01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 27/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: ОСОБА_2 - за довіреністю,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГРО”
на рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р.
у справі № 27/16 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Форум”
до 1. Акціонерного комерційного банку „Європейський”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГРО”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю „Беріг Ріелті”
про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу його в управління банку
У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Банк Форум” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1.Акціонерного комерційного банку “Європейський” 2.Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕГРО” про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу його в управління банку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 порушені зобов'язання за договором кредитної лінії № 2 від 14.06.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між позивачем та АКБ “Європейський” укладено іпотечний договір від 26.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1069, в силу якого позивач набув право звернути стягнення на предмет застави відповідно до вказаного договору.
23.12.2010 року ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на нежитлові будівлі літ. “А-11 ”загальною площею 10 011, 6 кв.м., літ. “А-1” загальною площею 8,4 кв.м., літ. “Б-1” загальною площею 68, 6 кв.м., літ. “В-1”пл. 64, 2 кв.м., літ. “Г-1”пл. 143, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24.
24.02.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва залучено ТОВ “Беріг Ріелті” у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що дане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ „Євросоюз” та ТОВ „ЕГРО”, останній не набув статусу іпотекодавця, оскільки дане право власності ТОВ “Євросоюз” було поновлене та водночас втрачене АКБ “Європейський” на підставі судового рішення і як наслідок ТОВ “ЕГРО” в розумінні ст. 23 Закону України “Про іпотеку” не набув та не міг набути статусу нового іпотекодавця, так як право власності до нього перейшло від ТОВ “Євросоюз”, який також не набув статусу іпотекодавця.
Крім того, апелянт зазначає, що іпотека припинилась у зв'язку з втратою АКБ „Європейський” предмету іпотеки.
У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду м Києва від 21.02.2011 року залишити без змін.
Відповідачем-1 не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердження належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Київського апеляційного господарського суду в справі № 27/16 від 05.04.2011 р. була направлена відповідачу-1 за адресою, вказаною у позовній заяві (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44). Підтвердженням надсилання відповідачу-1 вказаної ухвали суду є відповідна відмітка на зворотньому боці цієї ухвали та поштове повідомлення про повернення поштової кореспонденції, надісланої на адресу відповідача-1.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про вказане, Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не використано наданого їй законом права на участь її представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного її повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовим повідомленням № 29039150 про вручення представнику третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору поштового відправлення.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2007 року між Акціонерним комерційним банком “Форум” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Банк Форум”) (далі -позивач) та Акціонерним комерційним банком “Європейський” (далі - відповідач-1) був укладений кредитний договір № 2, за яким позивач зобов'язався надати на умовах договору, а відповідач-1 отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі, фактично отриманих коштів, в межах ліміту кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит було надано у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 13 червня 2017 року. Сторони погодили в договорі ліміт кредиту і визначили його в розмірі еквівалентному 60 000 000,00 грн.
26.06.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1069.
У п. 1.1 іпотечного договору сторони узгодили, що договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем договору кредитної лінії № 2 від 14.06.2007 року та додаткової угоди № 1 від 14.06.2007 року, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому до закінчення терміну дії кредитного договору, за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі, еквівалентному 60 000 000, 00 грн., з кінцевим терміном повернення не пізніше 23 червня 2017 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі, зазначеному кредитним договором, і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених основним зобов'язанням і цим договором.
У п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно:
- нежитлові приміщення підвалу № 33-37, 1-го поверху № 20-36, 38-46, 52, 67, 2-го поверху № 1-29, 3-го поверху № 1-37 в літ. А-11 загальною площею 2035,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, які належать Акціонерному комерційному банку “Європейський”на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. 29.01.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 595.
- нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-24 площею 708,40 кв.м., 5-го поверху № 1-37 площею 692,1 кв.м. в літ. “А-11”загальною площею 1400,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, які належать Акціонерному комерційному банку “Європейський”на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16.04.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 806.
- нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-31 площею 693,6 кв.м., 7-го поверху № 1-15 площею 707,8 кв.м., 11-го поверху № 1-20 площею 710,1 кв.м. в літ. А-11 та літ. Б-1 загальною площею 82,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, які належать Акціонерному комерційному банку “Європейський”на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 26.05.2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 483.
- нежитлові приміщення підвалу № 1-32, 1-го поверху № 1-19, 37, 47-51, 53-66, 8-го поверху № 1-15, 9-го поверху № 1-27, 10-го поверху № 1-36, тех. поверху № 1-10 в літ. А-11 площею 4120 кв.м., літ. В-1 площею 80,0 кв.м., літ. Г-1 площею 97,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, які належать Акціонерному комерційному банку “Європейський”на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.08.2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 843.
Пунктом 1.3 іпотечного договору встановлено, що заставна вартість предмета іпотеки погоджена сторонами в розмірі 60 961 131 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було накладено заборону відчуження вказаного в договорі нерухомого майна та зареєстровано в реєстрі для реєстрації заборон за № 86.
19.08.2009 року постановою Національного банку України № 489 “Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АКБ “Європейський” з 21.08.2009 року відкликано банківську ліцензію АКБ “Європейський” та розпочато процедуру ліквідації боржника.
За приписами ч. 3 ст. 89 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Матеріали справи свідчать про те, що 21.09.2009 року листом № 3888/8.1.3.1 позивач направив на адресу відповідача 1 вимогу про визнання його кредитором на суму 81 971 342, 22 грн. (а.с. 94-96).
У відповідь на вимогу позивача, ліквідатором банку було повідомлено, що вимоги позивача на суму 81 971 342, 22 грн. прийняті в роботу, акцептовані на суму 68 073 796 грн. та віднесені до 7-ої черги. (а.с. 97).
20.11.2009 року позивач листом № 4801/8.1.3.1 звернувся до відповідача-1 із запереченнями щодо визнання вимог позивача частково та просив останнього визнати вимоги у повному обсязі у сумі 81 971 342, 22 грн. (а.с. 98-99).
Ліквідатор АКБ “Європейський”, у відповідь на лист позивача, повідомив останнього про те, що його вимоги акцептовані на суму 81 788 218, 90 грн. та віднесені до 7-ої черговості задоволення вимог кредиторів, а також вказано на наявність у відповідача-1 майна, яке перебуває в іпотеці в АКБ “Форум” на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 26.06.2007 року (а.с. 100-101).
09.07.2010 року позивач звернувся до ліквідатора відповідача-1 з заявою про погодження реалізації предмета іпотеки. Однак, ліквідатор банку - ОСОБА_6 повідомила про те, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки станом на 23.07.2010 року АКБ “Європейський” не є власником нерухомого майна, переданого в іпотеку (згідно листа вих. № 9752-к від 23.07.2010 року (а.с. 102-105).
Відповідно до наданого витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 21.09.2009 року № 23907188, власником іпотечного майна, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.09.2009 року приватним нотаріусом Маріупольського МНО Донецької області ОСОБА_7. за № 4149 та акту прийому-передачі від 12.09.2009 року, є - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕГРО”(надалі -відповідач 2) (а.с. 106).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області № 29/338-09 від 29.07.2009 року визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросоюз”право власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24 та зобов'язано Акціонерний комерційний банк “Європейський” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Євросоюз” вищезазначені нежитлові будівлі (а.с. 112-114).
11.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросоюз” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕГРО” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив належне продавцеві нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Харків, Червоношкільна набережна, 24, а саме: нежитлова будівля літ. А-11 з бетону, цегли загальною площею 10 011,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. А-1 з металу загальною площею 8,4 кв. м.; нежитлова будівля літ. Б-1 з цегли загальною площею 68,6 кв. м.; нежитлова будівля з цегли літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м.; нежитлова будівля з цегли літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв. м.
Судова колегія, не приймає до уваги посилання апелента на те, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ „Євросоюз” та ТОВ „ЕГРО”, останній не набув статусу іпотекодавця, оскільки дане право власності ТОВ “Євросоюз” було поновлене та водночас втрачене АКБ “Європейський” на підставі судового рішення і як наслідок ТОВ “ЕГРО” в розумінні ст. 23 Закону України “Про іпотеку” не набув та не міг набути статусу нового іпотекодавця, так як право власності до нього перейшло від ТОВ “Євросоюз”, який також не набув статусу іпотекодавця, враховуючи наступне.
За приписами ст. 23 Закону України “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Крім цього, як зазначалося вище, на підставі рішення Господарського суду Харківської області № 29/338-09 від 29.07.2009 року ТОВ “Євросоюз” набуло статусу іпотекодавця згідно ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, а ТОВ “ЕГРО”, в свою чергу, набуло статусу іпотекодавця у зв'язку із переходом до нього права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 11.09.2009 року.
Виходячи з цього, судова колегія дійшла висновку, що відповідно до ст. 23 Закону України “Про іпотеку” на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 11.09.2009 року ТОВ “ЕГРО” набуло статусу іпотекодавця за іпотечним договором від 26.06.2007 року.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ “ЕГРО” та ТОВ „Беріг Ріелті” (третя особа) 21.12.2009 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 24.
Судова колегія вважає, що твердження апелянта стосовно того, що іпотека припинилась у зв'язку з втратою АКБ „Європейський” предмету іпотеки, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про заставу” застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Враховуючи приписи ст. 28 Закону України “Про заставу” та ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, якими вичерпно врегульовано підстави припинення застави (іпотеки), факт визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, укладеного стосовно майна, яке в подальшому було передано новим власником (покупцем) в заставу (іпотеку), не призводить до припинення застави (іпотеки).
Як встановлено ч. 6 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
За приписами ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У п. 3.4.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений договором та чинним законодавством України.
Крім того, п. 5.2 іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами встановлені та зазначені вище обставини.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачеві-2 в межах суми 81 788 218, 90 грн.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові до Акціонерного комерційного банку „Європейський”, враховуючи те, що відповідач-1 не порушив права позивача стосовно звернення стягнення на майно, яке знаходиться на праві власності у відповідача-2.
Щодо позовних вимог позивача про передання у правління ПАБ „Банк „Форум” предмету іпотеки судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив дані вимоги, враховуючи приписи ст.34 Закону України „Про іпотеку”, відповідно до якої після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГРО” на рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р. у справі № 27/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р. у справі № 27/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 27/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді