донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.05.2011 р. справа №9/52/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_1 -за дов. № 7 від 27.05.10 р.
від відповідача-1:
від відповідача-2:ОСОБА_2 -за дов. № 08-03-28/424-10 від 20.10.10 р.
не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від22.02.2011 року
у справі№ 9/52/10 (суддя Боєва О.С.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача1.Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя;
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області
простягнення суми 16393 грн. 92 коп.
У 2010 році Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя; Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення суми 16393 грн. 92 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.11 р. у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області було відмовлено повністю.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Відповідач-1, Відкрите акціонерне товариство Національна страхова компанія "Оранта", м. Київ в особі Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 04.04.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 23.03.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 23.03.11р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 9/52/10 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.09 року о 07-20 год. на вулиці Шмидта у місті Мелітополі Запорізької області сталася дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля УАЗ 3163 024, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ВАТ “Мелітопольський м'ясокомбінат” та автомобіля ГАЗ-3307, державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4., що належить ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат”.
У відповідності до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 3-8691 2009р. від 26.11.09р. ОСОБА_4. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та зазначено, що ОСОБА_4 є працівником ТОВ «Мелітопольский хлібокомбінат»(враховуючи постанову № 3-8691-09г. від 26.11.09р.).
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю і майну третіх осіб при експлуатації автомобіля ГАЗ-3307, реєстраційний НОМЕР_3, водіями відповідача-2, які перебувають з ним у трудових відносинах, на момент ДТП була застрахована в НАСК “Оранта”, що підтверджено полісом № ВС/4147890 від 09.07.2009р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На звернення позивача, аварійним комісаром відповідача-1 було проведено огляд пошкодженого автомобіля УАЗ 3163 024, реєстраційний № НОМЕР_1 та складено протокол (акт) огляду транспортного засобу № 91 від 24.12.09р., яким зафіксовано пошкодження автомобіля та який підписано сторонами без заперечень та зауважень.
На підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу № 91 від 24.12.09р. було складено звіт № 91 від 14.01.10р., згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику УАЗ 3163 024 державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 23291 грн. 08 коп. Зазначену суму відповідач-1 перерахував на рахунок позивача. Факт перерахування підтверджено платіжним дорученням № 95290 від 25.03.10 р.
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку спеціаліста № 24/д від 12.02.10р. автотоварознавчого дослідження автомобіля УАЗ 3163 024 після ДТП, вартість матеріальної шкоди автомобіля УАЗ 3163 024, державний номер НОМЕР_1 на день огляду, складає 29146грн., загальна вартість відновлювального ремонту складає 34177 грн. 00 коп. Позивач надав до суду повторний висновок спеціаліста № 186/д від 30.07.10р., за яким вартість матеріальної шкоди автомобіля становить 3385 грн. та загальна вартість відновлювального ремонту становить 4808 грн. 00 коп.
Отже, на думку позивача, згідно висновків загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля УАЗ 3163 024, державний номер НОМЕР_1, складає 38985 грн.; вартість матеріальної шкоди автомобіля УАЗ 3163 024, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу, складає 32531 грн. 00 коп. Загальна вартість за послуги експерта-автотоварознавця Уварова М.І. за складання висновку автотоварознавчого дослідження становить суму у розмірі 700 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача-1 збитків у розмірі 9239 грн. 92 коп. та стягнення з відповідача-2 збитків у розмірі 7154 грн. 00 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до норми ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Статтею 355 Господарського кодексу України зазначено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно ст. 984 Цивільного кодексу України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
У відповідності до норми ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
09.07.2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції (Страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелітопольський хлібокомбінат” (Страхувальником) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ВС/4147890, згідно умов якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 35000 грн. на одного потерпілого.
Статтею 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до норми ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Відповідач-1 на підставі ст.ст. 22, 29 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та заяви позивача склав протокол (акт) огляду транспортного засобу № 91 від 24.12.09р. та звіт № 91 від 14.01.10р., якими було визначено матеріальний збиток, завданий власникові УАЗ 3163 024 державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, який склав суму у розмірі 23291 грн. 08 коп. Ця сума відповідачем-1 була перерахована позивачу за платіжним дорученням № 95290 від 25.03.10 р.
Як правомірно встановив суд першої інстанції, позивач не надав до суду жодних доказів в підтвердження того, чому стягнення на його користь повинно бути здійснено саме на підставі висновків експерта-автотоварознавця Уварова М.І. № 24/д від 12.02.10р. та № 186/д від 30.07.10р. та чому розмір матеріального збитку, що визначений на підставі цих висновків, має пріоритетне значення ніж розмір матеріального збитку, визначений у звіті № 91 від 14.01.10р.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
В даному випадку позивач не довів суду обгрунтованість заявлених вимог саме у визначеному ним розмірі на підставі тих документів, які суд правомірно не визнав в якості належних і допустимих доказів по справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами по справі свої позовні вимоги, то господарський суд Запорізької області правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 збитків у розмірі 9239 грн. 92 коп. та стягнення з відповідача-2 збитків у розмірі 7154 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2011 р. у справі № 9/52/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2011 р. у справі № 9/52/10 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2011 р. у справі № 9/52/10 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 6 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3,4 -відповідачам;
5 -ДАГС;
6-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.