Іменем України
10 травня 2011 року Справа № 2-2/12728-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Плута В.М.,
за участю :
представника заявника скарги: не з'явився, Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа";
представника суб'єкта оскарження: ОСОБА_1, довіреність № 122/03 від 19.01.11, Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим;
представника стягувача: ОСОБА_2, довіреність № 463/08 від 19.07.10, Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства;
розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 24 березня 2011 року у справі №2-2/12728-2007
за скаргою Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради
на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Калініна, 1, місто Бахчисарай, 98400)
у справі № 2-2/12728-2007
за позовом Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Гагаріна, 6, місто Бахчисарай, 98404)
до Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа" (вул. Грузінова, 65, місто Бахчисарай, 98404)
(вул. Грузінова, 65,Бахчисарай,98404)
про стягнення 684121,12 грн.
У лютому 2011 року Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим за скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, у якій просило визнати незаконними дії зазначеного державного органу при виконанні наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2007 року по справі № 2-2/12728-2007 та відмінити постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2011 року у справі № 2-2/12728-2007 (суддя Толпиго В.І.) скаргу Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" задоволено.
Визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим про виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2007 року по справі № 2-2/12728-2007 по прийняттю постанови від 07 лютого 2011 року про стягнення з боржника - Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа" виконавчого збору у сумі 61142,21 грн. Визнано недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 61142,21 грн.
Не погодившись з ухвалою суду, Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Підставами для скасування оскарженої ухвали заявник скарги вважав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказував, що в силу вимог пункту 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, зареєстрованої в Мін'юсті України 15 грудня 1999 року за N 865/4158, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем по завершенню строку, встановленого для добровільного виконання виконавчого документа, а тому така дія не пов'язана із застосуванням відносно боржника заходів примусового виконання, про що зазначив суд першої інстанції.
Також, скаржник звертав увагу, що у відповідність до статті 8 Закону України „Про виконавче провадження” винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком державного виконавця, а не правом, тобто має бути здійснено у будь-якому випадку, у разі, якщо виконавчий документ не виконано у добровільному порядку.
У судове засідання, призначене до розгляду на 10 травня 2011 року, з'явились представники Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим та Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представник Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства.
До судового засідання на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради про розгляд справи у відсутність його представника. До зазначеного клопотання надано відзив на апеляційну скаргу.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи викладене до уваги, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представника Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2007 року у справі №2-2/21728-2007 частково задоволено позов Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (а.с.31-34).
З Бахчисарайського комунального підприємства „Міськтепломережа” на користь Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства стягнуто 521883,18 грн. боргу, 19478,64 грн. річних, 63903,28 грн. інфляції, 6052,65 грн. держмита та 104,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного судового акту господарським судом Автономної Республіки Крим видано наказ 01 листопада 2007 року №2-2/21728-2007 р., яким стягнуто з Бахчисарайського комунального підприємства Міськтепломережа" на користь Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства 521883грн. 18коп. боргу, 19478грн.64коп. річних, 63903грн.28 коп. 6052грн.65 коп. держмита, 104грн.39коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.36).
Вбачається, що відповідно до рішення 32 сесії 5 скликання Бахчисарайської міської ради № 615 від 27 серпня 2009 року змінено назву Бахчисарайського комунального підприємства Міськтепломережа" на Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради, що також закріплено його статутом (а.с. 98-104).
28 січня 2011 року постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського управління юстиції відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2007 року у справі №2-2/21728-2007 р. про стягнення з боржника 611 422грн 14коп.
Цією ж постановою боржнику запропоновано у добровільному порядку виконати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2007 року у справі №2-2/21728-2007
В подальшому, постановою Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського управління юстиції від 02 лютого 2011 року з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради стягнуто виконавчий збір у розмірі 61142,21 грн.
Як слідує з наведеного акту, підставою для проведення стягнення стало ухилення боржника від виконання виконавчого документу - наказу господарського суду Автономної Республіки Крим №2-2/21728-2007 (а.с. 105).
Вважаючи, що зазначені дії суперечать положенням статті 46 Закону України „Про виконавче провадження” Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство „Міськтепломережа” Бахчисарайської міської ради звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, а тому вважає, що є всі підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з положеннями частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 7 статті 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( у редакції, чинній на час винесення оскарженої постанови) встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Отже, законом передбачено, що за невиконання рішення суду у строк встановлений для добровільного виконання на боржника покладаються стягнення у вигляді виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Так, згідно із частиною 1 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-ХІУ стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно у встановлений для цього строк і воно було виконано примусово.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що оскільки рішення суду у встановлений державним виконавцем строк відповідач добровільно не виконав, з нього правомірно стягнуто виконавчий збір у порядку, передбаченому статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження". (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 12 листопада 2008 року у справі № 2-2/999-2007).
При цьому доводи місцевого суду, що стягнення виконавчого збору можливе лише за умови повного виконання наказу №2-2/21728-2007 та стягнення з боржника суми у розмірі 61142,21 грн., на думку судової колегії, засновані на помилковому тлумаченні положень статті 46 Закону України "Про виконавче провадження".
Більш того, надаючи цих висновків, судом не враховані приписи пункту 4.16.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, зареєстрованої в Мін'юсті України 15 грудня 1999 року за N 865/4158, відповідно до якого постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Слід також звернути увагу на роз'яснення, наведені в листі Департаменту державної виконавчої служби від 07 вересня 2006 року№ 25-2/256/7 "Щодо строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору", де наведено, що „згідно з пунктом 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, зареєстрованої в Мін'юсті України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, постанова про стягнення виконавчого збору, зокрема, виноситься після завершення добровільного строку та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.
Враховуючи викладене, аналіз згаданих положень Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій дозволяє зробити висновок, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу, зокрема звернення стягнення на кошти боржника”. Таким чином, законних підстав для задоволення скарги Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 2), 104 ( частина 1 пункт 4) 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2011 року у справі № 2-2/12728-2007 скасувати.
3. В задоволенні скарги Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.Є. Дмитрієв
В.М. Плут
Розсилка:
1. Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа" (вул. Грузінова, 65,Бахчисарай,98404)
2. Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Калініна, 1,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98404)
3. Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Гагаріна, 6,Бахчисарай,98404)