донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №16/307пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з"явився
від відповідача:ОСОБА_1-за дов.,
ОСОБА_2-за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Слов'янськ Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від22.02.2011 року
у справі№16/307пд (суддя Манжур В.В.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Слов'янськ Донецької області
до
про Товариства з обмеженою відповідальністю „Реактив” м.Слов'янськ Донецької області
визнання змісту договору таким, що не відповідає вимогам закону; зміну п.3.1. договору; визнання дійсними додаткових угод та зобов'язання їх підписати і оформити
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №16/307пд у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Слов'янськ Донецької області (далі - ВАТ „Содовий завод”) до товариства з обмеженою відповідальністю „Реактив” м.Слов'янськ Донецької області (далі -ТОВ „Реактив”) про визнання змісту договору таким, що не відповідає вимогам закону; зміну п.3.1. договору; визнання дійсними додаткових угод та зобов'язання їх підписати і оформити -відмовлено.
Вищевказане рішення мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог, позивач посилається на невідповідність договору оренди від 24.10.90р. в частині розміру орендної плати вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.284 Господарського кодексу України та ст.ст.793-795 Цивільного кодексу України та вважає, що у нього наявні всі підстави для збільшення розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до спірного договору.
В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Представники відповідача як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання просили оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами за відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між Слов'янським виробничим об'єднанням „Хімпром” (Орендодавець, правонаступником якого є позивач у справі) та Кооператив „Реактив” (Орендар, правонаступником якого є відповідач у справі) - 24 жовтня 1990 р. був укладений договір оренди, згідно умов якого ( в редакції угоди від 04.06.1999р.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування та володіння цех ГОК та ХОМ, що входять в цех будівлі, споруди, обладнання, механізми, матеріали та інше. Перелік відображений в додатку № 1 договору. Орендований об'єкт розташований за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Чубаря, 91.
Відповідно до п.7.1. угоди від 04.06.1999р., строк дії договору оренди визначений до 24.10.2010р. Якщо жодна із сторін в строк за два місяці до спливу строку договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на той же строк (п.7.2. угоди від 04.06.1999р.).
Згідно внесених змін до договору, які є його невід'ємною частиною, пункт 7.1 викладений в наступній редакції: „Строк дії оренди до 24.10.2025р.”.
Згідно п.п. 3.1, 3.2. угоди від 04.06.1999р. про зміну договору оренди, з урахуванням умов додаткової угоди від 03.02.2009р., укладених між Відкритим акціонерним товариством „Содовий завод” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Реактив” (Орендар), визначено, що розмір щомісячної орендної плати становить 12140грн., в тому числі ПДВ, яка перераховується орендарем на поточний рахунок Орендодавця або вноситься до каси Орендодавця.
Згідно п.п. 3.5. та 3.6. договору, розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін та на вимогу Орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.
Вважаючи, що вищевказаний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.284 Господарського кодексу України та ст.ст.794, 795 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання змісту договору таким, що не відповідає вимогам закону; зміну п.3.1. договору; визнання дійсними додаткових угод та зобов'язання їх підписати і оформити.
В подальшому позивач заявою № 31/01 від 31.01.11р. уточнив свої вимоги та просив викласти п.3.1. договору в наступній редакції: „Розмір орендної плати становить 38104,34грн., в тому числі ПДВ -6350,72грн. в місяць”, розділ 3 договору доповнити п.3.7. наступного змісту: „Розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню на індекс інфляції, що публікується Державним комітетом статистики”.
