"11" травня 2011 р. Справа № 08/151-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю :
військового прокурора - Пузиревський І.О. (посвідчення №784 від 13.07.10),
представників:
позивача - ОСОБА_1. (довіреність № 17 від 31.12.10),
1-го відповідача - ОСОБА_2. (довіреність № 8 від 06.01.11),
2-го відповідача -ОСОБА_3 (довіреність №15-15/5-43 від 04.01.11),
третьої особи - ОСОБА_1. (довіреність № 17 від 31.12.10),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" (вх. №1185 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.11 у справі № 08/151-10
за позовом Приватного підприємства "Антіма", м. Каунас, Литовська республіка,
до 1)Військової частини А-1361, м. Харків 2)Управління державного казначейства в Харківській області, м. Харків,
за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, м.Харків,
про визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту та застосування реституції;
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", м.Каунас, Литовська республіка,
до 1)Військової частини А-1361, м. Харків; 2)Управління державного казначейства в Харківській області, м. Харків,
за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, м.Харків,
про визнання контракту недійсним, проведення реституції та відшкодування шкоди у розмірі 589589,00 грн.
Господарськими судами з 2003 року розглядається позов ПП «Антіма», в якому дане підприємство просить визнати контракт № 18/05 від 17.05.98, укладений між Військовим складом 3077 та ПП "Антіма" недійсним, провести по недійсній угоді реституцію та стягнути з правонаступника Військового складу № 3077 - Військової частини А-1361 280525,00 грн.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.08 у справі № 49/94-08 в задоволенні позову ПП "Антіма" було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 року по справі № 49/94-08 вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 06.08.08 скасовано та передано справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.09 у справі №58/43-09 (н.р. 49/94-08), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.09, позовні вимоги позивача про визнання контракту №18/05 від 17.05.98 недійсним та проведення по недійсній угоді двосторонньої реституції задоволено. Визнано контракт №18/05 від 17.05.1998 року, укладений між Військовим складом №3077 та ПП „Антіма” недійсним. Стягнуто з Військової частини А-1361 на користь ПП „Антіма” в порядку реституції 985211,14 грн., 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат за сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ПП „Антіма” на користь Військової частини А-1361 в порядку реституції 350 624,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду від 24.11.09 скасовано рішення господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №58/43-09 та передано справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області; в ході нового розгляду справі присвоєно номер 33/284-09.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.10 у справі №33/284-09 в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.10 у справі №33/284-09 рішення господарського суду Харківської області від 15.06.10 скасовано з передачею справи на новий розгляд до цього ж господарського суду у іншому складі суддів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.11 залучено ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", м. Каунас, в якості третьої особи із самостійними вимогами на стороні позивача, та прийнято до розгляду позовну заяву вказаної третьої особи про визнання контракту недійсним, проведення реституції та відшкодування шкоди у розмірі 589589,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калініченко Н.В., судді Добреля Н.С., Жигалкін І.П.) у задоволенні клопотання позивача, ПП "Антіма", про визнання причини пропуску строку позовної давності поважною відмовлено; в задоволенні клопотання першому відповідачу відмовлено; в задоволенні позову ПП "Антіма" відмовлено в повному обсязі; відмовлено ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" в задоволенні клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними; в задоволенні позову ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" відмовлено в повному обсязі.
Третя особа - ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" - із рішенням не погодилася, звернулася з апеляційною скаргою (із подальшими додатковими поясненнями), в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю; постановити нове рішення, в якому визнати контракт №18/5 від 17.05.98, укладений між ПП "Антіма" та військовим складом №3077, недійсним; стягнути з правонаступника військового складу №3077 - Військової частини А-1361 в порядку двосторонньої реституції 589589,00 грн.; відмовити ПП "Антіма" в задоволенні позову у зв'язку з передачею ним позовних вимог ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл".
Першим відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Військова частина А-1361, посилаючись на безпідставність аргументів заявника скарги, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа, ПП Антіма, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам чинного законодавства та судовій практиці, просить задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати зазначене рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.11 розгляд справи було відкладено та запропоновано першому відповідачеві, військовій частині А-1361, надати для огляду в судовому засіданні оригінали платіжних доручень №963 від 27.11.98 та №752 від 10.12.98 та відповідних банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи.
Першим відповідачем надано суду додатковий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оригінали вищевказаних платіжних доручень не збереглися, оскільки знищені у встановленому порядку у 2002 році відповідно до наказу Міністра оборони СРСР від 15.11.75 №0215, який на той час був чинним.
Разом з тим, першим відповідачем надано для огляду в судовому засіданні 11.05.11 том №1 книги банківських виписок (за період з 14.01.98 по 30.12.98), в якій містяться оригінали банківських виписок за 27.11.98 та 10.12.98.
Другий відповідач - Управління державного казначейства в Харківській області -письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні представником другого відповідача зазначено, що Управління державного казначейства в Харківській області просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу третьої особи -без задоволення.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
17.05.98 між ПП "Антіма" і Військовим складом № 3077, правонаступником якого є перший відповідач у справі, було укладено контракт №18/05 про поставку рибопродукції (сардинелли свіжомороженої) у кількості 161 тонн, який за своїм суб'єктним складом є зовнішньоекономічним контрактом. За умовами договору позивачем було поставлено Військовому складу № 3077 160020 кг свіжомороженої риби вартістю 740 доларів США за 1 тонну, всього на суму 118414,8 доларів США по інвойсу № 2146650.
Як встановлено судами в ході попереднього розгляду даної справи, першим відповідачем було порушено строки оплати, передбачені пунктом 4.2 контракту, у зв'язку з чим ПП «Антіма»звернулося до арбітражного суду з позовом щодо стягнення з військового складу №3077 (правопопередника Військової частини А-1361) вартості поставленої продукції.
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 19.11.98 у справі №10237/3-05 (між тими ж сторонами) встановлено факт перерахування відповідачем позивачу суми коштів, еквівалентної 63405,10 доларів США, та визначено залишок заборгованості за поставлений товар в сумі 188624,89 грн.
Як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, вказаний факт в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню (рішенням арбітражного суду від 19.11.98 у справі № 10237-3-05 присуджено до стягнення з відповідача (першого відповідача у даній справі) 188624,89 грн. основного боргу, 140000,00 грн. пені та 1700,00 грн. державного мита).
Матеріалами справи підтверджується, що перший відповідач, після ухвалення вказаного рішення арбітражного суду Харківської області повністю погасив основний борг -відповідно до платіжних документів, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.33 -36). Оригінали банківських виписок надано апеляційному господарському суду для огляду в судовому засіданні 11.05.11. Як вбачається із даних доказів, у відповідних платіжних документах поряд з посиланням на рішення арбітражного суду від 19.11.98 в якості призначення платежу зазначено «за продукти харчування»- що є підтвердженням факту сплати першим відповідачем саме суми основного боргу, тобто безпосередньо вартості поставленої рибопродукції. Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що несплаченою лишилась сума пені в розмірі 140000,00 грн.
В ході апеляційного провадження представник ПП «Антіма»та ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" наполягав на тому, що військовим складом №3077 (правопопередником військової частини А-1361) не в повному обсязі виконано рішення арбітражного суду Харківської області від 19.11.98 у справі №10237/3-05 саме щодо сплати основної заборгованості за рибопродукцію, отриману за контрактом №18/05 від 17.05.98.
З приводу даних заперечень колегія суддів зазначає, що невиконання чи неналежне виконання умов договору може бути підставою для пред'явлення позову про розірвання договору. Враховуючи, що предметом розгляду в даній справі є визнання спірного контракту недійсним, суд апеляційної інстанції вважає, що факт виконання або невиконання зобов'язань за даним правочином не впливає на вирішення спору -про що, зокрема, було зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 16.12.08 в даній справі (т.2, а.с.153).
Разом з тим, обставини щодо реалізації права ПП «Антіма»на отримання коштів за поставлену рибопродукцію згідно з контрактом №18/05 від 17.05.98 мають значення для надання оцінки правомірності звернення ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" (яке не було стороною спірного контракту) з позовною заявою про визнання даного контракту недійсним.
Як зазначено в договорі цесії №2146650/Х від 17.02.11, ПП «Антіма»(цедент) передало ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" (цесіонарій) право вимоги із повернення основної суми заборгованості в обсязі 140000,00 грн. згідно з рішенням арбітражного суду Харківської області від 19.11.98 у справі №10237/3-05; дані права вимоги витікають із відмови Центрального військового складу №3077 Міністерства оборони України (на даний час -в/ч А-1361) оплатити рибопродукцію, поставлену ПП «Антіма»за інвойсом NR 2146650 від 26.05.98.
Проте, як уже зазначалося вище, право вимоги ПП «Антіма»до військового складу №3077 щодо оплати поставленої рибопродукції було реалізовано шляхом подання позову до арбітражного суду Харківської області у 1998 році (відповідне рішення від 19.11.98 набрало законної сили і виконувалося з боку військового складу №3077, тому твердження представника позивача та третьої особи про відмову першого відповідача від виконання даного рішення не відповідають обставинам справи).
Крім того, як обґрунтовано зазначає перший відповідач у наданих апеляційному господарському суду поясненнях, сума 140000,00 грн. (на стягненні якої з першого відповідача наполягає позивач) рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.03 у справі №40/342-03, яке в цій частині набрало чинності відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 07.10.04 (т.2, а.с.77 -91) -була стягнута на користь ПП «Антіма»з Управління Державного казначейства України в Харківській області внаслідок невиконання останнім наказу арбітражного суду Харківської області від 19.11.98 у справі №10237/3-05.
У судовому засіданні 11.05.11, на запитання суду -чи було виконано вищевказане судове рішення щодо стягнення на користь ПП «Антіма»140000,00 грн. і чи отримав позивач зазначені кошти -представником позивача не було надано відповіді. Тобто, колегія суддів зазначає, що, стверджуючи про багаторічні безуспішні намагання захистити в українських судах свої права, ПП «Антіма»разом з тим не володіє інформацією щодо виконання судових рішень, прийнятих на його користь.
Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. Як вбачається зі змісту даної норми (у співвідношенні з вимогами статей 3, 509 ЦК України щодо засад добросовісності, розумності та справедливості, на яких повинні ґрунтуватися зобов'язання), за договором цесії може бути передано лише дійсну вимогу, тобто право, яке підлягає реалізації. Проте, як уже зазначалося, на момент укладення вищевказаного договору цесії у цедента (ПП «Антіма») право вимоги до першого відповідача було відсутнє, відповідно, воно не виникло і у цесіонарія (ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл").
Більше того, як вбачається з апеляційної скарги ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" та відзиву ПП «Антіма»на дану апеляційну скаргу, ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", укладаючи у 2011 році вищевказаний договір цесії, взагалі не мало наміру звертатися з вимогою про стягнення з першого відповідача заборгованості 140000,00 грн. -оскільки, за твердженнями позивача та третьої особи, ще у 2003 році і ПП «Антіма», і ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" довідалися про можливу наявність підстав для визнання недійсним контракту №18/05 від 17.05.98 (згідно з умовами якого з військового складу №3077 було стягнуто заборгованість на користь ПП «Антіма»за рішенням арбітражного суду Харківської області від 19.11.98 у справі №10237/3-05).
Колегія суддів також зазначає, що на момент укладення даного договору (лютий 2011 року) тривав судовий розгляд справи за позовом ПП «Антіма»про визнання недійсним контракту №18/05 від 17.05.98, причому ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" було про це відомо і одразу після підписання договору цесії вказане товариство вступило в дану справу як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору (про визнання спірного контракту недійсним та проведення реституції).
Тобто, як вбачається із вищенаведених обставин справи, предметом зазначеного договору цесії є заміна кредитора у зобов'язанні, яке на момент укладення договору цесії припинено у зв'язку з виконанням (про що зазначалося вище) та яке жодна із сторін договору не вважає дійсним і не розраховує на реальне настання правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості з першого відповідача.
При цьому, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду (на підставі системного аналізу змісту статей 509, 512, 514, 516, 519 ЦК України) та не спростовано третьою особою в апеляційній скарзі, за договором цесії стороною не набувається право на визнання недійсним договору (правочину) та здійснення реституції -оскільки йшлося лише про передання права вимоги щодо виконання судового рішення у повному обсязі, а не про передання прав продавця за контрактом №18/05 від 17.05.98.
