Іменем України
12 травня 2011 року Справа № 2-1/9243-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Проценко О.І.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність №64 від 31.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго";
відповідача, ОСОБА_2, довіреність №03/36 від 06.01.11, Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим;
третьої особи, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.01.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 17 березня 2011 року у справі № 2-1/9243-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" (Промзона, Армянськ, 96012)
до Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
3-тя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Лісова, 1, с. Андрусове, Сімферопольський р-н, 97571) (вул. Буденного, 24 а, м. Сімферополь, 95017)
про визнання недійсним рішення,
Рішенням місцевого господарського суду у позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що позивач, як особа, яка за законом зобов'язана до укладення договору про сумісне використання технологічних електричних мереж, безпідставно відмовив третій особі у продовженні такого договору, такі дії є зловживанням монопольним становищем, за що позивач правомірно залучений до відповідальності рішенням відповідача (а.с. 133-138 т. 1).
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати тому, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, викладені в судовому рішенні висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи (а.с. 149-151 т. 1).
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що відповідач з апеляційною скаргою не згоден тому, що альтернативного джерела енергопостачання для третьої особи не має, саме ці обставини стали підставою звернення третьої особи до відповідача про порушення позивачем антимонопольного законодавства, та стали причиною припинення третій особі діяльності на об'єкті, по якому позивач відключив подання електроенергії (а.с. 13 т. 2).
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач підтримав доводи відзиву, третя особа з апеляційною скаргою не погодилася з підстав, викладених в відзиві відповідача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 1-5, 11-12, 19-27 т. 2) та встановив наступне.
12 липня 2007 року здійснена державна реєстрація позивача як юридичної особи з ідентифікаційним кодом 33201591, він створений шляхом перетворення закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" (ОКПО 3320151), до якого було приєднано закрите акціонере товариство "СИВАШ-ЕКОЙЛ" (ОКПО 33361233), позивач є правонаступником закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" (ОКПО 3320151) (а.с. 53-69 т. 1, а.с. 1-5 т. 2).
17 грудня 2004 року споживач - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (ОКПО 25135942), у письмовій формі уклав договір про постачання електроенергії з електропостачальною організацією - відкритим акціонерним товариством "Крименерго", цей договір станом на 15 січня 2008 року діяв (а.с. 114, 123-130 т. 1).
03 січня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (ОКПО 25135942), як субспоживач, у письмовій формі уклав договір про сумісне використання технологічних електромереж основного споживача - закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" (ОКПО 3320151), правонаступником якого є позивач; цей договір був укладений строком з 03 січня по 31 грудня 2007 року (а.с. 119-130, 114-115 т. 1).
Між основним споживачем та субспоживачем виникали питання щодо оплати електроенергії та внесення змін до вказаного договору, про що свідчать лист субспоживача від 01 лютого 2006 року про неможливість оплати (а.с. 12 т. 1), лист позивача від 25 листопада 2007 року про необхідність внесення змін до договору (а.с. 11 т. 1). Однак узгодити ці питання сторони не змогли.
28 листопада та 25 грудня 2007 року позивач (основний споживач) повідомив третю особу (субспоживача) про відсутність наміру продовження договору про сумісне використання електромереж чи про укладення нового договору в редакції субспоживача через те, що сторони не домовилися про вартість таких послуг, субспоживач не має договору постачання електроенергії з електропостачальником, вказані мережі потребують додаткових матеріальних витрат (а.с. 116-118 т. 1, а.с. 27 т. 2).
Додатково, 18 січня 2008 року позивач на пропозицію субспоживача змінити договір про сумісне використання технологічних електромереж відмовив тому, що обладнання трансформаторної підстанції ТП-22/23, через яку здійснювалося постачання електроенергії субспоживачу, продана іншій особі, а договір про сумісне використання електромереж припинив свою дію 01 січня 2008 року (а.с. 19 т. 1).
Дійсно, 27 грудня 2007 року у простій письмовій формі між продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго", та покупцем - фізичною особою ОСОБА_4, був підписаний договір, по якому продавець зобов'язався продати та передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання трансформаторної підстанції ТП-22/23 інвентарний №1001 за 15.085,94 грн., сторони зобов'язалися укласти договір про розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності (а.с. 23-24 т. 2). Такий договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. З пояснень позивача слідує, що вказане майно передано покупцю, та не знаходиться на балансі позивача (а.с. 109 т. 1).
