донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №1/15/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Зубченко І.В., Черноти Л.Ф.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №1/15/2011 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»м. Луганськ
про стягнення 408 957,21грн.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»м. Луганськ, про стягнення перерахованої передоплати в сумі 387 000,00грн., пені в сумі 15 338,63грн., 3% річних в сумі 2352,29грн., інфляційних в сумі 4266,29грн., а всього 408 957,73грн.
Рішенням від 15.03.2011р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 387 000,00грн. передплати, 12599,59грн. пені, 2352,29грн. 3% річних, 4266,29грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні решти позову відмовив.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджене виконання позивачем зобов'язання по передплаті товару в сумі 387 000,00грн., що складає 30% вартості 3х автомобілів, проте відповідач свого обов'язку за договором не виконав та автомобілі у визначений строк не поставив. За таких обставин, господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми передплати в розмірі 387 000,00грн., 4266,29грн. інфляційних нарахувань та 2352,29грн. 3% річних. Між тим, позивачем було неправильно визначено період нарахування пені, у зв'язку з чим судом вказані вимоги були задоволені частково в сумі 12599,59грн.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити в частині стягнення суми пені, у зв'язку з чим просить позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 387 000,00грн. передплати, 2352,29грн. 3% річних та 4266,29грн. інфляційних нарахувань.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні рішення господарський суд не прийняв до уваги, що відповідно до п.1.1 договору сторони узгодили обсяги поставки у кількості 4 автомобілів загальною вартістю 1 720 000,00грн. Згідно з п. 3.2 договору позивач повинен був здійснити передплату в розмірі 516 000,00грн., що складало б 30% вартості товару. Однак, позивачем було сплачено 387 000,00грн., що складало 30% вартості 3х одиниць товару.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції було необґрунтовано прийнято до уваги посилання позивача, що сторони домовились про зменшення кількості товару до 3х одиниць, оскільки докази такого узгодження в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає заявник апеляційної скарги, через неповне виконання позивачем умов договору про здійснення передплати, у позивача не виникло зобов'язання поставити товар, відтак і нарахування пені на підставі п. 4.5 договору є незаконним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, 20.05.2011р. від представника позивача на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява про заміну сторони у справі, в якій останній повідомляє про зміну найменування підприємства з ВАТ «Енергомашспецсталь»на ПАТ «Енергомашспецсталь»у зв'язку з узгодженням діяльності підприємства з нормами Закону України «Про акціонерні товариства», та просить апеляційний господарський суд в порядку ст. 25 ГПК України замінити позивача у справі на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». Зазначене клопотання судовою колегією задоволено.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 14.04.2011р. явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»(продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», було укладено договір №13/09/10/1 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався доставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити Автомобілі МАЗ 551605-271 у кількості 4шт. за ціною 358 333,33грн. на загальну суму 1 720 000,00грн.
Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку: протягом 3х банківських днів з моменту отримання рахунка -передоплату у розмірі 30% від загальної вартості товару в сумі 516 000,00грн.; залишок грошових коштів у розмірі 70% в сумі 1 204 000,00грн. перераховується покупцем не пізніше двох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару покупцю та наявності товару на площадці ВАТ «Енергомашспецсталь». Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
З матеріалів справи вбачається, що листом №17/979/1 від 16.09.2010р. позивач просив відповідача узгодити внесення змін у зазначений договір шляхом зменшення кількості поставляємих автомобілів з 4х до 3х одиниць при збереженні їх вартості у розмірі, передбаченому договором. У відповідь відповідач листом від 17.09.2010р. №17/09/10/1 погодився на зменшення кількості автомобілів та зазначив, що вказаний лист є невід'ємною частиною договору №13/09/10/01 від 13.09.2010р.
Згідно ч.1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що сторонами було погоджено внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу, що спростовує посилання заявника в апеляційній скарзі на відсутність доказів домовленості сторін про зменшення кількості поставляємого товару.
З урахуванням викладеного, на виконання змінених умов договору позивач платіжним дорученням №33263 від 23.09.2010р. перерахував на користь відповідача 387 000,00грн., що за матеріалами справи складає 30% вартості 3х одиниць товару за договором.
Відповідно до п. 4.1 договору, продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання передплати на розрахунковий рахунок продавця, в даному випадку - до 30.09.2010р.
Між тим, листом від 28.10.2010р. №28/10/10/1 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення поставки за договором №13/09/10/1 від 13.09.2010р. та зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 387 000,00грн. з урахуванням штрафних санкцій у строк до 12.11.2010р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, 29.10.2010р. позивач направив останньому претензію №17/1188-5427 на суму 1 298 764,92грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з тим, що відповідачем товар за договором переданий не був, перерахована передплата не повернута, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В свою чергу, статтею 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передасть товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі сплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Крім того, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 387 000,00грн. передплати підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 15 338,63грн. пені за прострочення поставки автомобілів. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судова колегія дійшла висновку, що він не суперечить приписам п.2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (зі змінами та доповненнями) в частині того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені шестимісячним строком. Між тим, судова колегія вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 611 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п. 4.1 укладеного договору передбачено, що продавець зобов'язаний поставити товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання передплати, що за матеріалами справи визначається датою 30.09.10р.
За порушення строків поставки товару більш ніж 10 днів винувата сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення (п. 4.5 договору).
Між тим, розрахунок позивачем пені з 01.10.2010р. є необґрунтованим, оскільки відповідно до умов договору пеня може нараховуватись у разі прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, у зв'язку з чим задоволенню підлягає сума пені в розмірі 9 860,55 грн. за період з 10.10.2010р. по 28.10.2010р. (18 днів).
Судова колегія апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду щодо початку нарахування пені з 06.10.2010р. необґрунтованим, виходячи з умов п. 4.5 договору, у зв'язку з чим рішення господарського суду Луганської області підлягає зміні в частині розміру стягуваної з відповідача пені.
До того ж, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі викладеного, позивачем були нараховані до стягнення 4266,29грн. інфляційних та 2352,29грн. 3% річних.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки прострочення грошового зобов'язання згідно листа відповідача від 28.10.2010р. почалось з 13.11.2010р., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляції в розмірі 4266,29грн. за період листопад-грудень 2010р. та 3% річних в сумі 2352,29грн. за період з 13.11.2010р. по 25.01.2011р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника стосовно того, що через неповне виконання позивачем обов'язку зі здійснення передплати у відповідача не виникло зобов'язання поставити товар, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів, у зв'язку зі зміною умов договору щодо обсягів поставки товару у відповідача виникло зобов'язання з поставки 3 одиниць автомобілів у строк до 30.09.2010р. У зв'язку з викладеним, пеня за прострочення поставки товару нараховувалась позивачем саме на суму вартості 3х автомобілів -1289999,99грн.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте через невірне зазначення господарським судом Луганської області періоду нарахування пені, рішення господарського суду Луганської області підлягає зміні в частині стягнення з відповідача суми пені за прострочення поставки товару по договору.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 25, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №1/15/2011 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №1/15/2011 змінити.
Викласти абзаци 1, 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс»м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецької області 387000,00грн. передплати, 9 860,55грн. пені, 2352,29грн. 3 % річних, 4266,29грн. інфляційних нарахувань, 4034,79грн. витрат зі сплати держмита та 232,84грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.В. Зубченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС