29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" травня 2011 р.Справа № 4/5025/502/11
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" м. Рівне
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
про стягнення заборгованості 12340,00 грн.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 1 від 29.06.2010 р.
відповідача: ОСОБА_3- представник за довіреністю від 18.05.2011р.
У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16255,06 грн., з яких 13882,00 грн. - основного боргу, 1179,02 грн. - пеня, 236,18 грн. - 3% річних, 957,86 грн. - інфляційних. Повноважний представник позивача в судовому засіданні 23.05.2011р. подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 01-24/4636/11), у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 1200,00 євро, що по курсу НБУ станом на день розвантаження вантажу становить 12340,00 грн. та розподілити судові витрати пропорційно.
Дана заява відповідає ст.ст. 22-31 ГПК України, тому судом прийнята та задоволена.
У судовому засіданні 23.05.2011р. та у заяві (вх. № 01-24/4637/11) повноважний представник відповідача заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 12340,00 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог) визнав.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між ТзОВ „КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС” - позивачем (перевізником) та ФОП „ОСОБА_1” - відповідачем (експедитором) було укладено договір №20/07/10-Р на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполучені від 20.07.2010р., згідно умов якого перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу переданого йому експедитором, за що експедитор зобов'язувався сплатити перевізнику встановлену суму фрахту (п.1).
Згідно даного договору сума фрахту становить 1200 євро.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу вартість перевезення (суму фрахту) і платежі, які виникають при перевезені на протязі 10-ти днів від дня отримання рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR) і акту виконаних робіт. При узгодженні суми фрахту в іноземній валюті, оплата за перевезення відбувається в гривнях за офіційним курсом НБУ на день вивантаження автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, експедитором надіслано перевізнику заявку на перевезення вантажу за №22 від 20.07.2010р. за маршрутом "Бельгія-Україна" автомобілем, держ.номер НОМЕР_2, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №60263135 та № 39928291.
Визначена вартість перевезення ставка фрахту 1200,00 євро, що по курсу НБУ становить 12340,00 грн. станом на 2.08.2010 р.
Перевізник свої зобов'язання щодо перевезення вантажу виконав згідно умов договору перевезення вантажу та заявки.
Позивачем надсилались відповідачу рахунок № 66507 від 03.08.2010р., товарно - транспортні накладні, акт виконаних робіт, про що свідчить список поштових відправлень №256.
Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги перевезення вантажу не виконав в повному обсязі.
В ході судового розгляду позивачем зменшено позовні вимоги до 12340,00 грн., із заявленою сумою боргу відповідач погодився.
У зв'язку з чим позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 12340,00 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про наступне:
У відповідності до ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли господарські відносини, які регулюються Главою 64 Цивільного кодексу України і по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.
Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно договору перевезення вантажу, а саме розділом 5 передбачено, що оплата за перевезення зазначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною вищезазначеного договору. Оплата проводиться експедитором (відповідачем) на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і товарно-транспортної накладної (CMR) (з всіма необхідними відмітками).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України (далі ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
У статті 307 ГК України дано визначення договору перевезення вантажу, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Господарським кодексом України визначається, також, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглянувши надані сторонами докази, давши юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, враховуючи визнання відповідачем суми заборгованості у розмірі 12340,00 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог), суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" м. Рівне до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення заборгованості у розмірі 12340,00 грн. за перевезення вантажу, згідно договору перевезення вантажу №20/07/10-Р від 20.07.2010р., обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому вони підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову (з врахування зменшення позовних вимог) державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1,12, 44, 49, 82,84,85 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" м. Рівне до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення заборгованості у розмірі 12340,00 грн. задоволити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" м. Рівне (вул. Київська, 64-А, код 03567150) 12340,00 грн. (дванадцять тисяч триста сорок гривень 00 коп.) заборгованості за договором перевезення, 123,40 грн. (сто вісімдесят гривень 57 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Л.П. Баула
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2011 року.