18.05.2011 року Справа № 5005/3405/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Заболотна О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 23 листопада 2010 року № 1969;
від відповідача-1 -ОСОБА_2; ОСОБА_3, довіреність від 25 лютого 2011 року №1572;
від відповідача-2 -ОСОБА_4, довіреність від 01 квітня 2011 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі №5005/3405/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец Монтаж Мережа”, м.Дніпропетровськ
про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №012/02-40/687 (невідновлювальна кредитна лінія) від 13 липня 2007 року у загальному розмірі 1820941,25 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року у справі № 5005/3405/2011 (суддя Дубінін І.Ю.) позов ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” на користь позивача 1647916,59 грн. заборгованості за кредитом, 158494,64 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користуванням кредитом, 9642,52 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4887,50 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користуванням кредитом. Також з ФОП ОСОБА_2 стягнутого на користь позивача 18209,41 грн. витрат на державне мито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При винесенні рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 012/02-40/697 щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, стягнуто суму заборгованості та пеню.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-1 -ФОП ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірність односторонньої відмови позивача від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим направлення позивачем повідомлення-вимоги від 04 листопада 2010 року № 19/20-130 про погашення заборгованості за кредитом та відповідні положення кредитного договору вважає недійсними. Також відповідач вказує, що розділи 5-8 кредитного договору суттєво дискримінують права позичальника, чим порушуються вимоги ст.ст.1 та 627 ЦК України, положення п.3.8 договору суперечать п.3 ст.1056-1 ЦК України, кредитний договір не містить чіткої вказівки відносно терміну дії договору, а умови розділу 4 надають банку суттєві переваги перед позичальником.
Позивач -ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що використання банком свого права на дострокове стягнення заборгованості не є односторонньою відмовою від договору або своїх зобов'язань за договором, а є механізмом спонукання позичальника до виконання своїх зобов'язань за кредитом. Зазначає про чинність кредитного договору, відповідність його вимогам закону та відсутність підстав для визнання договору недійсним. Вказує, що відповідачем не наведено підстав, які б свідчили про недійсність окремих пунктів договору, а строк дії договору сторонами визначений.
Відповідач-2 -ТОВ “Спец Монтаж Мережа” відзив на апеляційну скаргу не надав, підтримав апеляційну скаргу за викладеними в ній обставинами.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 13 липня 2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк “Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, правонаступником якого є позивач -ПАТ “Райффайзен Банк “Аваль” (кредитор) та відповідачем - ФОП ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 012/02-40/697 (невідновлювальна кредитна лінія) з лімітом кредитування у сумі 245000 доларів США та строком повернення кредиту по 12 липня 2012 року включно.
Відповідно до п.1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі 12,5% річних; розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п.3.5 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту банку (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Сторони встановлюють, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом.
Згідно п.3.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати щомісяця повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) та нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати банку щомісячної рівної суми ануїтетного платежу у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до договору), починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання) та до моменту його повного погашення.
За умовами п.6.6 кредитного договору позичальник зобов'язується протягом строку його дії і до повного виконання власних зобов'язань по ньому щомісячно проводити свої безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті банком, у обсязі, пропорційному частці наданого позичальнику банком кредиту у загальному обсязі кредитного портфелю позичальника.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 31 березня 2010 року позивач та відповідач-2 ТОВ “Спец Монтаж Мережа” (поручитель) уклали договір поруки №12/133-00/266, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, що зазначені в п.1.3 даного договору, які виникають з умов кредитних договорів, вказаних в п.1.2 даного договору (зокрема, з кредитного договору № 012/02-40/697 від 13 липня 2007 року), а саме: повернути кредит в розмірі зазначеному в п.1.3 даного договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитними договорами, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитних договорів в повному обсязі.
За умовами п.3.1 договору поруки сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитними договорами, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків
В п.п.3.4, 3.5 договору поруки сторонами встановлено, що у випадку невиконання боржником повністю або частково всіх або окремих боргових зобов'язань перед банком за кредитними договорами, банк має право звернутись до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов'язань за кредитними договорами у валюті кредиту на рахунок, зазначений банком в письмовій вимозі. Поручитель прийняв на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитними договорами, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою на адресу поручителя, вказаною в цьому договорі, або повідомлену банку поручителем згідно застереження до цього пункту договору. Для дійсності вимоги банк не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.
На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 24500 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 25 липня 2007 року № 1.
Проте, відповідач-1 своїх зобов'язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав.