В апеляційній скарзі ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за договором цесії стороною не набувається право на визнання договору недійсним та здійснення реституції, і водночас зазначає: «суд першої інстанції помилково визначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання спірного контракту недійсним, за договором цесії передав цю вимогу ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", тобто ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" звернулося до суду із зазначеною вимогою на підставі договору цесії від 17.02.11». Колегія суддів зазначає, що ні з вищевказаного суперечливого формулювання, ні з подальших пояснень представника позивача та третьої особи не вбачається, з яких саме фактичних та правових підстав третя особа зацікавлена у визнанні спірного контракту недійсним.
Посилання третьої особи в позовній заяві на те, що ПП «Антіма»протягом дванадцяти років безрезультатно намагається захистити свої права в господарських судах України, а тому запросило ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" як американське підприємство взяти участь у даному судовому процесі враховуючи свій борг перед даним товариством, а також не зовсім коректне відношення судів до литовських підприємств (т.8, а.с.75) фактично містить безпідставне та нічим не доведене звинувачення на адресу господарських судів України в упередженому ставленні саме до литовських підприємств, що, на думку колегії суддів, є відвертим проявом неповаги до суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вказане посилання ПП «Антіма»на участь у тривалих судових процесах додатково підтверджує факт реалізації даним підприємством свого права вимоги щодо стягнення коштів за поставлену рибопродукцію (а відтак -відсутність підстав для передання цього права за договором цесії іншим особам).
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, як вбачається з даної норми, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є наявність у особи, що заперечує його дійсність, відповідної заінтересованості. ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на статті 15, 16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Проте ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, ні в усних поясненнях представника не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення прав даного товариства у зв'язку з недотриманням вимог чинного законодавства при укладенні контракту №18/05 від 17.05.98 між ПП «Антіма»та військовим складом №3077 (а саме, у зв'язку з відсутністю у покупця статусу юридичної особи, відсутністю реєстрації його як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та іншими обставинами, на які посилаються позивач та третя особа).
Натомість, як вбачається з позовної заяви ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" (т.8, а.с.74), а також -з апеляційної скарги (т.9, а.с.4), третя особа пов'язує факт порушення своїх прав (а саме, неотримання коштів від ПП «Антіма»за поставлену даному підприємству рибопродукцію) з тим, що заборгованість ПП «Антіма»перед ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" виникла у зв'язку з відмовою військового складу належним чином розрахуватися за поставлену рибопродукцію -тобто йдеться про обставини, пов'язані саме з виконанням контракту №18/05 від 17.05.98, а не про той факт, що при його укладенні було порушено вимоги чинного законодавства.
Про суперечливість позиції третьої особи у даній справі свідчить також той факт, що ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі нею не зазначено, на чию користь ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" просить стягнути кошти з першого відповідача в порядку двосторонньої реституції.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені приписи статей 15, 16, 509, 512, 514, 516, 519 ЦК України, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність у ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" права на визнання недійсним контракту №18/05 від 17.05.98, отже у позові ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" має бути відмовлено з огляду на недоведеність даним товариством факту порушення його прав при укладенні спірного контракту. Тому в цій частині оскаржуване рішення, на думку колегії суддів, має бути залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" -без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Зокрема, на думку колегії суддів, важливою обставиною, якій має бути надано відповідну правову оцінку, є дотримання місцевим господарським судом вимог статті 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, які містяться у постанові касаційної інстанції, для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Так, у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 16.12.08 (т.2, а.с.151), місцевим господарським судом перевірено наявність статусу юридичної особи у першого відповідача на момент укладення спірного контракту №18/05 від 17.05.98, застосовано до даних правовідносин статті 45, 568 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час підписання спірної угоди), ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції чинній на час підписання спірної угоди), враховано рішення Конституційного Суду України від 26.11.98 №16-рп/98 (справа № 1-17/98) у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 6 Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" і статті 154 ЦК Української РСР (справа про порядок підписання зовнішньоекономічних договорів) -та у відповідності до вищевказаних норм зроблено обґрунтований висновок про те, що на момент укладення спірного контракту перший відповідач не був юридичною особою у розумінні ст. 23 ЦК УРСР, а також про те, що при укладенні даного контракту мали місце інші порушення чинного законодавства (зокрема, підписання його зі сторони першого відповідача лише однією особою) -що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про наявність у ПП «Антіма»права на позов (у межах встановленої законом позовної давності).
Разом з тим, у відповідності до вказівок, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 16.12.08 у справі № 49/94-08, від 24.11.09 у справі № 58/43-09 та від 12.10.10 у справі №33/284-09, місцевим господарським судом з'ясовано питання щодо позовної давності та надано оцінку твердженням позивача стосовно наявності підстав для відновлення вказаного строку з урахуванням чинної постанови Вищого господарського суду України від 07.10.04 у справі № 40/342-03.
Колегія суддів зазначає, що з тексту вищевказаної постанови Вищого господарського суду України від 07.10.04 у справі №40/342-03 (т.2, а.с.88) не вбачається жодних підтверджень відсутності пропуску позовної давності з боку ПП «Антіма», а лише зазначено, що позовну заяву про визнання контракту №18/05 від 17.05.98 недійсним даним підприємством було подано 20.10.03 і що дану позовну вимогу господарські суди розглянули з порушенням приписів ст.58, 64 ГПК України, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала про порушення провадження відносно зазначеної позовної заяви та підстави об'єднання позовних вимог.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
За правилами статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.
У відповідності до статті 76 чинного на час укладення контракту ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивач, будучи стороною спірного контракту №18/05 від 17.05.98, повинен був дізнатися про порушення своїх прав в момент підписання даного зовнішньоекономічного контракту. Адже, як вбачається з обставин справи, ПП «Антіма»мало реальну змогу дізнатися про будь-які порушення свого права, дослідити документи контрагента за договором - Військового складу №3077 - на відповідність їх вимогам чинного законодавства (зокрема, Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність", Цивільного Кодекс УРСР та інших нормативно-правових актів), в тому числі - і щодо статусу та повноважень особи, з якою укладався контракт.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про те, що перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання спірного контракту недійсним закінчився 17.05.01, тоді як позов було подано у листопаді 2003 року - за межами встановленої законом позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Антіма»визнано факт пропущення вищевказаного трирічного строку та подано відповідне клопотання від 14.05.09 (т.4, а.с.12) про його відновлення.
Згідно з статтею 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Аналогічне положення міститься і у статті 267 чинного Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, дослідивши та вивчивши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, обґрунтовано дійшов висновку, що порушене право ПП “Антіма” не підлягає захисту, оскільки наведені позивачем причини не свідчать про неможливість своєчасного пред'явлення позову, позивачем не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку, встановленого ч 1 ст. 71 ЦК УРСР.
Даний висновок додатково підтверджується копією постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.04 у справі №12/7, наданою третьою особою для долучення до матеріалів справи (т.8, а.с.104). Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що контракт №18/05 від 11.06.98 із військовим складом №2517 (який, за твердженнями ПП «Антіма»та ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", є аналогічним до спірного контракту №18/05 від 17.05.98) визнано недійсним рішенням арбітражного суду АР Крим від 06.09.99 у справі за позовом ПП «Антіма». Тобто, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, вказаний доказ, наданий самим же апелянтом, спростовує твердження ПП «Антіма»про те, що позивач довідався про наявність підстав для визнання недійсним аналогічного контракту з військовим складом №3077 лише у 2003 році.
При цьому, в ході неодноразового розгляду справи судами різних інстанцій позивачем не надано жодних доказів наявності будь-яких об'єктивних обставин, які б перешкодили отриманню інформації про порушення прав ПП «Антіма»при укладенні спірного контракту. На думку колегії суддів, місцевим господарським судом, виходячи з вищенаведених норм Цивільного кодексу УРСР, також обґрунтовано зазначено, що неодноразове уточнення позивачем позовних вимог шляхом виключення окремих підстав позову жодним чином не впливає на початок перебігу позовної давності.
Колегія суддів враховує також, що у позовній заяві (т.1, а.с.3) ПП «Антіма»зазначало, що нові обставини, які дозволили звернутися до суду з позовом про визнання спірного контракту недійсним, були виявлені позивачем протягом 2001 - 2003 років (при цьому, не конкретизовано, коли саме).