10 січня 2008 року позивач склав акт про опечатування живлячого і резервного осередків, через які подається електроенергія до ТП-22/23 (а.с. 22 т. 1).
25 січня 2008 року відповідач (а.с. 11-12 т. 2) надав позивачу рекомендації про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на що позивач відповів про неможливість пролонгації договору через продаж електричних мереж та частковим демонтажем цієї мережі, припиненням строку дії договору з субспоживачем, розглядом спору в судовому порядку (а.с. 35-36 т. 1).
18 липня 2008 року відповідачем прийнято рішення №30/05-13/30 по справі №1/05-26/9 (а.с. 14-17 т. 1), яким:
1) відмова листом від 28 листопада 2007 року за №74/07 (а.с. 27 т. 2) позивача у задоволенні пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" в пролонгації договору від 03 січня 2007 року №05/07 про сумісне використання технологічних електромереж та укладенні нового договору, та відмова в постачанні електроенергії визнані порушеннями пункту 2 статті 50, пункту 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вони кваліфіковані як зловживання монопольним становищем у вигляді повної відмови від реалізації товару через відсутність альтернативних джерел реалізації;
2) за вчинене порушення на підставі пунктів 5, 6 статті 52 вказаного Закону на позивача накладений штраф в розмірі 16.900 грн.
З звіту про фінансові результати діяльності позивача за 2007 рік слідує, що позивач за 2007 рік мав дохід 450,6 тис.грн., його витрати склали 541,6 тис.грн., а тому діяльність позивача була збитковою на 91 тис.грн. (а.с. 21 т. 2). Але при розгляді відповідачем вказаної справи позивач будь-яких відомостей про свої доходи відповідачу не надав, проти чого не заперечує.
Позивач вважає, що не займає монопольного становища тому, що на території Промзони, в 400 м від третьої особи розташоване товариство з обмеженою відповідальністю "Сивашський хімічний завод", який мав потужності для підключення третьої особи до своїх електромереж, що підтверджено листом цього товариства за підписом директора ОСОБА_4 (а.с. 22 т. 2).
28 грудня 2007 року ухвалою (з урахуванням ухвали від 08 січня 2008 року про виправлення описки) господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-10/17737-2007 за позовом субспоживача до основного споживача про зобов'язання укласти договір заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" припиняти передачу електроенергії та відключення від своїх технологічних мереж субспоживача, ця ухвала набрала законну силу 04 березня 2008 року, 05 червня 2008 року в касаційному порядку залишена без змін (а.с. 29-34, 38-40 т. 1).
19 січня 2010 року набрало законну силу рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 200 року по справі №2-5/1373.1-2009, яким субспоживачу відмовлено у зобов'язанні основного споживача укласти договір про використання технологічних електромереж на умовах проекту субспоживача від 01 січня 2008 року тому, що такий проект не відповідає вимогам типового договору, 13 травня 2010 року в касаційному порядку це рішення залишено без змін (а.с. 91-93 т. 1).
08 квітня 2010 року набрала законну силу ухвала Нахімовського районного суду міста Севастополя по справі за позовом субспоживача до основного споживача та ОСОБА_4 (нового власника електромережі) про спонукання до укладення договору, якою позовна заява визнана неподаною через порушення територіальної підсудності (а.с. 89-90 т. 1).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" №2210-III від 11 січня 2001 року (з змінами на час здійснення порушення та дату прийняття відповідачем рішення про залучення позивача до відповідальності - 18 липня 2008 року, далі Закон України №210-III) суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. При цьому, повноваження визнавати суб'єктів такими, що займають монопольне (домінуюче) становище, відноситься до компетенції Антимонопольного комітету України (його територіальних відділень), про що вказано в пункті 11 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26 листопада 1993 року (з змінами на 18 липня 2008 року).
Таке монопольне становище визначається за приписами Методики визначення монопольного (домінуючого) положення суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету від 05 березня 2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за N317/6605. Ця Методика (в тому числі) передбачає, що при встановленні монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання необхідно спростування (при потребі) доводів відповідача, щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.
Як слідує з спірного рішення відповідача, останній спростував доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" про відсутність монопольного становища тим, що саме це товариство має мережі, на використання яких сумісно з субспоживачем за законодавством зобов'язано укласти договір про сумісне використання електромереж.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року (з змінами) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Стаття 12 цього Закону та стаття 3 Указу Президента України "Про заходи по забезпеченню діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" №213/95 від 14 березня 1995 року встановлюють, що одним з основних завдань та повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України є розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.
17 жовтня 2005 року пунктом 1 постанови №910 Національної комісії регулювання електроенергетики України була затверджена нова редакція Правил користування електричною енергією. Ця постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 року за N1399/11679.
Відповідно до пункту 2 вказаної постанови №910 на електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, покладено зобов'язання врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж незалежно від розміру середньомісячного обсягу передачі електричної енергії протягом п'яти років від дати набрання чинності цією постановою.
Пункт 1.10 вказаних Правил користування електричною енергією (з урахуванням змін станом на 18 липня 2008 року) передбачає, що електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, в приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів; електропередавальна організація забезпечує передачу електричної енергії розташованими в географічних межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії.
Таким чином, діюче законодавство передбачає обов'язковість укладення договору про сумісне використання електромереж. Про що також надані відповіді субспоживачу певними особами в галузі електропостачання (а.с. 37, 41, 48, 51-52 т. 1).
З пояснень сторін та третьої особи, письмових доказів вбачається, що третя особа отримувала електроенергію через електромережі позивача, а для отримання електроенергії через електромережі інших основних споживачів, в тому числі товариства з обмеженою відповідальністю "Сивашський хімічний завод" (на чому наполягає позивач), третій особі необхідно було здійснити додаткові засоби (проектування та встановлення мереж до електромережі цього товариства).
А тому апеляційний господарський суд вважає, що відповідач правильно, в межах повноважень та без порушень встановленого порядку, визнав положення позивача щодо третьої особи при наданні послуг користування електромережею монопольним становищем. Позивач не довів зворотного.
Такої ж позиції дотримується судова практика, про що вказано в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2005 року по справі №20/707-10/254, оглядовому листі Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року N01-08/627, постанові Вищого господарського суду України від 06 липня 2010 року по справі №13-33/98-09-3730 (а.с. 28-35 т. 2).
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України №2210-III зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 13 вказаного Закону передбачає види зловживання монопольним (домінуючим) становищем, в тому числі пункт 5 частини 3 цієї статті до такого порушення відносить повну відмову від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації.
Апеляційний господарський суд вважає, що наступна продаж позивачем трансформаторної підстанції фізичній особі ОСОБА_4 не впливає на вирішення питання про здійснення позивачем правопорушення - зловживання монопольним (домінуючим) становищем тому, що таке порушення позивач здійснив до вказаної продажі, а саме, листом від 28 листопада 2007 року відмовив в продовженні договору (а.с. 27 т. 2), який є обов'язковим до укладення; та 10 січня 2008 року (після продажу підстанції) від електропостачання відключений субспоживач позивачем, а не новим власником підстанції, про що свідчить акт позивача (а.с. 22 т. 1).
За зловживання монопольним (домінуючим) становищем статтею 52 вказаного Закону України передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірах: до 10% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (абзац 2 частини 2), до 20.000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо відповідач на вимогу голови територіального відділення органів Антимонопольного комітету України не надав розмір доходу (виручки) (частина 5 статті 52).
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що встановлено статтею 59 вказаного Закону України.
Як вбачається з наведеного, позивач є суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару; позивач здійснив порушення - зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації (пункт 5 частини 2 статті 13, пункт 2 частини 1 статті 50 вказаного Закону України), за що відповідач у межах передбачених частинами 5 та 6 статті 52 вказаного Закону України санкції та повноваження застосував штраф в сумі 16.900 грн.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень та при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, при доведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та при відповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011 року у справі № 2-1/9243-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.І. Проценко
З.Д. Маслова
Розсилка:
1. товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" (Промзона, Армянськ, 96012)
2. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Лісова, 1, с. Андрусове, Сімферопольський р-н, 97571)
4. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Буденного, 24 а, м. Сімферополь, 95017)