ).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
З позовної заяви слідує, що в порушення прийнятих зобов'язань станом на 14 травня 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість по оплаті за компенсацію потужності реактивної електричної енергії у розмірі 102377,02 грн., яка на час вирішення спору сплачена лише частково та несплаченою залишилась сума у розмірі 63317,29 грн.
З метою перевірки правильності розрахунку, здійсненого позивачем обсягу реактивної електроенергії підлягаючої сплаті, а також заборгованості за реактивну електроенергію судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу.
Висновком судово-економічну експертизи №20 від 17 грудня 2010 року встановлено, що станом на 01 грудня 2009 року у Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака виникла заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 83240,67грн.
Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на і всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Пунктом 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подаєтеся господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновок експерта із проведеної по справі експертизи.
Також, заборгованість за реактивну електроенергію неодноразово підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, а саме складеним актом звірки від 14 травня 2008 року, гарантійним листом №220 від 14 травня 2008 року, додатковою угодою №1/1202 від 23 травня 2008 року, а також оплатами за реактивну електроенергію які відповідач частково проводив.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав зазначені письмові докази достатніми для підтвердження факту наявності в відповідача заборгованості у наведеному розмірі.
При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 83240,67 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, апеляційна інстанція відхиляє посилання заявника скарги, що позивачем та судовим експертом був невірно розрахований коефіцієнт D (економічний еквівалент), який є підставою для визначення кількості спожитої реактивної електричної енергії.
Так, відповідно до п. 6.33 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 37 липня 1996 року N 28 (надалі ПКЕЕ), величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
Вбачається, що порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії зі всіма необхідними для цього вихідними даними визначений в додатку від 27 жовтня 2006 року № 5 до договору від 30 листопада 2005 року, який підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками та є невід'ємною частиною цього договору.
Цей порядок встановлений, виходячи з положень Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.
При цьому, слід зауважити, що основні значення, необхідні для розрахунку реактивної електричної енергії, також щоразу зазначались позивачем у виставлених на оплату рахунках.
Згідно з пунктом 6.36 ПКЕЕ у разі виникнення у споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації).
Втім, як свідчать матеріали справи, протягом всього часу, жодного разу з приводу невірного обчислення вартості реактивної електричної енергії відповідач до відкритого акціонерного товариства „Крименерго” не звертався, пропозиції щодо зміни певних умов договору від 30 листопада 2005 року та додатків до нього не вносив, виставлені позивачем рахунки не оспорював.
Більш того, як встановлено під час апеляційного перегляду справи, відповідачем проведена часткова оплата за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії з травня 2008 року по листопад 2009 року в сумі 120832,37 грн.
Отже, оскільки всі вихідні дані для розрахунку обсягів реактивної електричної енергії були узгоджені за домовленістю сторін, та обставина, що у здійсненому дослідженні (а.с 1-16 том 2) судовий експерт не зміг перевірити вірність розрахунку коефіцієнту D, на думку судової колегії, також не надає підстав для сумніву у визначених позивачем обсягах реактивної електричної енергії.
До того ж, з мотивувальної частини судової експертизи вбачається, що неможливість перевірки спірних даних обумовлено ненаданням Кримським Республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” необхідних вихідних даних, а саме інформаційних листів КРМ (а.с.11 том 2) .
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до додатку № 4.2 до Договору та умов додаткової угоди, у разі несвоєчасної 1 оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Аналогічна позиція міститься в пункті 8.1.8 ПКЕЕ, яка зазначає, що Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування і інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.
Отже, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату боргу за спожиту електроенергію за період з 01 червня 2009 року по 29 листопада 2009 року у розміру 2048,53грн., а також пеню за несвоєчасне оплату за додатковою угодою за період з 31 травня 2009 року по 29 листопада 2009 року у розміру 6749,79грн.
Перевіривши правильність обчисленого позивачем розміру пені у сумі 8 798,32 грн., суд першої інстанції не погодився з його обґрунтованістю.
Розрахунок пені позивачем був проведений невірно, при розрахунку пені позивач урахував загальну суму боргу.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.
Згідно розрахунку суду першої інстанції розмір пені за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії складає 224,68грн., розмір пені по додаткової угоді за реактивну електроенергію складає 799,06грн.
Отже, колегія суддів дослідивши розрахунок місцевого господарського суду дійшла висновку, що сума пені, підлягаюча стягненню складає 1023,74грн.
Крім того, позивачем також були заявлені до відшкодування інфляційні втрати у сумі 8521,13грн. за період з червня 2008 року по листопад 2009 року, 3% річних у розмірі 2 259,94грн.(згідно розрахунку позивача, викладеному у заяві, а.с. 86-87, 89-90).
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року у справі №5002-9/375-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.М. Плут
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
2. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" (вул. Механізаторів, 8,Судак,98000)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)