79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.05.11 Справа № 5015/2376/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представників відповідача Грици О.М. та Степана Р.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісмаш”, м. Львів до Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство”, м. Дрогобич про стягнення 38200 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лісмаш”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство”, м. Дрогобич про стягнення 38200 грн. 00 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.04.2011 р. призначив справу до розгляду на 16.05.2011 р.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 112905 грн. 99 коп., який останнім оплачено в розмірі 74705 грн. 99 коп. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано претензію, яка залишена без розгляду та задоволення. Враховуючи наведене, просили стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 38200 грн. 00 коп., а також покласти на відповідача судові витрати, в тому числі витрати на допомогу адвоката в розмірі 1000 грн. 00 коп.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 29.04.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представникам сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 16.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ТзОВ “Лісмаш” з 27.04.2010 р. по 16.09.2010р. було поставлено ДП “Дрогобицьке лісове господарство” згідно видаткових накладних №ГЧ-0000628 від 27.04.2010 р., №ЦБ-0001533 від 07.05.2010 р., №ГЧ-0000711 від 13.05.2010 р., №ЦБ-0002391 від 01.07.2010 р., №ЦБ-0002433 від 05.07.2010 р., №ЦБ-0002905 від 12.08.2010 р., №ГЧ-0001205 від 08.09.2010 р., №ГЧ-0001258 від 16.09.2010 р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей №164 від 25.08.2010 р., №185 від 07.05.2010 р., №189 від 11.05.2010 р., №305 від 30.06.2010 р., №403 від 10.08.2010 р., №463 від 02.09.2010 р., №485 від 14.09.2010 р. товар на загальну суму 112905 грн. 99 коп.
У зв'язку з тим, що відповідачем вартість отриманого товару було сплачено лише в розмірі 74705 грн. 99 коп., позивач 15 березня 2011 р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 38200 грн. 00 коп. до 25.03.2011 р. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 38200 грн. 00 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до домовленостей, досягнутих сторонами, позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладними та довіреностями. Таким чином, позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладній та передачею довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 38200 грн. 00 коп. основного боргу.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1690, видане 19.05.2010 р., акту приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2011 р. та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №18 від 28.03.2011 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство”, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29, Львівська область (ідентифікаційний код 00992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісмаш”, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 87/3а (ідентифікаційний код 32052971) 38200 грн. 00 коп. основного боргу, 382 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя