29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" травня 2011 р.Справа № 22/5025/715/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
до 1. Хмельницькому приватного виробничо-торговельного підприємства "Алмаз", м. Хмельницький
2. Відкритим акціонерного товариства "Термопластавтомат", м. Хмельницький
про визнання додаткової угоди від 29.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., укладеної між ВАТ "Термопластавтомат" та Хмельницькому ПВТП "Алмаз", недійсною.
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець
відповідача-1: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 130 від 10.05.2011 р.
ОСОБА_5 - представник за довіреністю № 131 від 10.05.2011 р.
відповідача-2: не з'явився
Повне рішення складено та підписано 30.05.2011 р.
Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною додаткову угоду від 28.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., укладену між ВАТ "Термопластавтомат" та Хмельницькому ПВТП "Алмаз", про продаж залізничної колії довжиною 30 п.м., що знаходиться за воротами, придбаними ним згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що придбав у ВАТ „Термопластавтомат" приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м. за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницькому міського нотаріального округу ОСОБА_7 15 лютого 2002 року та зареєстрованим в реєстрі за № 576, у тому числі адміністративно-побутове приміщення загальною площею 462,9 кв.м., металевий склад загальною площею 1111,4 кв.м., складську площадку загальною площею 4118,0 кв.м., залізничну колію довжиною 46 п.м., зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, що розташовані в місті Хмельницькому по вулиці Курчатова, 8 (в подальшому адреса змінена на „Курчатова, 8/6" згідно довідки Управління архітектури, містобудування та інвестицій від 25.07.02 року № 1/12-859). Зазначене майно, на думку позивача, передане продавцем згідно акту від 18 квітня 2002 року. Відповідно до п. 3.1 договору акт прийому-передачі майна є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року. Повідомляє, що 18 квітня 2002 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації видало на ім'я позивача реєстраційне посвідчення, згідно якого останньому належать на праві приватної власності приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв. м., записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 4/332, виданий також на ім'я позивача технічний паспорт, в якому зазначена, у тому числі, і залізнична колія довжиною 46 п. м. Перед продажем майна, стверджує позивач, була проведена його експертна оцінка. Ринкова вартість приміщень та майна на день проведення оцінки становила 204600 грн., про що зазначено в п. 1.4 договору купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року. Згідно Витягу висновку експерта про вартість об'єкта експертної оцінки від 31 січня 2002 року об'єктом оцінки були: адміністративно-побутова будівля; металевий склад-модуль; складська площадка; залізнична колія; залізобетонна огорожа з металевими воротами. Позивач зазначає, що у 2008 році до господарського суду Хмельницької області ПВТП „Алмаз" подав позов про усунення перешкод в користуванні майном, а саме: під'їзною колією. Саме тоді позивачу стало відомо про існування договору купівлі-продажу від 07 вересня 2006 року, згідно якого ПВТП „Алмаз" ніби-то придбав залізничну колію від стрілочного переводу до упору. Вказує, що, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послався на те, що він придбав колію до упору згідно договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року, який був укладений між ним та ВАТ „Термопластавтомат". Господарським судом Хмельницької області розглянута справа № 4/3/4380 за позовом Хмельницькому ПВТП „Алмаз" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ВАТ „Термопластавтомат" та Хмельницькому міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування під'їзною колією № 37 від стрілочного переводу № 115а до упору, довжиною 174,7 п. м. за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення металевих воріт, які належать відповідачу. В позові позивачу було відмовлено. При розгляді справи № 4/3/4380 суд з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, належної оцінки доказів здійснив огляд предмету спору в місці його знаходження за участю представників залізниці. В результаті огляду було встановлено, що фактична довжина колії від стрілочного переводу № 115а (кінця стику стрілочного переводу) до воріт складає 159 м.п. Від воріт ОСОБА_1 до упору залізнична колія має фактичну довжину 46 п. м., тобто фактична довжина абсолютно співпадає з придбаною позивачем довжиною колії за договором від 15.02.2002 року. Отже, на думку позивача, сумарна довжина колії від стрілочного переводу № 115а до упору становите 205 п.м. (не рахуючи самого стрілочного переводу, довжина якого 29,07 п.