"27" травня 2011 р.Справа № 19-33-3/24-08-288
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко (на підставі розпорядження голови суду від 23.05.2011 р. № 344)
при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш
за участю представників сторін:
від позивача -С.М. Гриценко
від відповідачів -не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином
від третьої особи -О.О. Курлович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2011 р.
про вжиття заходів до забезпечення позову
у справі № 19-33-3/24-08-288
за позовом Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк"
до 1) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
2) Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про визнання права власності
У січні 2008 р. Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво "Маяк" звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 370 кв. м., розташованого на другому поверсі АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту від 12.01.2008 р., виданого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2008 р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості та підтверженості позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р. вищевказане рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції не з'ясовано, до якої форми власності належить спірне майно; не залучено до участі у справі осіб, на яких може вплинути рішення суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.03.2010 р. відмовлено Всеукраїнському державному багатопрофільному видавництву "Маяк" у порушенні провадження з перегляду постанови касаційної інстанції від 10.12.2009 р.
При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2010 р. залучено до участі у справі Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою місцевого господарського суду від 31.08.2010 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, в зв'язку з чим провадження у справі зупинено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2010 р. провадження у справі поновлено; 17.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача -Одеську міську раду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011 р. замінено Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради його правонаступником -Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011 р. (суддя Петренко Н.Д.) клопотання Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено: накладено арешт та заборонено Одеській міській раді та будь-яким іншим особам відчужувати нежитлове приміщення другого поверху площею 373,5 кв. м. у АДРЕСА_1, а також вчиняти угоди щодо передачі його в оренду, заставу та укладати інші цивільно-правові угоди щодо вказаного нежитлового приміщення.
Не погодившись з даною ухвалою, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, відмовити позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, посилаючись на те, що заявником в порядку ст. 33 ГПК України не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого заходу до забезпечення позову.
Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено апеляційною інстанцією 12.05.2011 р.
Заслухавши доводи представників позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Із аналізу вищеназваних положень випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового рішення.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись на момент виконання рішення. Відповідно, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Задовольняючи клопотання Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва "Маяк" про застосування заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив із того, що у матеріалах справи наявні відомості щодо передачі позивачу нежитлового приміщення другого поверху у АДРЕСА_1 у користування в 1958 р., а також відомості про реєстрацію спірного приміщення за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 22.04.2009 р., тобто остання як власник спірного нежитлового приміщення має право розпоряджатися ним, у т.ч. укладати будь-які цивільно-правові угоди щодо продажу, здачі в оренду тощо, що у випадку реалізації нею цих правомочностей може істотно ускладнитись виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає матеріалам справи до чинному законодавству.
Доводи скаржника, що позивачем не наведено будь-якого документального обґрунтування, фактичних обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями про реєстрацію спірного приміщення за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 22.04.2009 р. САС № 637170.
Таким чином, підстави для скасування ухвали господарського суду Одеської області відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд
Ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2011 р. у справі № 19-33-3/24-08-288 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 30.05.2011 р.