Господарський суд Донецької області, прийнявши до розгляду уточнені вимоги позивача № 31/01 від 31.01.11р., у задоволенні яких рішенням від 22.02.2011 року у справі №16/307пд відмовив за безпідставністю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.12.2010р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання змісту договору, що укладений між сторонами, як такого, що не відповідає вимогам Закону; зміну п.3.1 договору змінити та викладення його в новій редакції: Розмір орендної плати щомісячно 5 числа кожного місяця перераховується на розрахунковий рахунок ВАТ «Содовий завод» або вноситься в касу ВАТ «Содовий завод» в сумі 57792грн., в т.ч. ПДВ 9632грн. в частині нерухомого майна, починаючи з 01.12.2010р. За договором оренди ( в частині рухомого майна) в сумі 10 000грн., в т.ч. ПДВ 1666,66грн., починаючи з 01.01.2011р. Розмір орендної плати щомісячно корегується на позитивний індекс інфляції; визнання дійсними додаткові угоди, оформлені у вигляді договорів відповідно з вимогами закону на суму 57792 грн. та на суму 10 000 грн., а також зобов'язанням сторін їх підписати та оформити відповідно до тексту договорів.
В подальшому, позивач «з метою виконання вимог суду»(а.с.146,т.1) 01.02.2010р. звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог № 31/01 від 31.01.11р., в якій просив викласти п.3.1. договору в наступній редакції: „Розмір орендної плати становить 38104,34грн., в тому числі ПДВ -6350,72грн. в місяць”, розділ 3 договору доповнити п.3.7. наступного змісту: „Розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню на індекс інфляції, що публікується Державним комітетом статистики”.
Вищевказану заяву позивача суд першої інстанції прийняв до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України, з чим колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Ухвалою від 27.12.2010 року (а.с.1) відкрито провадження по справі №16/307пд, слухання справи призначено на 13.01.2011 року.
Заслухавши пояснення сторін, господарський суд під час судового засідання 13.01.11р.дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів, в зв'язку з чим ухвалою від 13.01.11р. (а.с.94, т.1) відклав розгляд справи на 26.01.2011 року. З аналогічних підстав, ухвалою від 26.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011р., при цьому згідно п.2 резолютивної частини цієї ухвали зобов'язано позивача письмово уточнити позовні вимоги.
На виконання вимоги господарського суду позивачем 01.02.11р. надано заяву про уточнення позовних вимог № 31/01 від 31.01.11р., тобто в момент, коли вже розгляд справи розпочато по суті, що є порушенням приписів ст.22 ГПК України.
Також судова колегія зазначає, що ч.4 ст.22 ГПК України передбачені права позивача, в тому числі право на зміну предмету або підстави позову шляхом подання письмової заяви, а тому дії господарського суду щодо покладення на позивача зобов'язань з надання уточнення позовних вимог є неправомірними та такими, що суперечать господарсько-процесуальному законодавству.
Крім того, проаналізувавши заяву про уточнення позовних вимог № 31/01 від 31.01.11р., апеляційний суд приходить до висновку, що цією заявою позивач змінив не лише підставу, а й предмет позову - матеріально-правову вимогу у справі.
Зі змісту ст. 22 ГПК України вбачається, що одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в порушення приписів ст.22 ГПК України прийнято незаконно до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог № 31/01 від 31.01.11р., а тому рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №16/307пд підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія розглядає первісні позовні вимоги.
Отже, предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про:
1) визнання змісту договору, що укладений між сторонами, як такого, що не відповідає вимогам Закону;
2) зміну п.3.1 договору та викладення його в новій редакції: «Розмір орендної плати щомісячно 5 числа кожного місяця перераховується на розрахунковий рахунок ВАТ «Содовий завод» або вноситься в касу ВАТ «Содовий завод» в сумі 57792грн., в т.ч. ПДВ 9632грн. в частині нерухомого майна, починаючи з 01.12.2010р. За договором оренди ( в частині рухомого майна) в сумі 10 000грн., в т.ч. ПДВ 1666,66грн., починаючи з 01.01.2011р. Розмір орендної плати щомісячно корегується на позитивний індекс інфляції».
3) визнання дійсними додаткові угоди, оформлені у вигляді договорів відповідно з вимогами закону на суму 57792 грн. та на суму 10 000 грн., а також зобов'язання сторони їх підписати та оформити відповідно до тексту договорів.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо визнання зміст договору оренди цехів від 24.10.90р., як такого, що не відповідає вимогам закону, позивач посилається на порушення приписів ст.ст. 284 ГК України та ст.ст. 793, 794, 795 ЦК України.
Щодо першої позовної вимоги, то колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про невідповідність договору оренди цехів від 24.10.90р. вимогам закону та відмовляє в задоволенні позову в цій частині, з врахуванням наступного.
Згідно вимог ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Проаналізувавши спірний договір оренди від 24.10.1990 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним даний правочин з огляду на узгодженість сторонами всіх суттєвих умов даного виду господарських договорів.
Щодо відсутності нотаріального посвідчення договору оренди від 24.10.1990 року, то судова колегія зазначає, що на момент укладення даного договору діяли положення Цивільного Кодексу Української УРСР 1963 року, якими не встановлювалось вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів такого виду.
Доводи позивача про відсутність акту приймання-передачі майна в оренду не впливають на недійсність договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторонами цей договір виконувався, в т.ч. в частині орендних розрахунків, а також підписувалися угоди до нього, що свідчить про знаходження майна у користуванні орендаря.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена позовна вимога про визнання змісту спірного договору оренди як такого, що не відповідає вимогам Закону, виключає можливість розгляду та задоволення вимоги позивача про зміну та викладення в новій редакції п .3.1 договору, що вказує на безпідставність останньої. Крім того, спірний договір оренди не поділяє предмет оренди на рухоме та нерухому майно, тому вимоги позивача як орендодавця відносно встановлення в договору відповідного розміру орендної плати щодо кожного з вказаних видів майна також є безпідставним.
В свою чергу, порядок зміни господарських договорів передбачений в статті 188 Господарського кодексу України, а саме: зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно п.п. 3.5., 3.6. договору, розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін та на вимогу Орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.
В частині 2 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій сторін за договором.
Однак, позивачем не надано належних доказів про направлення відповідачу пропозиції щодо внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, що позбавило відповідача можливості ознайомитись з умовами та порядком розрахунку орендної плати, що свідчить про порушення позивачем загального порядку внесення змін до договорів, що породжують господарські зобов'язання.
Розглянувши позовну вимогу про визнання дійсними додаткові угоди, оформленні у вигляді договорів відповідно з вимогами закону на суму 57792 грн. та на суму 10 000 грн. та зобов'язання сторін їх підписати та оформити відповідно до тексту договорів, колегія суддів вважає її такою, що не відповідає встановленим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України способам захисту порушених прав та інтересів, а тому в її задоволенні також відмовляє.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні відмовляє.
Що стосується доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, то вони апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
На підставі вищенаведеного, Донецький апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №16/307пд, оскільки воно винесене з порушенням норм процесуального права, а в задоволенні первісних позовних вимог відмовляє по мотивам, викладеним в даній постанові.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Слов'янськ Донецької області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011 року у справі №16/307пд - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод”, м.Слов'янськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Реактив”, м.Слов'янськ Донецької області про визнання змісту договору, що укладений між сторонами, як такого, що не відповідає вимогам Закону; зміну п.3.1 договору та викладення останнього в новій редакції: Розмір орендної плати щомісячно 5 числа кожного місяця перераховується на розрахунковий рахунок ВАТ «Содовий завод» або вноситься в касу ВАТ «Содовий завод» в сумі 57792грн., в т.ч. ПДВ 9632грн. в частині нерухомого майна, починаючи з 01.12.2010р. За договором оренди ( в частині рухомого майна) в сумі 10 000грн., в т.ч. ПДВ 1666,66грн., починаючи з 01.01.2011р. Розмір орендної плати щомісячно корегується на позитивний індекс інфляції; визнання дійсними додаткових угод, оформлених у вигляді договорів відповідно з вимогами закону на суму 57792 грн. та на суму 10 000 грн. та зобов'язання сторін їх підписати та оформити відповідно до тексту договорів -відмовити.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 5 прим.:
1. позивачу;2. відповідачу;3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО.