Харківський апеляційний господарський суд
"12" травня 2011 року Справа № 21/272
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
при секретарі Гурдісовій А.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Приватного підприємства «Полтавасервісінвест», м. Полтава (вх. № 1802 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14 березня 2011 року по справі № 21/272
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЗБВ № 7», м. Полтава
до Приватного підприємства «Полтавасервісінвест», м. Полтава
про стягнення 210020,86 грн.
встановила:
Позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЗБВ № 7»у листопаді 2010 року звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Полтавасервісінвест»на свою користь 210020,86 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунків за отриманий від позивача товар.
В процесі розгляду справи, 11 лютого 2011 року, позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно Приватного підприємства «Полтавасервісінвест»; грошові кошти Приватного підприємства «Полтавасервісінвест» в розмірі 212357,06 грн. та заборони державному реєстратору виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області вчиняти будь-які дії щодо припинення, ліквідації, реорганізації Приватного підприємства «Полтавасервісінвест».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14 березня 2011 року у справі №21/272 (суддя Тимченко Б.П.) заяву ТОВ «Завод ЗБВ № 7»про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно ПП «Полтавасервісінвест»та грошові кошти на рахунках в розмірі 212357,06 грн. В частині вимог заяви щодо заборони державному реєстратору виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області вчиняти будь-які дії щодо припинення, ліквідації, реорганізації ПП «Полтавасервісінвест»відмовлено.
Відповідач з зазначено ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 14 березня 2011 року в частині накладення арешту на майно ПП «Полтавасервісінвест» та грошові кошти на рахунках в розмірі 212357,06 грн. скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вважає ухвалу такою, що винесена необґрунтовано та без наявності будь-яких правових підстав.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його уповноважений представник у судове засідання не прибув, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, предметом розгляду даної апеляційної скарги є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, перегляд якої у відповідності до статті 102 Господарського процесуального кодексу України обмежений 15-денним строком, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі документами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до господарського суду з заявою про забезпечення позову в порядку статтей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України позивач послався на те, що ТОВ «Завод ЗБВ № 7»стало відомо про те, що керівництвом та власником ПП «Полтавасервісінвест»прийнято рішення щодо продажу всього майна, що належить підприємству, перерахування коштів підприємства на рахунки інших підприємств та припинення (ліквідації) ПП «Полтавасервісінвест»з метою ухилення від сплати заборгованості перед іншими підприємствами, у тому числі перед ТОВ «Завод ЗБВ № 7». Таким чином вважає, що такі дії відповідача можуть привести до реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду щодо задоволення позову про стягнення грошових сум.
Оцінивши наведені позивачем доводи та докази наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування заходу до забезпечення позову, суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю доводів позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в зв'язку з чим дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову, однак дійшов помилкового висновку у визначенні заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
У розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги, зокрема, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти, а арешт на майно слід застосовувати тоді, коли кошти у боржника відсутні.
При цьому цими заходами не повинна блокуватись господарська діяльність товариства, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладання арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства, суд вправі забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого визначеного майна товариства, чітко визначивши в ухвалі про забезпечення позову перелік майна, відчуження якого забороняється.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 210020,86 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлені грошові позовні вимоги, господарський суд Полтавської області необґрунтовано вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно без його конкретизації. До того ж, обраний засіб забезпечення позову не має зв'язку між заявленими позовними вимогами та виходить за межі предмету позову.
Зазначені дії господарського суду фактично обмежують можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що є перешкоджанням господарської діяльності юридичної особи.
Крім того колегія суддів зазначає, що накладання арешту господарським судом Полтавської області на грошові кошти та нерухоме майно відповідача, що йому належить, прямо суперечить приписам статті 67 Господарського процесуального кодексу України і не узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 14 березня 2011 року у справі № 21/272 в частині накладання арешту на нерухоме майно Приватного підприємства «Полтавасервісінвест», м. Полтава.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 66, 67, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Полтавасервісінвест», м.Полтава задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14 березня 2011 року у справі № 21/272 в частині накладання арешту на нерухоме майно Приватного підприємства «Полтавасервісінвест», м. Полтава скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЗБВ № 7», м. Полтава про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно Приватного підприємства «Полтавасервісінвест»відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Білецька А.М.