79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.05.11 Справа№ 5015/1313/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: ПАТ Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м.Львів;
До відповідача: ПП “Мієр”, м.Львів;
Про: стягнення 16374492,82грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: ОСОБА_1-
заст.нач.управління прав.захисту (дов. №2149/1-07/1 від 18.10.2010р.);
Відповідача: не з'явився;
Позивачу, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.
Суть спору :
Позовні вимоги заявлено ПАТ Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м.Львів до відповідача: ПП “Мієр”, м.Львів про стягнення 16374492,82грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 15.03.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 28.03.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи двічі відкладався з причин, викладених у відповідних ухвалах суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог по суті не заперечив, правом на захист своїх прав не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (ухвала надсилалась на адресу відповідача рекомендованим листом).
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Між ЗАТ АКБ “Львів”, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ АКБ “Львів” (витяг зі Статуту знаходиться в матеріалах справи), (надалі - Банк), та ПП “Мієр” 28.12.2006р. укладено Кредитний договір №93, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити відповідачу невідновлювальну мультивалютну інвестиційну кредитну лінію. Пунктом 1.1. зазначеного кредитного договору, обумовлено, що надання коштів по кредитній лінії здійснюється Банком окремими частинами (траншами). Сума, валюта траншу, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом, розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. На підставі зазначеного між сторонами укладено додатки №01, 01а, 02а, 02в від 29.12.2006р., № 03 від 05.01.2007р., №04, 04а від 11.01.2007р., №05, 05а від 18.01.2007р., №06 від 23.01.2007р., №07, 07а від 26.01.2007р., №08, 08а від 31.01.2007р., №09, 09а від 06.02.2007р., №10, 10а від 07.02.2007р., №11 від 12.02.2007р., №12 від 28.02.2007р., №13, 13а від 13.03.2007р., №14 від 29.12.2007р., №15 від 17.07.2007р., №16 від 30.12.2008р., №17 від 05.02.2009р., №18 від 14.05.2009р., №19 від 14.05.2009р., №20 від 14.05.2009р., №21 від 18.05.2009р., №22 від 19.05.2009р., №23 від 21.05.2009р., №24 від 22.05.2009р., №25 від 26.05.2009р., №26 від 27.05.2009р., №27 від 09.06.2009р., №28 від 18.06.2009р., №29 від 30.06.2009р., №30 від 20.07.2009р., №31 від 18.11.2009р., №32 від 28.01.2010р., якими обумовлено порядок та умови видачі траншів (надалі разом - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Банком надано кредит на загальну суму 12962000,00грн. (додаток № 18 від 14.05.2009р.), зі сплатою 19 % річних за користування кредитними коштами (додаток №15 від 17.07.2007р.), з кінцевим терміном погашення -не пізніше 27.12.2011р.
Взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується виписками з позичкового рахунку відповідача (копії знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до умов Кредитного договору (розд.4) відповідач зобов'язався своєчасно, згідно графіку погашення, повернути Банку кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, інші платежі та пеню у випадках, передбачених Кредитним договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України), і вимогами законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також, положеннями законодавства України, а саме ст.229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, обумовлені Кредитним договором, зокрема, не сплатив щомісячні платежі по кредиту та відсотках.
Згідно із графіками погашення кредиту, відповідач зобов'язаний погашати кредит частинами у терміни, вказані у цих графіках. Однак, станом на 09.03.2011р. сума простроченої заборгованості по кредиту становить 16374492,82грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості за Кредитним договором (який знаходиться в матеріалах справи).
Згідно з умовами п. 4.1. Кредитного договору відповідач повинен щомісячно, не пізніше останнього робочого дня, забезпечити сплату нарахованих процентів за користування кредитом.
Відповідач не сплатив відсотки за користування кредитом, строк сплати яких настав, чим порушив право позивача на їх отримання, передбачене ч.1 ст.1048 Цивільного Кодексу України.
Станом на 09.03.2011р. заборгованість по нарахованих та несплачених в строк відсотках по кредиту складала 3264748,61грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до положень п.п. 4.3.,4.4. Кредитного договору, за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини, відповідач сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Отже, відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України та п.п.4.3.-4.5. Кредитного договору відповідач, повинен сплатити пеню за несвоєчасну сплату суми кредиту та відсотків в сумі 299384,65грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості за Кредитним договором.
Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати належних йому процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, позивач, керуючись положеннями ст.1050 Цивільного кодексу України, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості за Кредитним договором в сумі 16374492,82грн., в тому числі:
12810359,56грн. -заборгованість по кредиту;
3264748,61грн. - заборгованість по відсотках;
299384,65грн. - пені.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 28.12.2006р. №93 між позивачем та відповідачем укладено Договір застави майна, посвідчений 28.12.2006р. приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстрований за №12852 (надалі -Договір застави), відповідно до якого відповідач передав в заставу позивачу обладнання, згідно з “опису майна, що передається в заставу”, викладеного в Додатку №1 до Договору застави, вартістю 9238870,00грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (копія договору долучено до матеріалів справи).
Крім того, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідача між позивачем та відповідачем 30.12.2008р. було укладено Договір застави майна №30/12/08-19, відповідно од якого відповідач передав в заставу позивачу основні засоби загальною вартістю 873019,00грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (копія договору знаходяться в матеріалах справи).
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором між позивачем та відповідачем 28.12.2006р. укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2 та зареєстрований за реєстровим №12847 (надалі -Договір іпотеки ), згідно з яким відповідач передав в іпотеку позивачу нежитлові приміщення корпусу №2 площею 4966,9кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер вказаного приміщення -4616440. (копію Договору долучено до матеріалів справи).
Крім цього, відповідно до п.2.6. Кредитного договору зобов'язання Позичальника (відповідача) по цьому кредитному договору забезпечуються всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Зважаючи на те, що станом на 09.03.2011р. умови Кредитного договору не виконані, позивач, набув права вимагати від відповідача дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором від 28.12.2006р. №93 за рахунок належного йому майна та грошових коштів.
При вирішенні справи суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із вимогами ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 12810359,56грн.-заборгованість по кредиту, 3264748,61грн.- заборгованість по відсотках, 299384,65грн. - пені.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст.49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 527, 599, 610, 611, 624, 625, 628 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Мієр” (79005, м.Львів, вул. Князя Романа, б.6, кв.5, код ЄДР 13823275, п/р 2600.6.6807 в ПАТ АКБ “Львів”, МФО 325268) на користь Публічного акціонерного товарства Акціонерно-комерційний банк “Львів” (79008, м.Львів, вул. Сербська, 1, к/р 32005100400 в УНБУ у Львівській обл., МФО 325268, код. ЄДР 09801546) 12810359,56грн.-заборгованість по кредиту, 3264748,61грн.- заборгованість по відсотках, 299384,65грн. -пені, 25500,00грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя