01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2011 № 6/007-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: ОСОБА_1. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011р. (підписано 07.02.2011р.)
по справі № 6/007-10 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», с.Гаврилівка, Вишгородський район
про стягнення боргу за договором підряду №12-02-04/КАМ від 12.04.2007р. та Додатковою угодою №7 від 21.09.2007р. до договору підряду,
В листопаді 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 24850,56 грн. основного боргу, 1814,09 грн. втрат у зв'язку з інфляцією, 3908,26 грн. пені, 35364,82 грн. штрафу, 999,60 грн. -3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №12-02-04/КАМ від 12.04.2007р. та Додатковою угодою №7 від 21.09.2007р. до договору підряду щодо сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт.
18.01.2011р. позивачем подана заява, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України відмовився від застосування та стягнення сум пені та штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.01.2011р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 24 850,56 грн. основного боргу, 999,60 грн. - 3% річних та 1814,09 грн. втрат коштів від інфляції, 276,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011р. по справі № 6/007-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011р. прийнято з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що позивач прострочив виконання робіт за Додатковою угодою № 7 у зв'язку з чим відповідач правомірно, на підставі ст. 594 ЦК України та умов Додаткової угоди №7, утримав з коштів, належних до виплати позивачу, 24850,56 грн. як штрафні санкції за неналежне виконання робіт за Додатковою угодою №7.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 16.03.2011р. порушено апеляційне провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» у поданому відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 року у справі № 6/007-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Водночас, просить розглянути справу за відсутності свого представника.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Майданевич А.Г.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника позивача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „МДН-БУД” (підрядник) та Закритим акціонерним товариством „Комплекс Агромарс”, яке згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (замовник) укладено договір підряду №12-02-04/КАМ.
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи і оплатити їх.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 та 11.5 договору вартість робіт по даному договору встановлюється на підставі кошторисів та договірних цін і зазначається у додаткових угодах, що додається до даного договору. Розрахунок замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах. Договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Так, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання договору підряду № 12-02-04/КАМ від 12 квітня 2007 року сторонами на кожен окремий вид робіт укладались окремі додаткові угоди до даного договору підряду, якими визначались всі умови проведення цих робіт, всі інші умови, які сторони в додаткових угодах не визначили мали застосовуватись з умов договору підряду № 12-02-04/КАМ від 12 квітня 2007 року.
Так, 21 вересня 2007 року сторонами підписано додаткову угоду № 7 до договору підряду № 12-02-04/КАМ, відповідно до умов якої (п. 1.1.), підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по благоустрою території з улаштуванням водовідводу бройлерної птахоферми № 30, що знаходиться в смт. Димер, Вишгородського р-н, Київської обл., а замовник прийняти, у встановлений даним додатком термін якісно виконані роботи, та сплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченому даним додатком до Договору.
Як визначено п. 4 додаткової угоди, загальна вартість робіт по даній угоді складає 500 000,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 83 333,40 грн.
Враховуючи підписання сторонами додаткової угоди, комплекс підрядних робіт, які необхідно виконати позивачу склав - 500 000,40 грн.
Згідно з п. 5.1. додаткової угоди, замовник, на другий робочий день після підписання даної угоди, зобов'язаний перерахувати на рахунок підрядника, в порядку передоплати аванс в сумі 261 245,52 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 43 540,92 грн.
Так, на виконання умов додаткової угоди № 7 від 21 вересня 2007 року до договору відповідачем перераховано аванс в сумі 261 245,52 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 03 жовтня 2007 року та не заперечується відповідачем.
В свою чергу, на виконання умов додаткової угоди № 7 від 21 вересня 2007 року до договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 497 011,20 грн., що підтверджується актом № 1/7/12-02 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на суму 497 011,20 грн. Зазначений акт підписаний відповідачем без зауважень. В матеріалах справи відсутні будь-які претензії або вимоги щодо порушення позивачем своїх зобов'язань за Договором та Додатковою угодою № 7 або заперечення замовника щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків виконання цих робіт.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт підписання сторонами акту № 1/7/12-02 на загальну суму 497 011,20 грн. (20.11.2008) та за відсутності у відповідача заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних робіт та строків їх виконання за підписаним актом, свідчить про узгодження сторонами та фактичне виконання позивачем всього комплексу робіт. Доказів складення загального акту щодо всього комплексу робіт відповідачем не надано.
У відповідності до п. 5.2. Додаткової угоди №7, подальші розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ 2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 10 днів з дати підписання таких актів.
У відповідності до п. 5.3. Додаткової угоди №7 весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми угоди. 5% від загальної суми даної угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплати штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:
- 60% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт;
- 40% суми притриманих коштів виплачуються через 12 місяців з дати закінчення всього комплексу робіт про даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт (протягом 15 банківських днів).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем перераховано позивачу вартість виконаних підрядних робіт в загальній сумі 472 160,64 грн.: 261 245,52 грн. -аванс, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача від 03 жовтня 2007 року та не заперечується відповідачем та 210 915,12 грн. - шляхом проведення заліку розрахунків про зменшення боргу за актом виконаних робіт, який підписаний сторонами спору та засвідчений їх печатками від 10 грудня 2008 року.
Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем, неоплаченим залишилось 24 850,56 грн., де 14 910,34 грн. - 60%, а 9 940,22 грн. - 40% від 5% притриманих коштів (497 011,20 грн. - 261 245,52 грн. -210 915,12 грн.).
За таких обставин та, враховуючи положення п.5.3. Додаткової угоди, судом встановлено, що відповідач за виконані підрядником роботи повинен був виплатити у розмірі 60% від 5% суми притриманих коштів протягом 15-ти банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання -передачі загального комплексу робіт, тобто кінцевий строк оплати, в який відповідач повинен був оплатити вартість підрядних робіт на суму 14 910,34 грн. є 11 грудня 2008р. (20.11.2008 + 15 банківських днів).
Крім того, 40% від 5% суми притриманих коштів відповідач повинен був сплатити протягом 15 банківських днів через 12 місяців з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання -передачі загального комплексу робіт, тобто кінцевий строк оплати, в який відповідач повинен був оплатити вартість підрядних робіт на суму 9940,22 грн. є 11.12.2009р. включно ( 20.11.2008 + 12 місяців + 15 банківських днів).
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором підряду від 12 квітня 2007 року №12-02-04/КАМ та Додатковою угодою № 7 в частині оплати 60% та 40% від 5% притриманих коштів належним чином не виконав, борг у сумі 14 910,34 грн. та у сумі 9940,22 грн. не сплатив.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 14 910,34 грн. ( 60% від 5% притриманих коштів) та 9940,22 грн. (40% від 5% притриманих коштів ) за договором підряду від 12 квітня 2007 року №12-02-04/КАМ та Додатковою угодою № 7 є обґрунтованою.
При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги твердження скаржника про притримання ним вказаної грошової суми як штрафних санкцій за неналежне виконання позивачем умов Додаткової угоди № 7 щодо строків виконання підрядних робіт.
Так, як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк оплати 60% та 40% від 5% суми притриманих коштів чітко визначений в договорі, а саме строк оплати 60% від 5% суми притриманих коштів (14 910,34 грн.) - протягом 15-ти банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання -передачі загального комплексу робіт; 40 % від 5% суми притриманих коштів (9 940,22 грн.)-через 12 місяців з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт (протягом 15 банківських днів). При цьому, оскільки, як встановлено вище, виконання всього комплексу робіт по Додатковій угоді № 7 підтверджується актом №1/7/12-02 на загальну суму 497 011,20 грн., який підписаний 20.11.2008р., що відповідачем не спростовано, то строк оплати настав, відповідно, 11.12.2008р. та 11.12.2009р.
Крім того, виконання позивачем обов'язку щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт не є предметом спору у даній справі, та може бути предметом окремого позову.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт у встановлений строк, основна сума боргу у розмірі 24850,56 грн. відповідачем не погашена, зазначений розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24850,56 грн. підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 12.12.2008р. по 30.09.2010р. на суму боргу 14910,34 грн., розмір яких становить 768,39 грн. та за період з 12.12.2009р. по 28.10.2010р. на суму боргу 9940,22 грн., розмір яких становить 231,21 грн. Всього заявлено до стягнення 999,60 грн. 3% річних.
Позивачем також надано розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2010р. по вересень 2010р. на суму боргу 24850,56 грн., розмір яких становить 1814,09 грн.
Враховуючи встановлення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат в розмірі, відповідно, 999,60 грн. та 1814,09 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування не спростовані.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані.
Водночас, в матеріалах справи міститься заява про відмову від застосування сум пені та штрафу, згідно з якою позивач, посилаючись на ст. 22 ГПК України, зазначив про те, що він відмовляється від застосування та стягнення з відповідача сум пені та штрафу (а.с.128).
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивачем подана заява, згідно з якою останній відмовився від застосування та стягнення сум пені та штрафу та вказав на те, що розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 24850,56 грн. суми основного боргу,1814,09 грн. суму втрат у зв'язку інфляцією та 999,60 грн. суму 3% річних.
Ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині рішення, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки заяві позивача про відмову від вимог про стягнення пені та штрафу, а також не зазначив висновків щодо цих вимог, як того вимагають норми ГПК України.
Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема відмовитися від позову повністю або частково.
У статті 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява має бути підписана позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Колегія суддів, дослідивши заяву позивача про відмову від позовних вимог про стягнення пені та штрафу, повноваження представника позивача ОСОБА_2, надані їй довіреністю від 04.12.2010р. (в матеріалах справи), враховуючи, що така відмова не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, на підставі ст. 78 ГПК України та ч.4 ст.80 ГПК України, вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 3908,26 грн. пені та 35364,82 грн. штрафу підлягає припиненню.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, згідно зі ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
За вказаних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. у справі № 6/007-10 відповідає обставинам справи, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, проте резолютивна частина рішення має бути змінена з урахуванням наведеного вище.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011р. у справі № 6/007-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 року у справі № 6/007-10 змінити з урахуванням мотивувальної частини даної постанови, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код 33492106) 24850,56 грн. основного боргу, 999,60 грн. трьох процентів річних, та 1814,09 грн. інфляційних втрат, а також 276,64 грн. державного мита та 97,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог до відповідача в частині стягнення 3908,26грн. - пені та 35364,82 грн. - штрафу.
4. Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 3908,26 грн. - пені та 35364,82 грн. - штрафу.»
3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.
4. Матеріали справи № 6/007-10 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді