донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.05.2011 р. справа №18/240
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_1-за дов. 154/05/11 від 16.05.11 р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за дов. № 3 від 01.11.10 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від10.02.2011 року
у справі№ 18/240 (суддя Овсяннікова О.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК", м. Київ
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області
простягнення 72414 грн. 42 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК", м. Київ
провизнання недійсним договору № 08/01 МФ від 27.05.2008 р.
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІК", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 73261 грн. 15 коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.11 р. було прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК", м. Київ про визнання недійсним договору № 08/01 МФ від 27.05.2008 р.
Позивач за первісним позовом 10.02.11 р. надав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, якими просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 50845 грн. 24 коп., пеню у розмірі 4307 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 3625 грн. 19 коп. та інфляційні у розмірі 13636 грн. 79 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.11 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” м. Маріуполь Донецької області про стягнення 72414 грн. 42 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” 50845 грн. 24 коп. боргу, 3625 грн. 19 коп. річних та 13636 грн. 79 коп. інфляційних. В іншій частині вимог було відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” про визнання недійсним договору № 08/01 МФ від 27.05.2008 р. було відмовлено.
Відповідач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.02.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.
Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги та надали заяву, якою просили затвердити мирову угоду та припинити провадження по справі згідно п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Судова колегія розглянула надану заяву та відмовила у її задоволенні, оскільки затвердження мирової угоди можливо лише при наявності підстав для скасування рішення господарського суду у відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, а в даному випадку сторони можуть звернутися з таким клопотанням в порядку приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 18/240 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.08 року між відповідачем та Маріупольською філією товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” було укладено договір № 08/01 МФ, згідно умов якого відповідач (Генпідрядник) доручив та зобов'язався оплатити, а Філія (Субпідрядник) прийняла на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами роботи з монтажу систем вентиляції, кондиціювання, опалення, водопостачання та каналізації у приміщеннях будівлі адміністративно побутового корпуса філіалу РМЦ-2 (РМЦ-3) на об'єкті ММК „ім. Ілліча” за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча.
Згідно п. 12.1 договору, строк дії договору встановлений з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що ціна вартості виконаних робіт становить суму у розмірі 148013 грн. 00 коп.
У відповідності до п. 3 Додаткової угоди № 2 від 01.08.08 р., вартість робіт збільшилась до 365695 грн. 00 коп.
Розділом 6 договору сторони домовились, що виконані роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін актів здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Генпідрядник протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання акта здачі-приймання виконаних робіт, у разі відсутності недоліків (дефектів) виконаних робіт, передає Субпідряднику підписаний акт.
Субпідрядник зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджено актами прийомки виконаних підрядних робіт форми КБ-2в: б/н від 30.05.08 р., від 27.06.08 р., від 31.07.08 р., від 29.08.08 р. та від 30.09.08 р. на загальну суму у розмірі 339977 грн. 14 коп., підписаних обома сторонами без зауважень на заперечень.
Довідками форми КБ-3 б/н від 30.05.08 р., від 27.06.08 р., від 31.07.08 р., від 29.08.08 р. та від 30.09.08 р. також підтверджено вартість виконаних робіт у розмірі 339977 грн. 14 коп.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 2 від 01.08.08 р. до договору, остаточні розрахунки здійснюються Генпідрядником протягом 10-ти днів з моменту підписання сторонами актів по формі КБ-3, КБ-2в.
Відповідач в порушення умов договору, за роботи прийняті за актом від 30.09.08 р. на суму у розмірі 160845 грн. 24 коп. розрахувався лише частково у розмірі 110000 грн. 00 коп., у зв»язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала суму в розмірі 50845 грн. 24 коп.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50845 грн. 24 коп., пені у розмірі 4307 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 3625 грн. 19 коп. та інфляційних у розмірі 13636 грн. 79 коп. (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання ним договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 50845 грн. 24 коп. є обґрунтованими та доведеними і господарський суд правомірно стягнув наведену суму з відповідача на користь позивача.
Позивач при зверненні до суду також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4307 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 3625 грн. 19 коп. та інфляційних у розмірі 13636 грн. 79 коп.
Згідно п. 7.2 договору, при порушенні Генпідрядником строків розрахунків, він сплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Клопотання про застосування строку позовної давності в матеріалах справи є наявним.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня у розмірі 4307 грн. 20 коп. нарахована за період з 25.05.10 р. по 25.11.10 р. Порушення зобов'язань за частково несплаченим актом від 30.09.08 р. згідно п. 5 Додаткової угоди виникло з 11.10.08 р., тому нарахування пені за зазначеним актом припинилось 11.04.09 р.
Отже, господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 4307 грн. 20 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних, наданий позивачем, дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 14291 грн. 83 коп., але, оскільки позивач просив суд стягнути інфляційні у розмірі 13636 грн. 79 коп., то господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 13636 грн. 79 коп. за період з 11.10.08 р. по 25.11.10 р., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України.
Втім судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3625 грн. 19 коп., оскільки за період з 11.10.08 р. по 25.11.10 р. сума річних становить 3237 грн. 85 коп. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, у зв»язку з чим до стягнення підлягає сума річних у розмірі 3242 грн. 95 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового договірного зобов»язання.
Що стосується зустрічних позовних вимог, як вбачається з матеріалів справи, договір № 08/01 МФ від 27.05.08 р. було укладено керівником Філії на підставі довіреності, про що зазначено у договорі. У відповідності з довіреністю № 490/11/11т від 26.11.07 р., керівник Філії діяв від імені і в інтересах юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК”.
Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки договір було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України повноважними особами і він був спрямований на настання правових наслідків, які підтверджені фактом виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, то відсутні правові підстави для визнання договору № 08/01 МФ від 27.05.08 р. недійсним.
Таким чином, господарський суд правомірно відмовив позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог про визнання договору № 08/01 МФ від 27.05.08 р. недійсним.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення, а помилкове зазначення судом, що оскільки розмір індексу інфляції не встановлений договором, то він нібито підлягає нарахуванню відповідно до закону, не призвело до прийняття невірного рішення по справі (розмір інфляційних не може бути встановлений сторонами в договорі, а визначається офіційними джерелами).
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 18/240 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині стягнення з відповідача 3% річних, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 18/240 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 18/240 - змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 3625 грн. 19 коп., задовольнивши в цій частині позовні вимоги частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 133, ЗКПО 31492146 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК", 03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34, ЗКПО 19071913 борг у розмірі 50845 грн. 24 грн., 3% річних у розмірі 3237 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 13636 грн. 79 коп., державне мито у розмірі 677 грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 220 грн. 70 коп.
Відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісінвестбуд", м. Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 387 грн. 34 коп.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 18/240 -залишити без змін.
Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.