Пунктом 7.3 кредитного договору закріплене право банку достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку, зокрема, невиконання позичальником (його гарантами або поручителями) будь-яких зобов'язань за договором. Вимога про погашення зобов'язань за Договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. При цьому, датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається, у тому числі, дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.
04 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідачів з повідомленням-вимогою щодо погашення заборгованості по кредиту № 19/20-130.
Вказана вимога позивача залишена відповідачами без задоволення. Доказів погашення заборгованості за кредитним договором відповідачами не надано.
В березні 2011 року позивач ПАТ “Райффайзен Банк “Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” про стягнення з відповідачів солідарно кредитну заборгованість у розмірі 1820941,25 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 4647916,59 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 158494,64 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9642,52 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у сумі 4887,50 грн.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Враховуючи, що відповідачем-1 порушені зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасного та у повному обсязі повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позову та стягнення заборгованості у заявленій в позові сумі.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З урахуванням вищенаведених обставин справи та положень закону господарським судом обґрунтовано стягнуто заборгованість по кредиту солідарно з відповідачів.
Також судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині стягнення пені.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як встановлено п.10.2. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, позичальник сплачує банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період існування заборгованості, за кожен день прострочення.
Враховуючи прострочення сплати відповідачем-1 платежів з погашення кредиту та сплаті відсотків судом правомірно стягнуто пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 9642,52 грн. та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 4887,50 грн.
Доводи, викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, покладених в обґрунтування рішення і судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Направлення банком вимоги про дострокове повернення відповідачем кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором не є односторонньою відмовою від договору чи відмовою від виконання зобов'язань.
Як передбачено ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Також, п.7.3 кредитного договору закріплено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.
Отже, дії банку про дострокове повернення кредиту узгоджуються з вищевказаними положеннями договору та закону.
Посилання відповідача на те, що кредитний договір містить дискримінаційні умови щодо позичальника, не забезпечує рівності прав сторін, а також твердження відповідача про недійсність окремих положень договору, судова колегія визнає неспроможними.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Кредитний договір підписаний відповідачем, що свідчить про погодження з усіма його умовами, волевиявлення відповідача при укладення договору було вільним, договір є чинним і підлягає обов'язковому виконанню. Доводи ж відповідача про порушення прав позичальника та надання переваги кредитору, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не обґрунтовані та не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому є безпідставними.
Стосовно твердження позивача про відсутність у договорі чіткої вказівки відносно терміну його дії, судова колегія зазначає наступне.
В п.9.1 кредитного договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).
В п.1.1 кредитного договору сторонами встановлений строк повернення позичальником кредиту -до 12 липня 2012 року.
Також, додатком № 1 до кредитного договору є графік повернення кредиту та сплати відсотків, в якому чітко визначено строк виконання позичальником зобов'язань з погашення строкової заборгованості та сплати процентів.
Сторонами в договорі визначений термін “строк кредиту” як строк, протягом якого позичальник повинен виконати перед кредитором зобов'язання щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, неустойок, штрафних санкцій та інших платежів, у тому числі відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконання позичальником умов цього договору.
Отже, строк дії договору сторонами визначений.
Подані відповідачем при розгляді справи в апеляційному порядку клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом справи №№5005/482/2011 за його позовом про визнання недійсними кредитного договору, а також до вирішення по суті кримінальної справи, порушене за фактом незаконного заволодіння належного ОСОБА_2 транспортного засобу, за ч.3 ст.289 КК України, судовою колегією відхилене як безпідставне.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.
Подання ОСОБА_2 до господарського суду позову про визнання недійсним кредитного договору, а також факт порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, який належить ОСОБА_2, не перешкоджають з'ясуванню обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті.
Також судова колегія визнає безпідставними заяви відповідача-1 в судовому засіданні про його незгоду з сумою заборгованості, та посилання останнього на відсутність акту звірки.
Розмір заборгованості підтверджується поданими позивачем та наявними у матеріалах справи доказами і є доведеним, відповідачем контррозрахунку заборгованості або будь-яких доказів часткового її погашення не надано. Твердження відповідача про те, що необхідні документи щодо погашення кредиту знаходяться у нього в офісі, судова колегія визнає неспроможними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати такі докази як при розгляді справи господарським судом, так і в суді апеляційної інстанції.
Безпідставні клопотання про відкладення розгляду справи, а також чисельні клопотання про зупинення провадження у справі, судова колегія розцінює як намагання відповідача затягнути розгляд справи.
Відповідач, не заперечуючи факт отримання кредиту та наявності заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків з повернення кредиту та оплаті процентів, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання зобов'язань за договором.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року у справі № 5005/3405/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко