Іменем України
16 травня 2011 року Справа № 5002-10/405-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 31.12.2010, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю;
відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Паркету";
розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 03 березня 2011 року у справі №5002-10/405-2011
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (провулок Нестеровський, 7/9,Київ 53,04053)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Паркету" (вул. Гагаріна, буд. 9/91, кв. 35,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95026)
про стягнення 1567,56 грн.
Позивач, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Паркету", про стягнення заборгованості в розмірі 1567,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати за поставлений товар за договором купівлі -продажу №3412 від 07 жовтня 2009 року, доводи викладені у позові.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року у справі №5002-10/405-2011 у задоволенні позову Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази отримання відповідачем товару за договором купівлі -продажу №3412 від 07 жовтня 2009 року не можуть вважатись належними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення по справі: позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що доказом отримання відповідачем та його уповноваженим представником товару за видатковими накладними №8У005053 від 28 жовтня 2009 року та №8У005054 від 28.10.09 на суму 1567,56 грн., є наявність їх підписів на видаткових та товарно-транспортних накладних і відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єра паркету”. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2011 року апеляційна скарга Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18 квітня 2011 року.
У засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягає на її задоволенні.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
07 жовтня 2009 року між Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Паркету" (покупець) укладений договір купівлі - продажу №3412 (далі -Договір, а.с.12-14), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати у власність покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості -в подальшому „Товар”, а покупець зобов'язується протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.
Згідно пункту 1.2 Договору конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказується в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 2.1 - 2.3 Договору остаточний асортимент та кількість товару узгоджується у видатковій накладній. Датою купівлі -продажу вважається дата прийняття товару покупцем. Доставка товару здійснюється зі складу продавця транспортним засобом в межах асортименту і кількості, зазначених у видатковій накладній (специфікації). Кількісне і якісне приймання товару здійснюється покупцем в день приймання товару за участю представника продавця в порядку, передбаченому діючим законодавством відповідно до товаро - супроводжуючих документів.
Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 30 діб від дати приймання товару. При перерахуванні грошових коштів за одержаний товар, покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату накладної, згідно з якою він (покупець) одержав конкретну сплачену партію товару (пункти 4.3, 4.5 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі видаткових накладних №8У005053 від 28 жовтня 2009 року, №8У005053 від 28 жовтня 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1567,56 грн. (а.с.18-19).
Однак відповідач зобов'язання з оплати товару не виконав, не перерахував на розрахунковий рахунок позивача вартість поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1567,56 грн.
01 листопада 2010 року за вих.№028 позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою провести розрахунок за поставлений товар протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.20), який залишений відповідачем без відповіді.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу за договором купівлі -продажу №3412 від 07 жовтня 2009 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі - продажу №3412 від 07 жовтня 2009 року.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з тих підстав, що надані позивачем докази отримання відповідачем товару не можуть вважатись належними доказами по справі, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судова колегія не може погодитись з судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.
Договір купівлі-продажу №3412 від 07 жовтня 2009 року між сторонами укладений з дотриманням загальних вимог Цивільного та Господарського кодексів України, і сторони зобов'язались дотримувати умови даного договору, виконуючи свої зобов'язання по ньому.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено позивачем, при поставці товару відповідач не надав позивачу довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Довіреність за своєю правовою природою не підтверджує витрату або дохід, у тому числі і відвантаження товару, призначення довіреності - підтвердити право, делеговане покупцем своєму представнику на здійснення (отримання) такої поставки, тобто виконання однієї із сторін свого зобов'язання за Договором.
Довіреність на отримання цінностей - не єдиний документ, підтверджуючий здійснення поставки і відпустки товару. Такий документ уповноваженій керівництвом покупця особі може бути виписаний на підставі Договору, у виконання якого і проводиться дана операція. Сам факт господарських правовідносин і отримання товарно-матеріальних цінностей повинен бути підтверджений іншими доказами: витратними накладними, податковими накладними і реєстром надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача від відповідача за поставлену продукцію за Договором.
Згідно листа Міністерства фінансів України №31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.
Відсутність доручення на гр. ОСОБА_2 сама по собі не є доказом того, що вона не є уповноваженою особою (матеріально відповідальною особою), якій надається право на отримання товару від продавця, та не є доказом відсутності факту передачі (поставки) товарів.
Крім того, факт отримання товару відповідачем не спростовується самим відповідачем.
Норми чинного законодавства та умови спірного договору не передбачають використання тільки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, як первинних документів, що фіксують рішення посадової особи підприємства (керівника) про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства цінності, перелік та кількість яких зазначені в довіреності, підписи та печатки сторін в рамках одного документу зазначалися лише в видаткових накладних і саме цей документ підтверджує досягнення сторонами згоди з істотних умов спірного договору щодо найменування, кількості та вартості товару.
Посилання суду першої інстанції на відсутність у товарно-транспортних накладних відповідальної особи позивача та підпису водія -експедитора не може бути підставою для висновку про відсутність факту постачання товару відповідачеві. А повноваження особи, яка прийняла товар з боку відповідача підтверджується печаткою, яка засвідчує підпис.
Крім того, позивач надав за витребуванням суду апеляційної інстанції в якості доказу передання відповідачеві продукції податкові накладні №2596 від 28 жовтня 2009 року та №2597 від 28 жовтня 2009 року (а.с.82-83).
Згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент оформлення податкових накладних, продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Дані документи судова колегія вважає необхідним долучити до матеріалів справи, оскільки вони мають істотне значення для розгляду даної справи та не досліджувалися судом першої інстанції.
Судова колегія також не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що поставка товару була здійснена за межами зазначеного договору купівлі -продажу, оскільки видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, які є підставою для наданням накладним юридичної сили і доказовості по справі, у зв'язку з наступним.
Стаття 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
· назву документа (форми);
· дату і місце складання;
· назву підприємства, від імені якого складено документ;
· зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Серед обов'язкових реквізитів відсутні вимоги про внесення до первинного документа - накладної - номера і дати договору, на підставі якого здійснена поставка товару. Видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, відповідають вказаним вище положенням, а сума та товар, визначені в них відповідають умовам договору. Тому поставку позивачем за вищевказаними накладними судова колегія визнає такою, що здійснена на підставі договору №3412 від 07 жовтня 2009 року.
Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України по справі №4/111 від 12.11.2009, по справі №2-31/5390-2009 від 09.11.2010.
Доказів, які б спростовували цей висновок відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що товар за витратними накладними №№8У005053, 8У005054 від 28 жовтня 2009 року був поставлений саме на виконання умов договору №3412 від 07 жовтня 2009 року.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі суд апеляційної інстанції покладає на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року у справі № 5002-10/405-2011 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Паркету" (вул. Гагаріна, буд. 9/91, кв. 35,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95026, ідентифікаційний код 35737456) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (провулок Нестеровський, 7/9,Київ 53,04053, ідентифікаційний номер 14364757) 1905,56 грн., з яких: 1567,56 грн. - основний борг, 102,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді Ю.М. Гоголь
В.А. Лисенко