І лише після того, як Вищий господарський суд України у постанові від 16.12.08 у справі №49/94-68 зазначив про необхідність встановлення обставин, пов'язаних з позовною давністю, позивачем в ході нового розгляду справи було подано клопотання від 14.05.09 (т.4, а.с.12), в якому ПП «Антіма»стверджувало, що про порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного контракту йому стало відомо лише у жовтні 2003 року. А після подальшого зазначення Вищим господарським судом України про наявність обставин, які можуть бути підставою для висновку про пропущення ПП «Антіма»позовної давності (постанови від 24.11.09 у справі № 58/43-09 та від 12.10.10 у справі №33/284-09) позивач 17.02.11 укладає договір цесії з ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл", яке 18.02.11 вступає у справу як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору. Вказана процесуальна дія, на думку суду апеляційної інстанції, додатково свідчить про те, що позивачем визнано неможливість відновлення пропущеного строку звернення ПП «Антіма» до суду з вимогою про визнання спірного контракту недійсним.
Отже, вищевикладені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відмови у позові ПП «Антіма»на підставі пропущення позовної давності. Колегія суддів також зазначає, що у даній частині рішення сторонами не оскаржується. Більше того, у відзиві на апеляційну скаргу третьої особи ПП «Антіма» зазначає, що просить задовольнити в повному обсязі апеляційну скаргу, в якій ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" просить у позові ПП «Антіма»відмовити.
Як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог третьої особи, ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" -оскільки матеріалами справи спростовується твердження про наявність у даного товариства права вимоги щодо визнання спірного контракту недійсним.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом, на виконання приписів статті 111-12 ГПК України, було також обґрунтовано вказано на пропущення третьою особою позовної давності (про застосування позовної давності заявлено першим відповідачем у відзиві на позовну заяву третьої особи, т.8, а.с.127). Адже третьою особою у наданих місцевому та апеляційному господарським судам поясненнях було неодноразово зазначено, що ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл" довідалося про порушення його прав іще у 2003 році (по закінченню строку генерального контракту, укладеного з позивачем).
При цьому в наданому місцевому господарському суду клопотанні про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності для подання позовної заяви №2/18 від 18.02.11 (т.8, а.с.123) третьою особою не аргументовано, яким чином подання ПП «Антіма»позовної заяви про визнання даного контракту недійсним у 2003 році призвело до переривання строку позовної давності для ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл», і якщо ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»дійсно пов'язувало перебіг позовної давності з даною обставиною, то з яких підстав вказане товариство вважало за можливе звернутися з відповідними самостійними вимогами на предмет спору в той час, як позов ПП «Антіма»ще не було розглянуто по суті, і позивач не відмовився від позовних вимог у встановленому порядку.
Договір цесії від 17.02.11, як уже зазначалося, не може бути належною правовою підставою для визнання факту виникнення у ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»відповідного права вимоги -з мотивів, що були наведені вище, а також враховуючи ту обставину, що третьою особою не аргументовано, чому вказаний договір сторонами було укладено лише у 2011 році (враховуючи, що ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»іще у 2003 році дійшло висновку про порушення своїх прав як постачальника рибопродукції, крім того, у справу №12/7 за позовом ПП «Антіма»до Центрального військового складу №231, яка, на думку позивача та третьої особи є аналогічною до справи, що розглядається, ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»у 2003 році вступило в якості третьої особи на підставі відповідного договору цесії від 30.01.03).
Колегія суддів також враховує, що подання ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл» позовної заяви наступного дня після укладення договору цесії не свідчить про те, що вказаним товариством не пропущено позовну давність, оскільки, як уже зазначалося вище, на момент укладення вищевказаного договору цесії ПП «Антіма»пропустило позовну давність щодо звернення до суду з вимогою про визнання спірного контракту недійсним, відповідно, дану прострочену вимогу не могло бути передано ЗАТ "Атлантік фіш Інтернешнл".
За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ПП «Антіма»та ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції на підставі системного аналізу матеріалів справи та вимог чинного законодавства також зазначає, що дії ПП «Антіма»та ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»(з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, зміни підстав позову, фактичної заміни позивача у справі третьою особою з метою) свідчать про недобросовісне використання даними учасниками процесу процесуальних прав з метою безпідставного стягнення з Державного бюджету України значної суми коштів.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення в цій частині.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.11 у справі №08/151-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл»залишити без задоволення.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Слободін М.М.
Повний текст постанови підписано 16.05.11.