"11" травня 2011 р. Справа № 5023/200/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1. -дов. № 213/22 від 15.04.2011р.
відповідача -ОСОБА_2. -дов. № 11/02/2011 від 11.02.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1564Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09.03.11 р. по справі № 5023/200/11
за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", с.м.т. Козин, Обухівського р-ну, Київської області
до Концерну "Східно-Український Енергетичний союз Промисловців", м. Харків
про стягнення 745367,40 грн.
встановила:
В січні 2011 р. позивач -ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", с.м.т. Козин, Обухівського р-ну, Київської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача -Концерну "Східно-Український Енергетичний союз Промисловців", м. Харків, 745367,40 грн. збитків, а також судові витрати, з посиланням на те, що відповідач повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 1 від 26.01.2006р.
09.03.2011р. позивач надав до господарського суду Харківської області клопотання про відновлення позовної давності для подання заяви про стягнення збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 09.03.2011 р. по справі № 5023/200/11 клопотання позивача про відновлення строку позовної давності відхилено. В позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що підстав для поновлення позовної давності не має, а обставини, на які посилається позивач щодо його пропуску не є поважними. Також, в рішенні зазначено, що відповідач заявив про застосування позовної давності, а позивач на порушення ст. 33 ГПК України на надав належних доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у нього збитків, заподіяних саме незаконними діями відповідача і т.ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було надано належної оцінки причинам пропуску позовної давності та на те, що він належними документами підтвердив збитки, що виникли внаслідок порушення відповідачем умов договору підряду № 1 від 26.01.2006р. і т.ін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.
Відповідач зазначив, що позивачу обґрунтовано було в позові відмовлено на підставі пропуску позовної давності. Також, відповідач вважає, що ним було виконано роботи згідно з договором підряду № 1 від 26.01.2006р. у повному обсязі та якісно, його вину в завданих збитках позивачем не доведено і т.ін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2006 р. між сторонами укладено договір підряду № 1 на виконання робіт по капітальному ремонту турбоагрегату блоку ст. №3 Трипільської ТЕС та ремонту резервного ротору ЦСТ.
На виконання умов договору №1 від 26.01.2006 р., відповідач здійснив ремонт, а позивач прийняв та оплатив роботи, що підтверджується наступними актами виконаних робіт: № ОУ -0000059 за жовтень 2006 р., №ОУ -0000032 за червень 2006 р., №ОУ -0000053 за вересень 2006 р., №ОУ -0000051 за серпень 2006 р., №ОУ -0000044 за липень 2006 р., ОУ -0000033 за липень 2006 р., №ОУ-0000031 за червень 2006 р., №ОУ-0000023 за травень 2006 р., № ОУ-0000049 за серпень 2006 р., №ОУ-0000054 за серпень 2006 р., №ОУ-0000045 за липень 2006 р., №16 за квітень 2006 р., №ОУ-0000069 за листопад 2006 р.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення збитків в розмірі 745367,40 грн. у зв'язку з тим, що у травні 2007 року внаслідок аварійного відключення блоку ДП “Енергоринком” було нараховане зменшення платежу блока за порушення режиму роботи згідно розділу 8.3. Правил оптового ринку електричної енергії України, затверджених постановою НКРЕ від 12.09.2003 №921, що підтверджує лист ДП “Енергоринок”№03/32-11204 від 17.12.2010 р.
Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві просив суд у позовних вимогах позивачу відмовити у зв'язку із пропуском останнім позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 863 ЦК України, до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік. У відповідності до ст. 864 ЦК України якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня завалення про недоліки.
Як свідчать матеріали справи, претензії та заяви про виявлення недоліків у межах гарантійного строку від замовника не надходило. Право позивача на звернення з позовом щодо неналежної якості роботи виникло 21.05.2007р. (дата аварійної зупинки блоку), тому позовна давність за вимогою позивача відповідно до ст. 863 ЦК України становить один рік і закінчилася відповідно 21.05.2008р.
Право на звернення позивача з позовом про стягнення збитків виникло 21.05.2007р., тому строк позовної давності за вимогою позивача відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України становить три роки і закінчився відповідно 21.05.2010р.
Таким чином, позивач пропустив позовну давність, подавши позов тільки 11.01.2011р. за її спливом.
Посилання представника позивача на те, що 09.06.2010р. у позивача змінено керівництво і тому, він не мав змоги скористатись своїм процесуальним правом на подачу позовної заяви, є безпідставними, оскільки вказані причини не є поважними. Також, не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на тяжке фінансове становище.
На підставі викладеного, підстав для поновлення судом першої інстанції позовної давності судова колегія не вбачає, і тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в позові.
Судом першої інстанції також правомірно було зроблено висновок, що доказів на підтвердження вини відповідача та обґрунтування розміру завданих позивачу збитків позивачем не надано.
В апеляційній скарзі позивач вважає, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка наявним в матеріалах справи документам, що свідчать про наявність у позивача збитків, завданих діями відповідача, посилаючись на лист ДП «Енергоринок»№ 03/32-11204 від 17.12.2010р.
Проте, ДП «Енергоринок»несе лише функцію розподілу коштів від споживачів електроенергії, тому, даний лист не може бути прийнятий судом до уваги. Жодних інших документів до суду надано не було.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно вважає, що позивачем не подано належних доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у ВАТ «Центренерго»збитків, заподіяних саме незаконними діями Концерну «СУЕСП». В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду акт розслідування № 14-2007 відмови 1 категорії від 10.07.2007 р.
Згідно з п. 7.3. договору, у разі, якщо порушення нормальної роботи обладнання сталося з вини підрядника сторони складають відповідний акт, який служить підставою для пред'явлення підряднику претензії згідно з чинним законодавством. Якщо через розбіжності сторони не можуть дійти узгодженого висновку про причини і винуватця порушення нормальної роботи обладнання. Замовник має право викласти в акті технічно обґрунтований висновок, а підрядник оформлює письмово свою особливу думку і підписує акт із приписом «особлива думка». Акт і особливу думку підрядника замовник подає на розгляд вищим організаціям замовника й підрядника.
В акті розслідування №14-2007 від 10.07.2007 р. є припис відповідача «особлива думка», що підтверджує незгоду підрядника з причинами виникнення і розвитку відмови 1 категорії.
Згідно з п. 9.4 договору, вина підрядника визначається відповідно до акта розслідування причин пошкодження обладнання або мереж, а в разі незгоди сторін - інспекцією з експлуатації енергооб'єктів Мінпаливенерго України або незалежною експертною комісією. Такого розслідування проведено не було. Тому, вину відповідача доведено не було.
Також, відсутність вини відповідача підтверджує той факт, що післяаварійні роботи виконувалися відповідачем і були оплачені позивачем відповідно до умов договору № 1/2007 від 26.06.2007 р. Якщо б вина підрядника у аварійному відключенні була б доведена і встановлена, то відповідач би проводив роботи за власний рахунок, що передбачено п. 9.2. договору №1 від 26.01.2006 р., яким встановлено, що при виявлені в межах гарантійного строку дефектів, пов'язаних з порушенням підрядником вимог конструкторської документації, підрядник усуває ці дефекти за свій рахунок у погоджений замовником термін.
Відповідно до п. 7.5. договору №1 від 26.01.2006 р. підрядник зобов'язується усунути всі недоліки, виявлені у виконаних ним роботах протягом гарантійного строку, які сталися не з вини замовника, за свій рахунок протягом 30 діб із надходження письмової вимоги замовника.
Як свідчать матеріали справи, таких вимог, а також претензій та зауважень про порушення конструкторської документації та усунення недоліків за власний рахунок відповідач не отримував, а навпаки був залучений до після аварійних робіт, які позивач прийняв та оплатив на суму 410226,61 грн. за договором № 1/2007 від 26.06.2007р.
З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає позивач.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. по справі №5023/200/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 13.05.2011 р.