01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2011 № 33/499
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: Єлтунова Ю.В. дов. № 6 від 04.01.2011 р.;
від відповідача 1: ОСОБА_2 дов. № 2135/18 від 17.12.2010 р.;
від відповідача 2: ОСОБА_2 дов. № 1093 від 20.10.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”
на рiшення
Господарського суду м. Києва
від 08.02.2011р.
у справі № 33/499 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (позивач)
до 1. Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (відповідач 1)
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 22 765,12 грн. в порядку регресу
В судовому засіданні 26.05.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 року у справі №33/499 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права та неповного з'ясування судом обставин справи.
Апелянт вважає, що оскільки ПрАТ “УТСК” виплатило своєму страхувальнику (ЗАТ “ДПД Україна”) страхове відшкодування, то до ПрАТ “УТСК” перейшло право зворотної вимоги у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до розгляду та призначено на 28.04.2011р.
Представником відповідачів в судовому засіданні 28.04.2011 року був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 р. у справі № 33/499 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 28.04.2011 р. було оголошено перерву до 26.05.2011 р.
В судовому засіданні 26.05.2011 р. представник відповідачів заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повністю.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.05.2009 року між ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” та ЗАТ “ДПД Україна” було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 4295 (далі - договір) (а. с. 20 т.1).
Відповідно до даного договору, ПрАТ “УТСК” брало на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування по наступним ризикам: відповідальність за майно (втрата, крадіжка, недостача, пошкодження майна тощо), договірна відповідальність, відповідальність по відшкодуванню витрат, відповідальність перед третіми особами.
25.08.2009 року закрите акціонерне товариство “ДПД Україна” (замовник) уклало з ФОП Олійник Світланою Валентинівною (перевізник) договір перевезення № 25-08/2009 (надалі - договір перевезення) (а. с. 29 т. 1), предметом якого було зобов'язання перевізника доставити наданий вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі вантажоодержувача, в свою чергу, замовник зобов'язується сплатити перевізнику встановлену ціну за ці послуги.
Згідно із п. 6.1.7. договору перевезення, перевізник зобов'язується забезпечити схоронність вантажу з моменту завантаження у транспортний засіб у пункті завантаження до моменту передачі в пункті приймання уповноваженій особі вантажоодержувача.
21.11.2009 року, під час перевезення вантажу, на відрізку автодороги Київ - Одеса, ОСОБА_3 водієм автомобіля МАН, д.н. НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_1, було виявлено пошкодження внутрішнього пломбування контейнера, запірного швелера автомобіля та цілісність вантажу.
Згідно листа Уманського РВ ГУМВС України в Черкаській області № 79 від 08.01.2010 року (а. с. 35 т. 1) та Постанови про порушення кримінальної справи від 16.12.2009 року (а. с. 33 т. 1), з автомобіля МАН, д.н. НОМЕР_1, який належить ПП ОСОБА_1, таємно викрали такі товарно-матеріальні цінності:
- два пояси ХРВ-1550 (6) та комплект ущільнення гвинтового блоку SCK 180, які належать TOB “Бітіес-Груп”, на суму 6 000,00 грн.;
- жіночі колготи, які належать TOB “Конте Україна”, на суму 6 830,12 грн.;
- газовий котел THERM DUO 50 Т, який належить ПП “Тепломаркет”, на суму 12475,01 грн.
У зв'язку з крадіжкою вантажу, вищезазначеним підприємствам заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 25 305, 13 грн.
З вимогою відшкодувати вартість вантажу, до ЗАТ “ДПД Україна” звернулися ПП “Тепломаркет” з претензією від 24.11.2009 року (а. с. 49 т.1), TOB “Бітіес Груп” з претензією від 24.11.2009 року (а. с. 54 т. 1) та TOB “Конте Україна” з претензією № 2 (вх. № 1428 від 24.11.2009 року).
25.11.2009 року закрите акціонерне товариство “ДПД Україна” відповідно до заяви про випадок, що має ознаки страхового (а. с. 37 т. 1), повідомило приватне акціонерне товариство “УТСК” про розмір збитків, завданих закритому акціонерному товариству “ДПД Україна” через втрату перевізником вантажу.
Згідно із п. 1 розділу 11 договору страхування, страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензій, отриманих від третіх осіб. Документом, що підтверджує факт проплат є акцептоване банком страхувальника платіжне доручення.
22.02.2010 року приватне акціонерне товариство “УТСК” отримало від закритого акціонерного товариства “ДПД Україна” заяву про відшкодування збитків через втрату вантажу. Після отримання від закритого акціонерного товариства “ДПД Україна” платіжного доручення №3119 від 13.01.2010 року (а. с. 53 т. 1), платіжного доручення №3164 від 15.01.2010 року (а. с. 57 т. 1) та платіжного доручення № 3001 від 29.12.2009 року (а. с .63 т. 1), які підтверджують відшкодування збитків відповідно до отриманих претензій, приватне акціонерне товариство “УТСК” виплатило страхове відшкодування закритому акціонерному товариству “ДПД Україна” у розмірі 22 765,12 грн. (25305, 13грн. матеріальної шкоди - 2 500,00 грн. франшизи).
16.12.2008 року між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “АХА Страхування” та приватним підприємцем Олійник C.B. було укладено договір страхування відповідальності автоперевізника/експедитора № 230-опз/08зп, предметом якого є майнові інтересі страхувальника, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням збитків, завданих страхувальником третім особам під час здійснення перевезень або експедирування на підставі законодавства України. За цим договором серед застрахованих ризиків є такий ризик, як настання відповідальності страхувальника за загибель, пошкодження та/або втрату вантажу, прийнятого до перевезення або експедирування.
26.05.2010 року позивач звернувся до відповідача - 1 з претензією (а. с. 64 т. 1) про відшкодування збитків у сумі 22 765,12 грн., проте останній листом № 2971/д1510 від 24.09.2010 р. (а. с. 65 т. 1) відмовив у задоволенні претензії через відсутність, на його думку, будь-яких правових підстав для розгляду і задоволення претензії.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, що міститься в главі 82 Цивільного кодексу України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ст. 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 Цивільного кодексу України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про страхування”від 07.03.1996 року №85/96-ВР, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки (тобто виникнення у страхової компанії права регресу) встановлено у ст.27 Закону України “Про страхування”.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором страхування відповідальності (відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди не передбачено.
Тобто, право вимоги не переходить до страховиків, які виплатили страхове відшкодування за іншими, ніж майнове, видами страхування, оскільки таке обмеження встановлене у статті 27 Закону України “Про страхування”.
Таке ж обмеження регресного права договором майнового страхування встановлене у статті 993 ЦК України, яка знаходиться у главі, яка регулює страхові правовідносини.
Ні норми Закону України “Про страхування”, ні норми Цивільного кодексу України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором страхування відповідальності, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум, отже судом першої інстанції було вірно відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору був фактично застрахований вантаж та страхування відповідальності перевізника є фактично страхуванням вантажу, тобто майна.
Проте з даним твердженням позивача апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до статті 4 Закону України “Про страхування” майнове страхування (до якого відноситься і страхування вантажів) не є тотожним із страхуванням відповідальності. Дані види страхування відокремлюються законодавцем один від одного.
За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва вiд 08.02.2011 року у справі № 33/499 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою в позові, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції вірно покладені на позивача.
Керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 року у справі № 33/499 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 33/499 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписаний 30.05.2011 р.
Головуючий суддя
Судді
01.06.11 (відправлено)