01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.05.2011 № 07/1199
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.05.2011 року
розглядаючи апеляційну скаргу приватного підприємства «Вівант» на рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.52011 року,
у справі № 07/1199 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом приватного підприємства «Вівант»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Буддеталь»
про встановлення земельних сервітутів
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.02.2011 року по справі № 07/1199 позов приватного підприємства «Вівант» до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Буддеталь» про встановлення земельних сервітутів задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.02.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду Черкаської області скасувати в частині відмови позовних вимог та встановити позивачу земельний сервітут як вимушене обмежене право користування земельною ділянкою відповідача площею 181 кв. м. - право прокладення електрокабеля, строком до 30 листопада 2055 року, за умови відшкодування позивачем 50% витрат відповідачу по оплаті платежів за землю. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.2011 року.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 11.05.2011 року, представник приватного підприємства «Вівант» подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ПП «Вівант» задовольнити у повному обсязі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Буддеталь» у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін вказане рішення господарського Черкаської області, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Вівант» без задоволення.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника третьої особи, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2004 року між ТОВ «Завод «Буддеталь» (продавець) і ПП «Вівант» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу будівель. Згідно до вказаного договору продавець продав покупцю, а останній купив частину комплексу будівель, розташованих по вул. Смілянська, 147 у м. Черкаси, а саме, цех гіпсопрокатних перегородок з прибудовами загальною площею 881,3 кв.м., позначений на плані земельної ділянки літерою «А-1» та дві сушильні камери, позначені на плані земельної ділянки літерами «Б і В».
Даний договір купівлі-продажу частини комплексу будівель, 17.05.2004 року був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3123.
Крім того, 07.07.2004 року КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності ПП «Вівант» на придбане ним за договором купівлі - продажу від 17.05.2004 року нерухоме майно про що свідчить витяг про реєстрацію від 07.05.2004 року № 4077839.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2006 року другою сесією Черкаської міської ради прийнято рішення № 2-246 «Про надання ПП «Вівант» земельної ділянки в оренду по вул. Смілянській, 147». Вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ПП «Вівант» по вул. Смілянській, 147 та передано в оренду на 49 років (без права передачі в суборенду) земельну ділянку площею 3474 кв.м. по вул. Смілянській, 147 під частиною комплексу будівель за рахунок землекористування ТОВ «Завод «Буддеталь». За основним цільовим призначенням вказану земельну ділянку віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним використанням - до категорії земель комерційного використання.
10.04.2007 року між Черкаською міською радою, як орендодавець, і ПП «Вівант», як орендар було укладено договір оренди земельної ділянки про що, складено акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі. Згідно з вказаним актом, орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку під частиною комплексу будівель по вулиці Смілянській, 147 у м. Черкаси площею 3474 кв.м. Зазначений договір оренди землі, 11.06.2007 року був зареєстрований в Черкаській регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 040777500158.
З матеріалів справи також, вбачається, що земельна ділянка, яку ПП «Вівант» на підставі договору оренди землі від 10.04.2007 року взяло в оренду, по всьому її периметру межує із земельною ділянкою, яка відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧР № 001232, виданого Черкаською міською радою 04.04.2000 року і зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 303, знаходиться у постійному користуванні ТОВ «Завод «Буддеталь».
Також, в матеріалах справи містися рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2009 року у справі № 13/86 за позовом ПП «Вівант» до ТОВ «Завод «Буддеталь» про встановлення сервітуту ПП «Вівант». Вказаним рішенням було встановлено земельний сервітут, як вимушене обмежене право користування земельною ділянкою ТОВ «Буддеталь» загальною площею 1434 кв.м. - прохід та проїзд по існуючому шляху до об'єкту позивача, строком до 09.04.2056 року, за умови відшкодування позивачем 35% витрат відповідачу на утримання шляху (проїзду) по узгодженому кошторису та оплати платежів за землю (в сумі 751,29 грн. в рік станом на 01.01.2009 року). Вказане рішення господарського суду Черкаської області набрало законної сили.
Електрична енергія ПП «Вівант» поставляється ВАТ «Черкасиобленерго» на підставі укладеного між ними договору на електропостачання через силовий трансформатор ТОВ «Завод «Буддеталь» по підведеній до будівель ПП «Вівант» повітряній лінії електропередачі. За твердженням ТОВ «Завод «Буддеталь» у такий спосіб можливо подавати ПП «Вівант” електричну енергію потужністю в 100 кВт.
Листом від 31.05.2010 року № 31/05 ПП «Вівант» звернулося до ТОВ «Завод «Буддеталь» з пропозицією встановити на земельних ділянках площею 759 кв.м. та 181 кв.м. по вул. Смілянській, 147, які перебувають у постійному користуванні відповідача і межують із земельною ділянкою, яку орендує позивач, земельні сервітути на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, на право експлуатації залізничних колій та на право прокладання електрокабеля. До вказаного листа також було надано проект договору про встановлення земельного сервітуту від 31.05.2010 року та план земельної ділянки.
ТОВ «Завод «Буддеталь» зазначені вище пропозиції ПП «Вівант» щодо встановлення земельних сервітутів шляхом укладення договору, залишені без відповіді.
Як зазначалося вище, ПП «Вівант» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТОВ «Завод «Буддеталь», в якій просило суд встановити ПП «Вівант» строком до 30.11.2055 року платний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку площею 759 кв.м., яка перебуває у постійному користуванні ТОВ «Завод «Буддеталь» і знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 147, м. Черкаси, до сушильних камер ПП «Вівант», розташованих на орендованій ним земельній ділянці за адресою: вул. Смілянська, 147, м. Черкаси та до під'їзних залізничних колій Одеської залізниці, які знаходяться за цією ж адресою. Крім того, позивач просив встановити платний земельний сервітут на право прокладання електрокабелю через земельну ділянку площею 181 кв.м., яка перебуває у постійному користуванні відповідача і знаходиться за вищевказаною адресою, до цеху гіпсокартонних перегородок з прибудовами ПП «Вівант», розташованих на орендованій ним земельній ділянці. Обгрунтовуючи зазначений позов, скаржник посилається на те, що ПП «Вівант» не має можливості у інший спосіб ніж як через земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні відповідача, задовольнити свої потреби у проході його працівниками та під'їзді транспортними засобами до належних йому на праві власності сушильних камер та до під'їзних залізничних колій Одеської залізниці та у необхідності прокладання електрокабелю напругою 10 кВ до його нерухомого майна для забезпечення підприємства електроенергією потужністю в 100 кВт.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.02.2010 року по справі № 07/1199 позов ПП «Вівант» до ТОВ «Завод «Буддеталь» про встановлення земельних сервітутів задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту. Право користування земельною ділянкою на умовах оренди має тимчасовий характер. Відтак і земельний сервітут орендарю земельної ділянки має встановлюватися на строк оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Згідно із ст. 98 ЗК України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.
Статтею 99 ЗК України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема і право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху і право прокладання та експлуатації лінії електропередачі.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.
Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Зазначена вище норма кореспондується також зі ст. 100 ЗК України в якій також передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції зі змісту вказаних вище норм вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним. Отже, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін. Як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли домовленості щодо встановлення земельного сервітуту, а тому, як правильно вказав місцевий господарський суд, позивач має довести, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого майна, зокрема, земельної ділянки, щодо якої позивач вимагає встановлення земельного сервітуту.
Так, під час розгляду даної справи місцевим господарським судом Черкаської області по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами, якої складено висновок № 620/1018-БТ від 20.01.2011 року. Вказаним висновком встановлено, що нормальне господарське використання земельної ділянки ПП «Вівант» та розташованих на ній об'єктів нерухомості в частині задоволення потреб цього підприємства у проході та проїзді на транспортних засобах до сушильних камер «Б» і «В» та до під'їзних залізничних колій, розташованих за адресою: вул. Смілянська, 147, м. Черкаси, у інший спосіб ніж через земельну ділянку, щодо якої позивач вимагає встановлення земельного сервітуту, є можливим за винятком проходу до лівого фасаду сушильної камери «Б» з метою її обслуговування та проведення ремонтних робіт, що зумовлює необхідність у встановленні відповідного земельного сервітуту щодо земельної ділянки ТОВ «Завод «Буддеталь» розміром 14,78 кв.м., яка примикає до лівого фасаду сушильної камери «Б» згідно з планом, вказаним в додатку № 2 до висновку судової експертизи.
Судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання щодо можливості задоволення потреб ПП «Вівант» у проїзді на транспортних засобах до лівого фасаду сушильної камери «Б» яке висвітлене у висновку експерта, господарським судом не ставилося. Крім того, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПП «Вівант» не довело, що нормальне господарське використання позивачем сушильної камери «Б» неможливе без під'їзду на транспортних засобах до її лівого фасаду, враховуючи, що такий під'їзд до цієї будівлі з інших її сторін є можливим без земельного сервітуту, встановлення якого вимагає позивач.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити те, що, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ПП «Вівант» не довело суду неможливості подачі електроенергії по електрокабелю повітряною лінією по якій скаржник отримує та споживає електроенергію згідно договору укладеного з ВАТ «Черкасиобленерго». Також, скаржником не спростовано доводів ТОВ «Завод «Буддеталь» щодо неможливості подачі йому електричної енергії потужністю в 100 кВт через трансформатор відповідача повітряною лінією електропередачі.
Як вбачається з листа ВАТ «Черкасиобленерго» № 887 від 21.04.2011 року направленого відповідачу по справі, електропостачання об'єктів ТОВ «Завод «Буддеталь» здійснюється на підставі договору № 27 від 16.02.2011 року. Згідно з умовами даного договору на підставі технічної можливості трансформаторних підстанцій № 376, 397 та 494 (загальною потужністю 1970 кВт), ТОВ «Завод «Буддеталь» може споживати електричну енергію в межах встановленої договірної потужності в розмірі 1848 кВт.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наявність між сторонами спору щодо умов користування трансформатором і повітряною лінією електропередачі не означає про технічну неможливість подання позивачу у такий спосіб електричної енергії потужністю в 100 кВт, який є менш обтяжливим для відповідача ніж прокладання через його земельну ділянку підземного електричного кабелю напругою 10 кВ.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про те, що позивач не довів неможливості задоволення його потреб у електричній енергії потужністю в 100 кВт у інший, менш обтяжливий для відповідача спосіб ніж як шляхом прокладання електричного кабелю напругою 10 кВ через земельну ділянку цього товариства.
За таких обставин, місцевий господарський суд Черкаської області, дійшов правильного висновку по справі та позов задовольнив частково шляхом встановлення ПП «Вівант» на строк до 30.11.2055 року платного земельного сервітуту на право проходу через земельну ділянку площею 14,78 кв. м., яка перебуває у постійному користуванні ТОВ «Завод «Буддеталь» і знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 147, м. Черкаси, Черкаська область, для обслуговування лівого фасаду будівлі сушильної камери, позначеної на плані літерою «Б» і розташованої на орендованої ПП «Вівант» земельній ділянці по вул. Смілянській, 147 у м. Черкаси площею 3474 кв. м., згідно з планом, вказаним в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.01.2011 р оку № 620/1018-БТ. Суд першої інстанції правомірно встановив плату за вказаний земельний сервітут ПП «Вівант» у розмірі 50 відсотків витрат ТОВ «Завод «Буддеталь» на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут. В іншій частині в задоволенні позову відмовив.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження свого заявленого позову в частині встановлення земельного сервітуту на прокладання електрокабелю напругою 10 кВ по земельній ділянці яка належить відповідачу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.2010 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПП «Вівант» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.2010 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вівант» на рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.52011 року у справі № 07/1199 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.52011 року у справі № 07/1199 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 07/1199 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
20.05.11 (відправлено)