"11" травня 2011 р. Справа № 22/124
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.
при секретарі Зозулі ОМ.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. за довіреністю,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ (вх. № 1176 П/3-11 від 15.03.2011 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. у справі № 22/124
за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ
до Сільськогосподарського (фермерського) господарства «Агро-Стиль», с. Лютенські Будища Зінківського району Полтавської області
про стягнення 96 526,28 грн.,
встановила:
У листопаді 2010 р. Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз», м. Київ (далі позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення зі Сільськогосподарського (фермерського) господарства «Агро-Стиль»с. Лютенські Будища Зінківського району Полтавської області (далі відповідач) 96 526,28 грн., з яких 71 233,51 грн. простроченого боргу за отриманий товар за договором поставки сільськогосподарської техніки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 р. та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 р.; 11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 14 246,70 грн. збитків.
В ході розгляду справи Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ змінило назву на «Публічне акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», про що надані довідка та витяг з ЄДРПОУ (а.с. 24, 44-46).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. (суддя Бунякіна Г.І.) внесено зміни в назву відповідача з «Відкритого акціонерного товариства компанія «Райз»на «Публічне акціонерне товариство компанія «Райз», в позові відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що «висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, не відповідають нормам матеріального та процесуального права».
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» прийнято до провадження, призначено до розгляду на 18.04.2011 р.
В судове засідання 18.04.2011 р. з'явився уповноважений представник позивача і надав пояснення по суті спору.
Відповідач свого представника в судове засідання 18.04.2011 р. не направив, про причини неявки не повідомив.
В зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі в судовому засіданні 18.04.201 р. розгляд справи відкладено на 11.05.2011 р.
В судове засідання 11.05.2011 р. з'явився представник позивача, надав для огляду оригінали відомостей щодо дат та сум закриття по договорах, укладених між сторонами у справі на протязі 2007-2009 рр., а також відомості щодо курсу долару США у вересні та жовтні 2009 р.
Відповідач свого представника в судове засідання 11.05.2011 р. не направив, надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4716 від 10.05.2011 р.), в якому зазначає про те, що покупцем своєчасно та належним чином виконано взяте на себе за договором поставки сільськогосподарської техніки зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати товару, тому вважає, що позовні вимоги та апеляційна скарга ПАТ «Компанія «Райз»задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю, просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.
Відповідач надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника (вх. №4715 від 10.05.2011 р.).
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, позиція відповідача викладена у наданому відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, 27.12.2007 р. між сторонами у справі було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 з додатками № 1, 2 (далі договір - а.с.11-13).
Пунктом 1.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачу сільськогосподарську техніку на умовах розстрочення остаточного розрахунку на визначений договором строк, а відповідач зобов'язався її прийняти, сплатити вартість (ціну), а також проценти, нараховані на відстрочені платежі у відповідності до умов договору.
Згідно з п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна, асортимент, номенклатура, строк передачі визначені сторонами в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.
У випадку, якщо товар має нестандартну комплектацію, вона наводиться у специфікації (додаток № 2 до договору).
За додатком № 1 до договору предметом договору (товар) є сівалка зернова JD-1590 в кількості 1 шт., загальною вартістю (ціна) 318 150,00 грн., строк поставки до 10.03.2008 року, базис товару -м. Рівне.
В додатку № 2 зазначена назва товару - сівалка зернова JD-1590, 4,5 м в кількості 1 шт., комплектація стандартна.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов вищевказаного договору покупцем (відповідачем у справі) 11.03.2008 р. було здійснено перший платіж в сумі 90 445,00 грн. (відповідно до копії платіжного доручення № 98 від 11.03.2008 р. - а.с.57).
Разом з тим, постачальник (позивач у справі) товар не поставив, мотивуючи дане порушення відсутністю товару на складі постачальника.
В травні 2008 р. постачальник звернувся до покупця з повідомленням про те, що товар, зазначений у договорі № 056/В-22/506, поставити неможливо, у зв'язку з чим запропоновано змінити товар на інший.
У зв'язку зі зміною номенклатури товару та строків поставки сторони уклали додаткову угоду від 02.05.2008 р. до договору № 056/В-22/506 від 27.12.2007 р., відповідно до якої сума договору збільшилась на 34 088,00 грн. (еквівалент 6 750,00 USD), відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити 34 088,00 грн. (еквівалент 6 750,00 USD) до 01.11.2008 р., а позивач зобов'язався передати товар в місці, вказаному в графі «Базис поставки»додатку № 1, в термін до 05.05.2008 р. (а.с. 14).
Отже, загальна вартість товару склала 352 238,00 грн.
Згідно з актом приймання -передачі та видатковою накладною № ВН 010022-01236 від 26.05.2008 р. товар - сівалку зернову механічну 1590/6,0 м -19 см., серійний номер N 01590X725503 в кількості 1 шт. на суму 352 238,00 грн. - було передано покупцю 26.05.2008 р. (а.с.15-16).
Відповідно до п.2.3 договору поставки від 27.12.2007 р. та п. 1.2 додаткової угоди від 02.05.2008 р. відповідач зобов'язався проводити оплату вартості (ціни) товару в наступному порядку:
- передплатою в термін до 01.02.2008 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн., еквівалент 990 USD;
- провести перший платіж в строк до 05.03.2008 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 90 445,00 грн., еквівалент 17 910 USD;
- провести другий платіж в строк до 01.11.2008 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;
- провести третій платіж в строк до 01.08.2009 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;
- провести четвертий платіж в строк до 01.11.2009 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;
- сплатити 34 088,00 грн., еквівалент 6 750,00 USD до 01.11.2008 р .
Позивач стверджував, що відповідач на виконання прийнятих зобов'язань за укладеною угодою здійснив оплату за отриману сільгосптехніку в сумі 352 433,57 грн., з яких:
- 90 445,00 грн. перераховано за платіжним дорученням № 98 від 11.03.2008 р. (а.с.57);
- 68 074,99 грн. перераховано за платіжним дорученням № 419 від 29.10.2008 р. (а.с.56);
- 193 913,58 грн. погашено шляхом зарахування в рахунок сплати заборгованості за договором поставки техніки вартість зустрічної поставки зерна за накладною № 42 від 07.09.2009 р . (а.с.21)
Відповідач, в свою чергу, щодо питання оплати товару стверджував наступне:
перший платіж в сумі 90 445,00 грн. з терміном виконання до 05.03.2008 р. було сплачено 11.03.2008 р. за платіжним дорученням № 98;
другий платіж в сумі 74 235,00 грн. та донарахування згідно з додатковою угодою в сумі 34 088,00 грн. з терміном виконання до 01.11.2008 р. сплачено двома платежами: від 16.10.2008 р. за платіжним дорученням № 406 на суму 50 000,00 грн. та від 29.10.2008 р. за платіжним дорученням № 419 на суму 101 796,43 грн. (а.с.56 - 57), а всього - 151 796,43 грн.;
третій платіж в сумі 74 235,00 грн. з терміном виконання до 01.08.2009 р. та четвертий платіж в сумі - 74 235,00 грн. з терміном виконання до 01.11.2009 р. - погашено шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості відвантаженого товару, а саме: ячменю в кількості 239760 кг на загальну суму 193 913, 58 грн. згідно з накладною № 42 від 07.09.2009 р. (а.с. 21).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказував на те, що за умовами договору поставки від 27.12.2007 р. ним поставлено товару та нараховані проценти відповідачу на загальну суму 423 667,08 грн. (352 238,00 грн. - вартість сільськогосподарської техніки + 71 429,08 грн. - проценти на відстрочені платежі).
В позові та в апеляційній скарзі позивач посилається на заборгованість з боку відповідача, яка складає суму 71 233,51 грн., що визначена як різниця між сумою вартості товару (352 238,00 грн.) і нарахованих процентів (71 429,08 грн.), та сумою сплачених відповідачем платежів (352 433,57 грн.).
Разом з тим, позивачем ні в позовній заяві, ні у апеляційній скарзі не обґрунтовано суму нарахованих процентів в розмірі 71 429,08 грн., чим не дотримано вимог положень ст. 33 ГПК України.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів позивача щодо того, що платіж в сумі 50 000,00 грн. не стосується виконання зобов'язань відповідачем за договором поставки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 р., а платіж в сумі 101 796,43 грн. зарахований частково в сумі 68 074,99 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колега приходить до висновку, що всього відповідачем сплачено позивачу грошових коштів в сумі 436 155,01 грн. Позивач даного висновку належними доказами не спростував.
Отже, позивачем не доведена наявність заборгованості відповідача перед ним в сумі 71233,51 грн.
Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача 11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами колегія суддів зазначає про те, що оскільки позивачем не доведена наявність простроченої заборгованості за умовами договору поставки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 р. та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 р., то є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначених вимог позивача про стягнення з СФГ «Агро-Стиль»11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами як недоведених щодо розмірів.
Враховуючи недоведеність наявності боргу за договором поставки від 27.12.2007 р. як такого, недоведеність невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, колегія суддів і в частині позовних вимог про стягнення 14 246,70 грн. збитків дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів правомірність своїх позовних вимог та вимог апеляційної скарги, а місцевим господарським судом в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. у справі № 22/124 підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. у справі № 22/124 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя Т.В.Гончар
суддя М.М.Слободін
Повний текст постанови підписаний 16.05.2011 р.