донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №31/5009/340/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Ломовцевої Н. В., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - довіреність;
від відповідача:не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Запорізької області
від16.03.2011р.
у справі№31/5009/340/11 (суддя Хуторной В.М.)
за позовомдержавного підприємства «Придніпровська залізниця»м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс»м.Запоріжжя
провідшкодування збитків
Державне підприємство «Придніпровська залізниця»(далі -Залізниця) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс» (далі -Товариство) про відшкодування збитків, що випливають з виконання договору № Пр/В-06856/НЮ від 03.07.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2011р. у справі №31/5009/340/11 відмовлено у задоволенні позовних вимог Залізниці до Товариства у повному обсязі з мотивів необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Залізниця звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги наголосив, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що первинна документація, яка була перевірена КРУ, зберігалась на підприємстві позивача кілька років, що, на його думку, дає підстави вважати її достовірною та об'єктивною. Крім того, наголосив, що вбачає у діях відповідача усі ознаки цивільного правопорушення, що дає підстави вважати позов обґрунтованим.
У судовому засіданні 24.05.2011р. апелянт підтримав скаргу та наполягав на її задоволенні.
Позивач у судове засідання 24.05.2011р. не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права та просить апеляційну скаргу Залізниці залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
03.07.2006р. між Залізницею (замовник) та Товариством (підрядник) було укладено договір № Пр/В-06856/НЮ (далі -Договір), за умовами якого замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього Договору, а Підрядник забезпечує виконання підрядних ремонтно-оздоблювальних робіт в санітарно-побутовому корпусі на 400 чоловік зі службовими приміщеннями вагонного депо Мудрьона згідно кошторисної документації (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 13.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору, договірна ціна робіт визначається згідно Додатком №1 до Договору і складає 298 046 грн. з ПДВ та може бути змінена за згодою сторін.
Пунктом 5.1 Договору підряду зазначено, що залучення до виконання робіт будь-якої робочої сили повністю забезпечує Підрядник.
Як убачається з матеріалів справи відповідачем при виконанні робіт було залучено субпідрядників: товариство з обмеженою відповідальністю “Євротек” (далі - ТОВ “Євротек”) та товариство з обмеженою відповідальністю “Промпрогрес-Д” (далі - ТОВ “Промпрогрес-Д”).
В обґрунтування вимог позивач посилається на акт Контрольно-ревізійного відділу м. Кривий Ріг від 12.03.2008 р. за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007р., в ході якої була також проведена зустрічна перевірка взаємовідносин Товариства та субпідрядників ТОВ “Євротек” та ТОВ “Промпрогрес-Д”.
Вказаним актом встановлено, що ТОВ "Промпрогрес-Д" на підставі договору від 14.07.2006р. №6 з ТОВ "Віском-Плюс" виконано ремонтно-оздоблювальні роботи в санітарно-побутовому корпусі на 400 чоловік зі службовими приміщеннями Вагонного депо Мудрьона загальною вартістю 52,7тис. грн. Ревізією встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 26738,76 грн., що виникла внаслідок завищення в формах КБ-2в за червень-липень, серпень 2006 року вартості механізмів, витрат на оплату праці, розміру загально виробничих та адміністративних витрат. Тобто Товариство пред'явило до сплати Залізниці витрати на виконання ремонтно-оздоблювальні роботи, які фактично не були ним понесені та які не підтверджуються даними первинних бухгалтерських документів. Реєстри завищення вартості виконаних робіт наведені в Додатках 31 - 32 до акту, в яких наведена різниця між вартістю трудових витрат, за даними актів генпідрядника та актів субпідрядників (суми завищення складають 4932 грн. та 21806,76 грн.). Виявлене порушення, на думку позивача, призвело до матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 26 738,76грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Розглянувши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення Глави 61 Цивільного кодексу України.
При цьому судова колегія зазначає, що позовні вимоги розглядаються судом в контексті обраного позивачем способу захисту, тобто розглядаються вимоги про стягнення збитків з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору та статті 193, 224 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з приписами ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт уразі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Роботи прийнятті позивачем за актами приймання-передачі виконаних робіт (складених за формою КБ-2в) без будь-яких зауважень, у тому числі щодо обсягу та вартості виконаних робіт. Позивач здійснив оплату прийнятих робіт в узгоджених обсягах та за узгодженими цінами, при цьому факт здійснення оплати сторонами не заперечувався.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також: не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Позивач зобов'язаний довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням та шкодою, що у даному випадку не зроблено.
В матеріалах справи наявні надані відповідачем матеріали двостороннього листування, акти приймання-передачі виконаних робіт (складених за формою КБ-2в), що підписані між Товариством та субпідрядниками і скріплені печатками, з яких вбачається, що вартість проведених робіт скоригована сторонами та не відповідає відомостям, зазначеним у наданих КРУ для перевірки актах форми КБ-2в. Отже, саме відкориговані Акти №2, станом на цей час, є єдиним чинним первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт виконання робіт за Договором.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, враховуючи положення вказаних статей, ст. 853 Цивільного кодексу України, беручи до уваги той факт, що Залізницею не було негайно заявлено підрядникові про недоліки та акти приймання виконаних робіт з його боку були підписані без зауважень, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Залізниці відсутні правові підстави для пред'явлення вимог до Товариства про стягнення збитків (завищеної вартості та обсягу робіт) в сумі 26 738,76 грн. за вказаними актами.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2011р. у справі №31/5009/340/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду 16.03.2011р. у справі №31/5009/340/11 залишити без задоволення, рішення господарського Запорізької області від 16.03.2011р. у справі №31/5009/340/11 - без змін.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Ломовцева
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС