"18" травня 2011 р.Справа № 10/17-1178-2011
за позовом Приватного підприємства Фірма «Гармаш»
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про стягнення 12011,43 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 01.01.2011р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ПП Фірма «Гармаш»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 12011,43 грн., з яких 11225,64 грн. -основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №21 від 22.06.2009р. та 785,79 грн. - штраф, який нарахований відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару. Також у позові ПП Фірма «Гармаш»просить суд з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на майно, грошові кошти, або розрахунковий рахунок, які належать відповідачу у розмірі позовних вимог.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, про що надав до суду відповідну заяву за вих. №221 від 20.04.2011р., яка залучена судом до справи 20.04.2011р., та згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар в сумі 7225,63 грн., з посиланням при цьому на те, що 20.04.2011р. відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 4000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №163 від 20.04.2011р., а тому заборгованість відповідача становить 7225,63 грн.
Відповідач відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав, а у судовому засіданні 20.04.2011р. визнав позов повністю, а також заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із наміром відповідача до наступного судового засідання повністю сплатити борг відповідача та штраф, яке задоволено господарським судом, про що 20.04.2011р. винесено відповідну ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.05.2011р., в якій суд зобов'язав відповідача надати докази оплати боргу та штрафу.
Оскільки у судове засідання 18.05.2011р. відповідач не з'явився та витребуваних судом доказів не надав, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні, тим більш, що представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не сплатив позивачу борг в сумі 7225,63 грн. та штраф в сумі 785,79 грн.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
22.06.2009р. між ПП Фірма «Гармаш»(постачальник, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір поставки №21, згідно з яким, позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати ковбасні вироби та м'ясопродукти в асортименті та в кількості, передбачених накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з умовами п.5.3. договору товар, який поставляється по даному договору, підлягає оплаті покупцем на умовах відстрочення платежу на протязі 10 банківських днів з моменту фактичного одержання товару, що підтверджується підписаними накладними, а відповідно до умов п.5.7. договору за результатами діяльності за визначені періоди сторони зобов'язуються проводити звірку взаємних розрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом.
Умовами п.6.3. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання представниками обох сторін та вважається укладеним на строк один рік та діє до виконання сторонами зобов'язань по договору у повному обсязі (п.7.1. договору).
Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 17975,63 грн., а саме у червні 2009р. на суму 7222,40 грн., що підтверджується товарними накладними №11861 від 22.06.2009р. на суму 347,14 грн., №11860 від 24.06.2009р. на суму 5097,22 грн., №12258 від 30.06.2009р. на суму 1778,04 грн., та у липні 2009р. на суму 10753,23 грн., що підтверджується товарними накладними №12378 від 01.07.2009р. на суму 4374,72 грн., №12721 від 06.07.2009р. на суму 1679,26 грн., №12869 від 08.07.2009р. на суму 436,63 грн., №13271 від 14.07.2009р. на суму 1674,50 грн., №13469 від 16.07.2009р. на суму 811,89 грн., №13929 від 23.07.2009р. на суму 1776,23 грн.
Також між сторонами проведено звірку розрахунків з 01.07.2009р. по 31.07.2009р., за результатами якої складений і підписаний відповідний акт, згідно з яким, станом на 31.07.2009р. сальдо на користь позивача становить 17975,64 грн.
В подальшому відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 6750 грн., а саме: 13.10.2009р. відповідач оплатив позивачу 1 000 грн., 16.11.2009р. -2 000 грн. та 16.04.2009р. -3750 грн., що підтверджується квитанціями до прибутково-касового ордеру №537 від 13.10.2009р., №589 від 16.11.2009р., №138 від 16.04.2010р., а залишок боргу в сумі 11225,63 грн. відповідачем позивачу не сплачений.
03.12.2010р. позивач надіслав відповідачу претензією від 29.11.2010р. за вих. №777, в якій завив вимогу у місячний термін з дня одержання претензії оплатити заборгованість в розмірі 11225,64 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав та борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 4000 грн., а позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 7225,63 грн. та штраф в сумі 785,79 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача товар в асортименті та в кількості, передбачених накладними, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах відстрочення платежу на протязі 10 банківських днів з моменту фактичного одержання товару.
Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач у червні-липні 2009р. поставив відповідачу товару на суму 17975,63 грн., що підтверджується товарними накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, а також складеним і підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.07.2009р.
Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, поставлений позивачем товар оплатив частково в сумі 6750 грн., що підтверджується квитанціями до прибутково-касового ордеру, а залишок боргу за поставлений позивачем товару в сумі 11225,63 грн. відповідачем не сплачений, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, так і після звернення позивача з претензію щодо оплати боргу. Часткову оплату боргу в сумі 4000 грн. здійснено відповідачем під час розгляду справи у суді, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №163 від 20.04.2011р.
Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, в укладеному між сторонами договорі поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 785,79 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленого позивачем товару більше 30 днів.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, як в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7225,63 грн., так і в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 785,79 грн., а отже і їх задоволення.
Клопотання позивача про забезпечення позову відхилено господарським судом, як таке, що жодним чином не обґрунтоване позивачем.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Приватного підприємства Фірма «Гармаш»задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Приватного підприємства Фірма «Гармаш»(67513, Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 8а, код ЄДРПОУ 25036281, р/р 2600001639260 в Одеській філії «Укрексімбанку», МФО 328618) основний борг в сумі 7225 (сім тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 63 коп., штраф в сумі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 120 (сто двадцять) грн. 11 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 23 травня 2011 року.