Справа № 2-116/11
28 березня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Воробйової С.О.,
при секретарі - Жабенко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни», третя особа по справі: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни», третя особа по справі: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2009 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п.«г» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року та провадження по справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, закрито. Згідно вищевказаної постанови ОСОБА_2, будучи медичним працівником, працюючи на посаді лікаря-ортопеда Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни», виконуючи свої професійні обов'язки по обслуговуванню та лікуванню хворих, 10.01.2008 року обстежив ОСОБА_1 та встановив діагноз «плече-лопаточний періартерііт», після чого приступив до лікування. Під час лікування, ОСОБА_2, проявивши злочинну недбалість, не належним чином виконуючи свої професійні обов'язки, що виразилося у порушенні інструкції по застосуванню медичного препарату «Кеналог-40», не з'ясувавши у ОСОБА_1, який страждав на язву дванадцятіперстної кишки, про наявність протипоказань до застосування вищезазначеного препарату, у тому числі про захворювання, наявність яких є абсолютним протипоказанням до застосування даного препарату та може привести до тяжких наслідків, 11.01.2008 року у перев'язочному кабінеті госпіталю провів йому білясуглобну блокаду лівого плечового суглобу препаратом «Кеналог-40», а саме провів ін'єкцію даного препарату в об'ємі 40 мл. На слідуючий день,12.01.2008 року, ОСОБА_2 порушивши інструкцію по застосуванню медичного препарату «Кеналог-40», згідно якої повторне застосування препарату слід проводити не раніше ніж чім через два тижні, повторно, у перев'язочному кабінеті госпіталю, зробив йому ін'єкцію препаратом «Кеналог-40» в об'ємі 40 мл. На слідуючій день, 13.01.2008 року, у ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я, що виразилося у розвитку запального процесу, загостренні болючих відчуттів, в результаті чого 11.02.2008 року він був госпіталізований у відділення кістково-гнійної інфекції міської клінічної лікарні №6 м. Сімферополя з діагнозом «параартикулярна флегмона лівого плечового суглоба». Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні по 07.03.2008 року, йому були проведені дві операції у зв'язку з видаленням гною та некротіческих мас з порожнин в області м'яких тканин лівого плечового суглобу. Підставою до виникнення ускладнень у вигляді флегмони лівого плечового суглобу у нього було недотримання інструкції по введенню препарату, а також наявності у нього ряду хронічних захворювань, яки зніжують імунно-захисні сили організму. У зв'язку з вищенаведеними діями ОСОБА_2 позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. В результаті дій лікаря ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків, позивачу спричинена матеріальна шкода у сумі 457,40 грн., яка складається з вартості витрат на лікування у стаціонарі міської клінічної лікарні №6 м. Сімферополя у період перебування на лікуванні з 11.02.2008 року по 07.03.2008 року. Крім того, позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він зазнав фізичну біль, страждання та переживання, був порушений його нормальний життєвий уклад, оскільки він не міг нормально жити та працювати. Моральні страждання також усугубилися некоректною поведінкою ОСОБА_2 по відношенню до нього. На відшкодування моральної шкоди позивач просить стягнути з відповідача 50000 грн. З вищенаведених підстав, посилаючись на ст.ст.1166,1167,1172 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на правову допомогу у сумі 2700 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги по тих же підставах та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.31,68-69), у яких зазначається, що матеріальна та моральна шкода, спричинена позивачу у зв'язку з діями лікаря ОСОБА_2 повинна відшкодовуватися саме ОСОБА_2, як особою, яка цю шкоду завдала.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження та обґрунтування суми позовних вимог.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали кримінальної справи №1-70/2009 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, та медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №1363, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що наказом №237 від 31.03.2003 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду лікаря-ортопеда-травматолога Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» з 01.04.2003 року (а.с.118)
Згідно з постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2009 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п.«г» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року та провадження по справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, закрито. Згідно вищевказаної постанови ОСОБА_2, будучи медичним працівником, працюючи на посаді лікаря-ортопеда Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни», виконуючи свої професійні обов'язки по обслуговуванню та лікуванню хворих, 10.01.2008 року обстежив ОСОБА_1 та встановив діагноз «плече-лопаточний періартерііт», після чого приступив до лікування. Під час лікування, ОСОБА_2, проявивши злочинну недбалість, не належним чином виконуючи свої професійні обов'язки, що виразилося у порушенні інструкції по застосуванню медичного препарату «Кеналог-40», не з'ясувавши у ОСОБА_1, який страждав на язву дванадцятіперстної кишки, про наявність протипоказань до застосування вищезазначеного препарату, у тому числі про захворювання, наявність яких є абсолютним протипоказанням до застосування даного препарату та може привести до тяжких наслідків, 11.01.2008 року у перев'язочному кабінеті госпіталю провів ОСОБА_1 білясуглобну блокаду лівого плечового суглобу препаратом «Кеналог-40», а саме провів ін'єкцію даного препарату в об'ємі 40 мл. На слідуючий день, 12.01.2008 року, ОСОБА_2 порушивши інструкцію по застосуванню медичного препарату «Кеналог-40», згідно якої повторне застосування препарату слід проводити не раніше ніж чім через два тижні, повторно, у перев'язочному кабінеті госпіталю, зробив йому ін'єкцію препаратом «Кеналог-40» в об'ємі 40 мл. На слідуючій день, 13.01.2008 року, у ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я, що виразилося у розвитку запального процесу, загостренні болючих відчуттів, в результаті чого 11.02.2008 року ОСОБА_1 був госпіталізований у відділення кістково-гнійної інфекції міської клінічної лікарні №6 м. Сімферополя з діагнозом «параартикулярна флегмона лівого плечового суглоба». ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні по 07.03.2008 року, де йому були проведені дві операції у зв'язку з видаленням гною та некротіческих мас з порожнин в області м'яких тканин лівого плечового суглобу. Підставою до виникнення ускладнень у вигляді флегмони лівого плечового суглобу у ОСОБА_1 було недотримання інструкції по введенню препарату, а також наявності у нього ряду хронічних захворювань, яки зніжують імунно-захисні сили організму. У зв'язку з вищенаведеними діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.77-78).
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого міської клінічної лікарні №6 швидкої медичної допомоги м. Сімферополя від 18.10.2010 року ОСОБА_1 знаходився у відділенні кістково-гнійної інфекції з 11.02.2008 року по 07.03.2008 року з діагнозом «параартикулярна флегмона лівого плечового суглоба» (а.с.87а).
Наказом Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» №182-к від 19.03.2008 року ОСОБА_2 був звільнений з посади лікаря-ортопеда-травматолога з 19.03.2008 року за власним бажанням (а.с.79).
Наведені обставини також не спростовані й поясненнями сторін по справі.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, саме з Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, яка складається з витрат на лікування, а саме: придбання медичних препаратів, які були призначені йому у період лікування у відділенні кістково-гнійної інфекції міської клінічної лікарні №6 швидкої медичної допомоги м. Сімферополя з 11.02.2008 року по 07.03.2008 року (а.с.87 б), придбання та вартість яких підтверджується квитанціями та чеками на а.с.12, а також відповідями на запити суду аптечних установ про вартість медичних препаратів (а.с.93-94,109,111).
В той же час, позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, яка була заявлена позивачем у сумі 457,40 грн., підлягають частковому задоволенню у сумі 444,10 грн. відповідно до наданих позивачем квитанцій та чеків (а.с.12).
В іншій частині позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки ним не надано належних доказів на її підтвердження.
Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що дійсно позивачу крім матеріального збитку спричинена також моральна шкода, оскільки він зазнав фізичну біль, страждання та переживання, був порушений його нормальний життєвий уклад, враховуючи, що він не міг нормально жити та працювати.
Разом з тим, суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 50000 грн. є завищеними і стягненню підлягає лише сума в 3000 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача з Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» також підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при розгляді справи, а саме витрати на правову допомогу.
Відповідно до наданих позивачем квитанцій його витрати на правову допомогу склали 2700 грн. (а.с.5,6,7,8), однак, суд вважає, що вимоги позивача про стягання витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню у сумі 257,20 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до якої граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Також, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120 грн..
На підставі викладеного, ст.ст.15,22,23,1166,1167,1172 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,84, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни», третя особа по справі: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 444,10 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 257,20 грн., а всього 3701 (три тисячі сімсот одна) грн. 30 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Кримської республіканської установи «Клінічний госпіталь інвалідів і ветеранів війни» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: