01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.05.2011 № 15/25
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. №382 від 06.12.2010 р.)
від відповідача-1 - ОСОБА_2. (дов. б/н від 10.05.2011 р.)
від відповідача-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.03.2011 р.
у справі №15/25 (суддя Хоменко М.Г.)
за позовом Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого
типу
до 1) Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова”
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-торговий
союз”
про стягнення 829,58 грн. в порядку регресу
Страхова компанія „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу (далі за текстом - СК Лемма” у формі АТЗТ), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Лемма” (далі за текстом - позивач, ПАТ „Лемма”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (далі за текстом - ВАТ „Страхова компанія „Нова”, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-торговий союз” (далі за текстом - ТОВ „Інвестиційно-торговий союз”, відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 829,58 грн.
23.02.2011 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн., а з відповідача-1 - 319,58 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. у справі №15/25 позов Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” на користь Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу 319,58 грн. - суму страхового відшкодування; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-торговий союз” на користь Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу 510,00 грн. - суму страхового відшкодування; стягнуто солідарно з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-торговий союз” на користь Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Нова” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 року у справі №15/25, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача-1, згідно з вимогами чинного законодавства про страхову діяльність, умовами Договору перестрахування право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, переходить виключно до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, а перестраховик (позивач) має лише право на отримання від страховика (перестрахувальника) відповідної частки грошових коштів, отриманих страховиком (перестрахувальником) від особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не звертався до відповідача-1 в досудовому порядку, документи, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди відповідачу-1 не надавались, а тому згідно із вимогами Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у ВАТ „Страхова компанія „Нова” відсутні правові підстави для виплати позивачу страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. у справі №15/25 здійснено заміну позивача Страхової компанії „Лемма” у формі акціонерного товариства закритого типу його правонаступником - Публічним акціонерним товариством „Страхова компанія „Лемма”.
В судове засідання апеляційної інстанції 23.05.2011 р. представник відповідача-2 не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2011 р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. у справі №15/25, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. у справі №15/25 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 року між СК Лемма” у формі АТЗТ, як перестраховиком, та ТДВ СК „Альфа-Гарант", як перестрахувальником, було укладено Договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №91-017/06-07 (далі за текстом - Договір), відповідно до п.1.1 якого встановлюються умови облігаторного (обов'язкового) пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.
Предметом зазначеного Договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком частини відповідальності Перестрахувальника прийнятої ним за Договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах „Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 6 та Змін і доповнень до Правил страхування згідно з Програмою „Страхування автотранспорту, що продається в кредит” (нові автомобілі) ТОВ Банк „Фінанси та кредит” (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.3 Договору дія цього договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахуваником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами), згідно з Програмою „Страхування автотранспорту, що продається в кредит” (нові автомобілі) ТОВ Банк „Фінанси та кредит”.
17 жовтня 2006 року між ТДВ СК “Альфа-Гарант”, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір страхування наземного транспорту № 06/01-008-Л000145 (застрахованим транспортним засобом згідно цього договору є ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_1).
Вигодонабувачем за цим договором визначено ТОВ Банк „Фінанси та кредит”.
17.07.2007 р. на перехресті вулиць З.Гайдай та Тимошенко в м. Києві сталося зіткнення автомобілів ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та Мазда - 6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5.
Факт та обставини ДТП засвідчено співробітниками ДАІ по обслуговуванню Оболонського району м. Києва, про що видано довідку б/н від 17.09.2007 р. та довідку з місця події про пошкодження автомобіля.
Відповідно до Постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06.09.2007 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Внаслідок ДТП Страхувальник, як власник транспортного засобу ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав матеріального збитку в розмірі 1371,02 грн. Розмір збитку визначений згідно звіту №2253 складеного спеціалістом ПП “Національний центр незалежних експертиз” про вартість матеріального збитку.
Згідно рахунку-фактури № СФ-0000806 від 01.08.2007 р. складеного ЗАТ “СТО “Добробут” фактична вартість відновлювального ремонту становить 1954,73 грн.
На підставі страхового акту № СТ/07/1953 Страхувальнику виплачене страхове відшкодування в розмірі 829,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1521 від 25.06.2009 р. та рахунком Бордеро збитків №13 до Договору №91-017/06-07 (копії наявні у матеріалах справи).
Згідно з п. 2.3. Договору перестрахування обсяг відповідальності перестраховика за кожним договором страхування наземних транспортних засобів складає 90% відповідальності по кожному об'єкту страхування.
Відповідно до рахунку Бордеро збитків № 13 до Договору №91-017/06-07 за жовтень 2007 р. частка перестраховика у сумі страхового відшкодування становить 829,58 грн. Зазначена сума була сплачена позивачем, про що свідчить платіжне доручення №1521 від 25.06.2009 року.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до ПАТ “Лемма”, яка виплатила свою частку в сумі страхового відшкодування за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 91-017/06-07 від 01.06.2006 року, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке ОСОБА_3. має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до ОСОБА_5.
Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Цивільна відповідальність ОСОБА_5., як водія ТОВ „Інвестиційно-торговий союз”, застрахована в Відкритому акціонерному товаристві „Страхова компанія „Нова” (відповідача-1), про що свідчить поліс НОМЕР_3 Згідно даного полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25500 грн; франшиза - 510 грн.
Вищезазначені обставини були встановлені під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи за позовом АТЗТ СК “Лемма” про відшкодування матеріальних збитків до ОСОБА_5., ВАТ “СК “НОВА” та ТОВ “Інвестиційно- торговий союз”. Провадження у даній справі було закрите, оскільки вона не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, про що було постановлено ухвалу №2-10 від 19 жовтня 2010 року.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі за текстом - Закон).
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України “Про страхування”).
Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510,00 грн.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 319,58 грн., стягнення з відповідача-2 заборгованості в розмірі 510,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає про те, що місцевим господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення помилково вказано суму заборгованості в розмірі 6494,73 грн., яка підлягає задоволенню, в той час як позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 829,58 грн. та в резолютивній частині оскаржуваного рішення вірно вказано про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування в розмірі 319,58 грн., з відповідача-2 суми страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн., відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. у справі №15/25 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача-1 (апелянта).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. у справі №15/25 - без змін.
Матеріали справи №15/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.
30.05.11 (відправлено)