м.). Позивач повідомляє, що після проведення судом огляду предмету спору на місці та встановлення фактичної довжини колії ПВТП „Алмаз" докуповує у ВАТ „Термопластавтомат" ще 30 п.м., які в договорі 2006 року відсутні, про що вони складають додаткову угоду від 28 травня 2010 року. Крім цього, 28 травня 2010 року ВАТ „Термопластавтомат" та ПВТП „Алмаз" внесли зміни до акту прийому-передачі майна по договору від 07.09.2006 р. Ці обставини, на думку позивача, свідчать про те, що на момент розгляду спору по суті залізнична колія за воротами належала позивачу на праві власності і не перебувала у власності ПВТП „Алмаз". Звертає увагу на те, що додаткова угода від 28 травня 2010 року до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року нотаріально не посвідчена і не зареєстрована, хоча дане майно є нерухомим. Отже, на момент укладення додаткової угоди від 28 травня 2010 року до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року ВАТ „Термопластавтомат" не був власником частини колії довжиною 30 п.м., яку продав, тому що він відчужив позивачу 46 п. м. колії ще в 2002 році, а тому не мав права продавати цю частину колії ПВТП „Алмаз" в 2010 році. Крім цього, на підтвердження купівлі додатково 30 п.м. колії ПВТП „Алмаз" у справі № 4/3/4380 надало суду видаткову накладну № 695 від 08.06.2010 року про оплату 3000 грн., яка свідчить про те, що дана оплата здійснена ПВТП „Алмаз" ВАТ „Термопластавтомат" за сталь листову та арматуру, а не за 30 п.м. залізничної колії. Враховуючи це, підсумовує позивач, спірна додаткова угода не є підставою для набуття сторонами прав та обов'язків і, зокрема, у ПВТП "Алмаз" не виникло право власності на залізничну колію довжиною 30 п.м., що знаходиться за воротами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному об'ємі.
Крім того, позивачем заявлено усне клопотання про необхідність виклику в судове засідання представника відповідача-2, однак вказане клопотання не обгрунтоване будь-якими підставами, а тому у його задоволенні належить відмовити. При цьому взято до уваги, що відповідач-2 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій висловив свою правову позицію щодо даного позову, а нез'явлення його представника в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи за наявними в ній матеріалами.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, посилаються на відсутність в позивача права власності на залізничну колію. Надали суду письмовий відзив, в якому зазначили, що для визнання додаткової угоди від 29.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р. недійсною в позивача відсутні підстави, оскільки йому відмовлено у праві власності на під'їзну залізничну колію довжиною 46 м.п. відповідно до: рішення господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009 р., постанови Житомирського апеляційного суду від 10.03.2010 р., ухвали господарського суду Хмельницької області від 19.10.2010 р., рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2010 р., постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р., постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р. Крім цього вказують, що згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 р. позивач купив у ВАТ "Термопластавтомат" приміщення металевих складів ОКСу, що розташовані в АДРЕСА_3, загальною площею 1574,3 кв.м. за 250000,00 грн., хоча експертна вартість цього майна склала 204600,00 грн. Зазначене майно передане позивачу згідно акту від 18.04.2002 р., в якому визначено, що комісія провела огляд та передачу приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м., складські площадки загальною площею 4118,00 кв.м., залізничну колію довжиною 46 п.м., зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами. Але комісія здала тільки приміщення металевих складів ОКСу. На підставі того, що залізнична колія довжиною 46 п.м. не відчужувалась, на думку відповідача 1, ВАТ "Термопластавтомат" відчужив ПВТП "Алмаз" під'їзну колію № 37 від стрілочного переводу № 115а до упору довжиною 174,7 м.п., в т.ч. 46 м.п., на які заявляє свої вимоги позивач. Також відповідач-1 зазначає, що доказом того, що позивач не купував 46 м.п. під'їзної колії, є проект відведення земельної ділянки, за яким позивачу в користування була відведена земельна ділянка, крім земельної ділянки під під'їзною колією, яка залишалась в користуванні ВАТ "Термопластавтомат". Відповідач-1 вказує, що є добросовісним набувачем колії № 37, в т.ч. її 46 м.п., що досліджено судами всіх інстанцій відповідно до вищезгаданих рішень.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причини не повідомив. В письмовому відзиві на позов проти пред'явлених позовних вимог заперечує, зазначаючи що права та законні інтереси позивача не порушені, позивач не є стороною договору купівлі - продажу від 07.09.2006 р. В підтвердження доводів посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2010 р. в справі № 4/07-10.
Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача-2 рекомендованим листом та отримана ним 22.04.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: Хмельницький район, село Малиничі.
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1376 Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство „Алмаз” зареєстроване як юридична особа за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Красовського, буд. 6/1, код 23829770.
15.02.2002 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Хмельницький, (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Термопластавтомат”, м. Хмельницький, (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець - ВАТ "Термопластавтомат" - зобов'язався передати у власність покупця - приватного підприємця ОСОБА_1 - приміщення металевих складів ОКСу, що розташовані в АДРЕСА_3, загальною площею 1574,3 кв.м. (склад Б-1 загальною площею 462,9 кв.м., склад В-1 загальною площею 1111,4 кв.м.), а покупець зобов'язався прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в договорі, та пройти реєстрацію даного приміщення у Хмельницькому бюро технічної інвентаризації.
В п. 1.4 Договору зазначено, що згідно довідки характеристики, виданої Хмельницькому БТІ, від 13.02.02 р. № 828 експертна вартість приміщення складів становить 204600 грн.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що продаж складів здійснюється за 250000 грн.
Відповідно до 3.1 Договору передача об'єкту здійснюється продавцем покупцю по акту (який є невід'ємною частиною даного договору) в 3-х денний строк з моменту оплати за даний об'єкт.
На підставі акту від 18.04.2002 р. комісією у складі нач. БЕБІСа ВАТ „Термопластавтомат” ОСОБА_9, бухгалтера ОСОБА_10, заступника фінансового директора ОСОБА_11, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 було проведено огляд та передачу приватному підприємцю ОСОБА_1 приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м., складської площадки загальною площею 4118 кв.м., залізничної колії довжиною 46 п. м., зовнішньої огорожі з залізобетонних плит з металевими воротами.
07.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „Термопластавтомат” (Продавець) та Хмельницькому приватним виробничо-торговельним підприємством "Алмаз", м. Хмельницький, (Покупець) укладено договір, відповідно до умов якого продавець - ВАТ „Термопластавтомат” - зобов'язався передати у власність покупцю - ХПВТП „Алмаз”, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити продавцеві вартість обладнання, що визначене у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно Витягу додатку № 1 у власність покупця передається під'їзна колія № 37 від стрілочного переводу № 115а до упору, довжиною 174,7 м. п., за ціною 17 470 грн.
Загальна сума договору складає 17 470 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що право власності на товар, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту повної оплати товару та підписання акту приймання-передачі.
Згідно Витягу акту приймання-передачі під'їзної колії від 21.11.2006 р. комісія у складі технічного директора ОСОБА_12, головного бухгалтера ОСОБА_13, заст. голови правління ген. директора по заг. питанням ОКСу, інженера-технолога ОСОБА_14, покупець ХПВТП „Алмаз” в особі генерального директора Витягу провели огляд та передачу ХПВТП „Алмаз” під'їзної колії № 37, довжиною 174,7 погонних метри, загальною вартістю 17 470 грн.
Як вбачається з Витягу з рішення чотирнадцятої сесії Хмельницькому міської ради від 07.11.2007 р. № 34 "Про припинення пра ва користування земельними ділянками та надання згоди на розроб ку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності, громадянам та внесення змін та доповнень до рішень сесії міської ради", для ВАТ "Термоп ластавтомат" було припинено право користування земельною ділян кою, а ПВТП "Алмаз" надано згоду на розробку проектів землеус трою щодо відведення земельної ділянки площею 1059 кв. м у м. Хмельницькому по АДРЕСА_1, під обслуговування під'їзної колії № 37.
28.05.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством „Термопластавтомат” (Продавець) та Хмельницькому приватним виробничо-торговельним підприємством "Алмаз" (Покупець) була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., відповідно до якої в зв'язку з технічною помилкою в Додатку № 1 до договору купівлі-продажу внесено зміни в Додаток № 1, а саме у графі 1 слова „кількість 174,7м” замінено на слова „кількість 204,7”, слова „сума, грн., в т.ч. ПДВ 17470,00” - на слова „сума, грн., в т.ч. ПДВ 20 470,00”. Також додатковою угодою від 28.05.2010 р. внесено аналогічні зміни в Акт прийому-передачі від 21.11.2006 р.
В рахунок проведення розрахунків за куплену додаткову залізничну колію довжиною 30 п.м. у розмірі 3000,00 грн. ПВТП „Алмаз” за видатковою накладною № 695 від 08.06.2010 р. відпущено ВАТ „Термопластавтомат” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Підставою зазначено: "Згідно Витягу Додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р.".
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009 р. у справі № 17/20/4800 (залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р.) в позові суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Хмельницькому бюро технічної інвентаризації та до відкритого акціонерного товариства „Термопластавтомат” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Хмельницьке приватне виробничо-торговельне підприємство „Алмаз” про визнання права власності на складську площадку загальною площею 4118,0 м.кв., залізничну колію довжиною 46 м.п., зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, що розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/6 відмовлено.
Так, під час розгляду даної справи судами встановлено, що в договорі купівлі-продажу від 15.02.2002 р. ОСОБА_1 та ВАТ „Термопластавтомат” засвідчили своє волевиявлення на купівлю-продаж лише металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м. Акт приймання-передачі від 18.04.2002 р. жодних прав і обов'язків, характерних для угоди як виду зобов'язання, не породжує, оскільки у ньому не зазначено, у власність чи у користування передається ОСОБА_1 складська площадка загальною площею 4118 кв.м., залізнична колія довжиною 46 м.п., зовнішня огорожа із залізобетонних плит з металевими воротами (в договорі купівлі-продажу від 15.02.2002 р. дані об'єкти не вказані), не зафіксовано, які права і обов'язки виникають між сторонами і якому інституту договірних зобов'язань вони характерні. Тобто на підставі цього акту ВАТ „Термопластавтомат” передало, а підприємець ОСОБА_1 прийняв вказане приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м., які є предметом договору купівлі-продажу від 15.02.2002 р. Крім того, на час звернення позивача до суду власником під'їзної колії є Хмельницьке приватне виробничо-торговельне підприємство „Алмаз”.
20.08.2010 р. на адресу суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду у даній справі від 08.12.2009 р. в частині визнання права власності на під'їзну залізничну колію довжиною 46 м.п., що знаходиться у АДРЕСА_2. Нововиявленою обставиною позивач вважає те, що під час розгляду справи № 4/3/4380 за позовом Хмельницькому приватного виробничо-торговельного підприємства „Алмаз” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ВАТ „Термопластавтомат”, йому стало відомо те, що в результаті огляду під'їзної залізничної колії, частина якої довжиною 46 п.м. була предметом у даній справі, становить 205 п.м. (не враховуючи стрілочного переводу, довжина якого складає 29,07 метри), а не довжина 174,7 метри, як було встановлено рішенням суду у справі № 17/20/4800 від 08.12.2009 р. Таким чином різниця становить 30 п.м. Внаслідок таких обставин ПВТП „Алмаз” як покупець та ВАТ „Термопластавтомат” як продавець внесли зміни до акту приймання-передачі по договору від 07.09.2006 р., внісши додатково 30 п.м. під'їзної залізничної колії. Укладання вказаного договору від 07.09.2006 р. стало однією із підстави відмови позивачу у позові.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.10.2010 р. у справі № 13/17/20/4800 (залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 р.) відмовлено у задоволені заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009 р. у справі № 17/20/4800 та його скасуванні в частині відмови у визнанні права власності на залізничну колію довжиною 46 м.п., яка знаходиться по вул. Курчатова, 8/6 у м. Хмельницькому, а рішення від 08.12.2009 р. у даній справі залишено без змін.
Під час перегляду рішення суду від 08.12.2009 р. за нововиявленими обставинами судом було встановлено, що незважаючи на те, яка довжина під'їзної колії виявлена заявником після прийняття рішення у справі та коли позивачу стало відомо про неї, така обставина не може вважатися нововиявленою, оскільки рішення суду першої інстанції, залишене без змін апеляційною та касаційною судовими інстанціями, мотивовано не фактичною наявністю чи відсутністю фактів встановлення чи невстановлення певного об'єму (розміру) спірного майна, а відсутність підтвердженого права власності позивача на майно в цілому, а не в частині.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.06.2010 р. у справі № 4/3/4380 в позові Хмельницькому приватного виробничо-торгівельного підприємства „Алмаз”, м. Хмельницький, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкритим акціонерного товариства „Термопластавтомат”, м. Хмельницький, та Хмельницькому міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький, про усунення перешкоди в користуванні під'їзною колією № 37 від стрілочного переводу № 115а до упору, довжиною 174,7 м., за адресою АДРЕСА_1, відмовлено. Під час розгляду справи судом було встановлено, що земельна ділянка ,на якій знаходиться під'їзна колія, у встановленому чинним законодавством порядку уповноваженим органом не передана на будь-яких правах позивачу, в тому числі й відповідачу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.05.2010 р. у справі № 4/97-10 (залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р.) відмовлено у задоволені позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Хмельницький, до відповідачів Хмельницькому приватного виробничо-торгівельного підприємства „Алмаз”, м. Хмельницький, та відкритого акціонерного товариства „Термопластавтомат”, м. Хмельницький, про визнання договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., укладеного між ВАТ „Термопластавтомат” та Хмельницькому ПВТП „Алмаз”, недійсним та застосування наслідків його недійсності. Судові рішення у справі № 4/97-10 ґрунтуються на тому, що позивачем (ОСОБА_1) не доведено право власності на залізничну колію довжиною 46 п.м., а тому відсутні докази порушеного права позивача в зв'язку з укладенням між ВАТ „Термопластавтомат” та Хмельницькому ПВТП „Алмаз” договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р.
Позивач, вважаючи, що залізнична колія довжиною 30 п.м., яка розташована в місті Хмельницькому по вул. Курчатова, 8, належить останньому на праві власності, звернувся до суду з позовом визнати недійсною додаткову угоду від 28.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., укладену між ВАТ "Термопластавтомат" та Хмельницькому ПВТП "Алмаз", про продаж залізничної колії довжиною 30 п.м., що знаходиться за воротами, придбаними ним згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 р.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Згідно Витягу п. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть учать ті самі сторони.
Згідно Витягу з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, право на звернення до суду має особа, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави звільнення обставин від доказування у розгляді господарського спору. Зокрема, відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського спору під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту порушення спірною додатковою угодою до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р. його охоронюваних прав чи законних інтересів, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують, що йому належить на праві власності залізнична колія довжиною 46 п.м. (рішення господарського суду по справі № 17/20/4800 від 08.12.2009 року, постанова Житомирського апеляційного суду від 10.03.2010 р., постанова Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р.).
Позивач не є стороною оспорюваної додаткової угоди до договору, а тому ця додаткова угода до договору купівлі-продажу не створює для нього ніяких прав і не покладає на нього будь-яких обов'язків.
Посилання позивача на те, що додаткова угода від 28.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р. нотаріально не посвідчена і не зареєстрована, посвідчення якої є обов'язковим, так як залізнична колія є нерухомими майном, оскільки це майно пов'язане з землею, до уваги судом не беруться з огляду на наступне.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Спірною угодою від 28.05.2010 р. вносились зміни до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р., що укладений у простій письмовій формі, та який в судовому порядку не визнаний недійсним (рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2010 р. у справі № 4/97-10 залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р.).
При цьому судом прийнято до уваги, що ст. 215 ЦК України не передбачає такої підстави для визнання правочину недійсним як недодержання в момент вчинення останнього сторонами вимог ч. 4 ст. 203 ЦК України, зокрема, що стосується форми вчинення правочину.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту належності залізничної колії довжиною 30 п.м. до об'єкту нерухомого майна.
Таким чином, усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України сторонами додержані, а саме: додаткова угода від 28.05.2010 р. до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 р. відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали додаткову угоду мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (в процесі розгляду справи протилежного не доведено); волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками сторін; за оспорюваною угодою настали реальні правові наслідків, що обумовлені нею.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що спірна угода не відповідає вимогам закону, а також не встановлено інших підстав недійсності такої угоди, з врахуванням недоведення позивачем факту порушення його охоронюваних прав чи законних інтересів, укладенням додаткової угоди до договору між відповідачами, суд не знаходить підстав для визнання недійсною оспорюваної позивачем додаткової угоди до договору, а отже, і для задоволення позову.
Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в позові.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
Віддруковано 4 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3,4. відповідачам.
Повне рішення складено та підписано 30.05.2011 р.
Помічник судді Гураль Л.Л.